На грані двох світів творити нове життя

У геополітичній концепції сера Гелфорда Маккіндера на заході «Світовий острів» («Heartland») з півдня омиває Середземноморський басейн, з півночі – Балтійський. Це Європа.

Між ними простягається широка перехідна смуга територій Балто-Чорномор’я, або, як їх ще називають, Інтермаріум, Międzymorze, Tarpjūris, Великий східний перешийок, Балто-Евксенія... 

Цей регіон – міст між двома великими світами: Європою та Євразією. 

Він вписаний у суміжні басейнів двох морів: Балтійського і Чорного. Річкові системи є відкритими до цих морів, формуючи чітко визначені сегменти. Понтійський та Балтійський сектори.

Це інтерфейс двох цивілізацій: європейської та євразійської. 

Тут протягом століть створювалася проміжна цивілізація зі своїм менталітетом, культурою та економічним укладом. 

Однак вона залишається геополітично рухливою через сталу напругу між трьома цивілізаційними блоками: західно-християнським, східно-християнським та мусульманським. 

Протягом тривалого історичного періоду ця зона відігравала особливу роль в еволюції європейської та євразійської цивілізацій, впливаючи на рівень їхнього розвитку, а також на рівень конфліктності між ними. 

У ранні періоди вона служила природною перепоною у відносинах між Заходом та Сходом. Саме вона стала перепоною для просування монголів углиб Європи. 

Завдяки цьому були створені умови для особливого розвитку Європи та Євразії та, на певний період, стан ізоляціонізму один від одного. 

Це дозволило Європі розвиватися у своєму культурному середовищі, без втручання азійської монгольської культури і одночасно створити нову, московитську культуру зі своєю ідеологією азійського заперечення європейського шляху, але які перепліталися з непереборним підсвідомим прагненням копіювати європейські цінності.

Однак було б помилкою вважати, що ця зона тяжіла у бік Європи чи Євразії. Тут протягом століть створювалася своя цивілізація зі своїми менталітетом, культурою, економічним укладом, несформованою державою та пошуком свого місця на геополітичній мапі Європи та світу.

Тому для Балто-Чорномор’я це проявилося в: 

1. Тривалій відсутності власної державності. Території часто входила до складу імперій (Російська, Австро-Угорська, Німецька). 

2. Низькій легітимізації кордонів. Кордони часто закріплювалися під впливом зовнішнього тиску, а не через самовизначення населення. 

Історично можна виділити чотири послідовні Балто-Чорноморські системи: 

1. XIV–XVI ст. – баланс сил між Візантією, Османською імперією, московією та скандинавськими центрами. 

2. XVII–XIX ст. – після Великої Північної війни, розділів Речі Посполитої (включаючи Тільзитський мир та Віденський конгрес) цей простір було розділено між Російською імперією, Австрією та Пруссією. 

3. XX ст. – після завершення Першої світової війни з'явилася нова система, третя за рахунком, яка була деформована суперництвом наддержав під час Другої світової та Холодної війн.

4. 1990-ті роки, після розпаду СРСР, і до сьогодні – сучасна конфігурація.

Екскурс до історії. В 1992 році Збігнєв Бжезінський розробив Балто-Понтійську доктрину (так американські політологи окреслили після розпаду СРСР можливу спілку України, Білорусі та Литви). 

Він як автор концепції доводив, що Балто-Чорноморський союз цікавий США як пояс, що замикає московію та спрямовує її суто на експансію до Азії.

Таким чином, внаслідок розпаду радянського союзу Балто-Черноморська геоконфлікта зона розглядається суто, як бар'єр між Європою та Євразією. Імперський контрапункт тут створюють москва та Брюссель та (до приходу Трампа) США. 

За таких умов трансформації сучасного глобального світу Балто-Черноморська геоконфліктна зона не може бути самостійним центром сили.

Щодо моделювання геополітичного структурування Балто-Понтійського інтерфейсу.

Вибір полягає в трьох ключових питаннях: 

- Якою ми здатні осмислити місію своїх країн на всьому просторі, що виходить за рамки спрощених схем мосту між Сходом і Заходом? 

- Які позитивні ідеї ми можемо запропонувати світові?

 - На яке місце та роль ми можемо претендувати?

Можливі варіанти?

- Збереження статус-кво.

- Інтеграція регіону до європейського простору. 

- Московитсько-ординський варіант домінування. 

- Перетворення Балто-Чорномор'я на інтерфейс Європи та Євразії, – ядро подвійної надцивілізації, де ані Європа, ні Євразія, ані Балто-Чорномор'я не зникають і не губляться.

То чи можливе геополітичне «перезавантаження» Балто-Чорномор'я? Його вихід з конфліктної зони суперництва між Сходом і Заходом. 

Друзі. Крім дії сліпих сил історії, їхньої детермінації, в нинішніх умовах оволодіння сучасними соціально-політичними знаннями, технологіями та практиками дозволяє нам свідомо і ефективно оцінювати існуючі, можливі і тільки частково реалізовані альтернативи, здійснювати вибір між бажаним і небажаним. 

Тому геополітичні дослідження сьогодні є інструментом не просто опису, а й проектування майбутнього.