Караваджо у Софії Київській

Хто хоче побачити все й одразу – шедевр, раритет, сенсацію, таємницю і детектив – ще є трохи часу. Варто завітати до Митрополичих палат Софії Київської, де з 12 лютого тимчасово демонструється картина «Взяття Христа під варту», або «Поцілунок Іуди» італійського художника Мікеланджело Мерізі да Караваджо. 

Історія, яка спіткала картину упродовж останніх 18 років, нагадує трилер.

2008 року злочинці варварськи вирізали з підрамка та викрали художнє полотно з Одеського музею західного і східного мистецтва (WEartMuseum) й вивезли закордон, суттєво пошкодивши. 2010 року за участю країн Європолу шедевр живопису вдалося віднайти у Берліні. 

А про його перипетії в Україні, реставрацію та подальшу долю розповідає безпосередньо дотична до справи Світлана Стрєльнікова – Генеральний директор Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

СУД ТРИВАВ 16 РОКІВ 

– Пані Світлано, що відомо саме про пошук картини?

– До розшуку були долучені спецпідрозділи України, Німеччини і десяти країн Європолу. Є багато версій. Не все розголошується, оскільки це кримінальна справа. Безпосередню участь у пошуку брав колишній співробітник Управління спеціальних операцій Денис Фомічов та інші фахівці, які сприяли порятунку і поверненню 2010 року в Україну вкраденої картини.

До Національного науково-дослідного реставраційного центру України центральну частину полотна та її окрайки у серпні передав слідчий, який безпосередньо вів справу, та відповідно до наказу Міністерства культури щодо тимчасового зберігання. Також слідчий визнав картину речовим доказом, у статусі якого вона перебувала до 7 січня цього року. Отже, суд тривав 16 років – з 2010-го до 2026-го. 

– Чому так довго?

– Проблема в тім, що крадіжка була добре підготовлена: ймовірно, здійснювалася на замовлення, і саме в той час, коли в музеї тривав капітальний ремонт та була відключена сигналізація. 

У кримінальній справі фігурували численні речові докази, серед них і вкрадена картина Караваджо, виникали свіжі факти щодо дій злочинної групи, з’являлися нові фігуранти, причетні до злочинів. Коли я була присутня на засіданні суду, то один причетний вже сидів за ґратами, а когось нині немає серед живих. Неодноразово змінювалися судді, які безпосередньо вели цю гучну кримінальну справу. Один із виїзних судів відбувся навіть у приміщенні Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

ТРИ РОКИ РЕСТАВРАЦІЇ

– Розкажіть детальніше, як домоглися права реставрувати картину.

– Нас звинувачували у всіляких гріхах: пошкодженні, підміні, знищенні. Ніхто не міг зрозуміти, чому не реставруємо живописне полотно? А насправді ми не мали права проводити будь-які дії щодо цієї картини, оскільки вона фігурує у справі як речовий доказ. 

Єдине, що нам вдалося, – 2010 року отримати дозвіл від слідчого на проведення технічної реставрації окрайок картини, які залишилися на рамі після акту вандалізму. То було необхідно для судово-трасологічної експертизи, яка підтверджувала, що дві частини картини – єдине ціле: віднайдена в Німеччині центральна частина полотна та окрайки з авторським живописом, які залишилися на рамі. 

2018 року в Києві відбулося чергове засідання суду, де були присутні я і директор Одеського музею Ігор Пороник. Про потребу реставрації свідчила я. Відтак суд надав дозвіл на реставрацію картини саме Національному науково-дослідному реставраційному центру України без права її винесення за територію.

Провідними художниками-реставраторами, кліматологами, хіміками, біологами постійно проводився моніторинг стану збереженості живописного твору, здійснювалися необхідні дослідження, розроблялася програма реставрації, контролювався процес її виконання.

Складна реставрація полотна Караваджо «Взяття Христа під варту», або «Поцілунок Іуди» тривала з 2018 по 2021 рік. Щомісяця ми письмово звітували судді про те, як зберігається картина і які дії щодо неї здійснюються.

У серпні 2025 року відбулося засідання Подільського районного суду, який ухвалив закрити провадження справи у зв’язку із закінченням строку давності. Водночас прокурор оскаржив рішення суду першої інстанції через незгоду щодо звільнення усіх підсудних без конфіскації майна.

7 січня 2026 року Київським апеляційним судом винесена остаточна ухвала, що стала підставою для зняття з картини її попереднього статусу речового доказу. Саме ця ухвала дала нарешті право представити відреставроване живописне полотно спільноті. 

Безпосередньо реставрував картину Караваджо завідувач науково-дослідним відділом реставрації творів олійного живопису Національного науково-дослідного реставраційного центру України Володимир Папушенко, який є художником-реставратором станкового олійного живопису вищої кваліфікаційної категорії. Керувала процесом Тетяна Бичко – заступник генерального директора з науково-реставраційної роботи. У реставрації також брала участь художник-реставратор вищої кваліфікаційної категорії Ірина Сапєгіна. 

Над реставрацією рами працювала команда з 7 художників-реставраторів науково-дослідного відділу реставрації поліхромної скульптури та декоративного різьблення на чолі з завідувачем Ярославом Туряком.

Працювали, як бджоли: з ранку до вечора, інколи навіть у вихідні дні, аби встигнути здійснити надзвичайно складну реставрацію упродовж доволі обмеженого часу.

МІСІЯ І ЧЕСТЬ: ЗБЕРЕГТИ РОБОТУ КАРАВАДЖО

– Що далі? 

– Одразу після завершення судового процесу дирекція одеського музею планувала показ картини за кордоном та її експонування у провідних музеях Європи. Але реставратори наполягли на першочерговому представленні картини саме в Україні з демонстрацією результатів реставрації та досягнень української школи реставрації. 

Важливо було повернути в культурний обіг картину Караваджо, доля якої 18 років залишалася для багатьох невідомою. 

Показати живописне полотно в Україні стало справою честі не лише Реставраційного центру, але й усіх причетних до порятунку. Важливо, щоб цю роботу побачили якомога більше відвідувачів, поціновувачів мистецтва – киян та гостей столиці.

Хочу наголосити: експонування картини Мікеланджело Мерізі да Караваджо відбулося завдяки саме підтримці ЮНЕСКО. Для перевезення з Одеси пошкодженої габаритної рами вагою близько 80-90 кілограмів потрібен був спеціальний транспорт. А показати раму важливо, оскільки саме звідти вирізано живописне полотно. Центр є бюджетною установою, тож ми не мали відповідних коштів на організацію та облаштування виставки. Наші співробітники підготували інформаційні стенди, текстову частину, фотографії, величезні банери, і все те потрібно було надрукувати. Перевезення рами з Одеси до Реставраційного центру й друк взяло на себе Представництво 

ЮНЕСКО в Україні на чолі з К’ярою Децці Бардескі, яка суттєво підтримує українських реставраторів, за що ми їй безмежно вдячні. 

Весь комплекс досліджень та реставрації картини і рами фахівці Реставраційного центру здійснили на безоплатній основі. Таке питання навіть не стояло. Це була наша місія, призначення, професійна відповідальність за порятунок понівеченої картини Караваджо, що є культурним надбанням України.

Навіть тим фактом, що демонструється картина в Національному заповіднику «Софія Київська», ми поставили крапку, принаймні, у двох питаннях: що картина збережена, відреставрована і є саме тим живописним полотном, яке було викрадене 2008 року з Одеського музею західного і східного мистецтва. 

Після закриття виставкового проекту в Софії Київській 12 квітня 2026 планується транспортувати картину до Національного художнього музею Литви, де вона буде експонуватися ще в кількох музеях. 

Повернутися в Україну картина зможе, за словами директора одеського музею Ігоря Пороника, лише після завершення війни. 

– Наскільки важливо було організувати виставку саме в Софії Київській? 

– По-перше, це наша святиня. По-друге, Національний заповідник «Софія Київська» включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. По-третє, релігійна тематика картини відповідає місцю експонування. Три компоненти зійшлися. До того ж у Софії дуже гарні виставкові зали: перший – інформаційний, потім – сама картина, яка є вдалою домінантою виставкового проекту. 

ПОСТСКРИПТУМ. Фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України розпочали серію лекцій про дослідження та реставрацію твору Караваджо «Взяття Христа під варту», або «Поцілунок Іуди». Хто завітає – не пошкодує.