Що нам заважає закінчити війну?..

Ілюстративне фото: AeroVironment

Насправді не тільки путін, російська федерація, неприйнятні умови віддати наші землі без бою, роззброїтися, не вступати в НАТО і так далі... 

За чотири роки війни у нас в країні і серед наших громадян за кордоном утворився великий прошарок, соціальна група, клуб за інтересами або навіть цілий клас людей, яким невигідне завершення війни на будь-яких умовах. Навіть якщо це буде повна перемога і капітуляція росії.

По-перше, частина українських біженців після закінчення війни буде змушена повернутися на батьківщину, а вони не хочуть. Вони чудово влаштувалися на Заході, користуються соціальною підтримкою наших партнерів, їхні діти вже давно ходять до німецьких, польських, британських шкіл, і вони почали забувати рідну українську мову. Навіщо їм повертатися?..

По-друге, частина українських чиновників і політиків теж не зацікавлені в завершенні війни, тому що для них це означатиме втрату влади, впливу і грошей. Тому що після війни обов'язково пройдуть вибори, на яких вони ризикують втратити все. Візьмемо наших депутатів парламенту – кому вони будуть потрібні після війни? Тільки деякі залишаться в політиці. Те саме можна сказати і про більшість міністрів, керівників держкомпаній, членів різноманітних наглядових рад, топових волонтерів, і, звичайно, про «п'ять-шість менеджерів». Завершення війни для них несе великі ризики.

Не хочуть закінчення війни багато воєначальників, які після війни неминуче підуть у відставку, а, можливо, потраплять під суд. Сьогодні ти користуєшся абсолютною владою, відправляєш людей на смерть, а завтра ті, хто залишаться живими, і родичі загиблих спитають з тебе за твоє самодурство, владну дурість і зневагу до життів солдатів. Ми всі пам'ятаємо Іловайськ.

Проти закінчення війни найвойовничіша частина нашого населення – ті, хто в тилу ходять в «мілітарі» і стрижуться виключно в барбершопах – ті, хто годується від війни. Хто постачає в армію все необхідне для ведення війни – продукти, одяг, паливо, техніку, озброєння, і, звичайно ж, дрони. 

Війна для багатьох з них стала не тільки золотою жилою, але і самим сенсом існування. Вони вже не уявляють себе поза війною. 

Вони найзавзятіші патріоти і безкомпромісні фанати війни. Тому що їм є що втрачати – сите безпечне життя, увага преси, суспільства, грошовий дощ, закордонні відрядження.

За останні два-три роки багато хто на цьому ринку заробив колосальні статки, деякі вилізли «з грязі – в князі», а десятки тисяч (якщо не сотні тисяч) працівників мають залізну броню і хорошу зарплату, про які вони не могли мріяти до початку російського вторгнення.

Я не збираюся узагальнювати і навішувати ярлики. Є різні люди, різні компанії, різна мотивація. Є ті, хто все поставив на карту, взявся за розв'язання найскладніших оборонних завдань і працює тільки на перемогу, а не заради грошей.

Але в той же час багатомільйонні доходи, дорогі автомобілі, розкішні особняки, тусовки з сильними світу цього, відпочинок на найфешенебельніших курортах – всі ці опції сьогодні доступні не тим, хто воює дронами, а тим, хто поставляє дрони для війни.

Ринок дронів, особливо ударних безпілотників – фпв, бомбардувальників, міддл страйк і діп страйк – за прибутковістю давно перевершив заробітки колумбійських наркокартелів. 

На цей ринок, в цей «елітний клуб» практично неможливо потрапити, якщо у тебе немає свого лобі, свого «папіка» у високих владних кабінетах. На цьому ринку практично не можна працювати, якщо не платити. Не можна конкурувати, тому що всі ніші давно зайняті, поділені, і можна тільки домовлятися.

З чужаками на цьому ринку не церемоняться, і навіть якщо у тебе є своя унікальна «вундервафля», краща за інші, на тебе нацькують ДБР і прокуратуру, перекуплять твоїх співробітників під страхом зняття броні, тебе розорять, вганяють у борги і відправлять на фронт.

Так це працює. Хочете вірте, хочете ні. У вузьких колах про це знають, у широких – говорять тільки про перемоги. Але завершення війни залежить, зокрема, і від ступеня впливу лобістів збройового ринку. Багато компаній вже склали виробничі плани на роки вперед, а для деяких з них зупинка війни означатиме не тільки банкрутство, але й кримінальне переслідування за завищення цін, корупцію та постачання в армію неякісної продукції.

Закінчення війни означатиме неминуче зниження обсягів закупівлі тих самих дронів. По-перше, тому що продукція на цьому ринку швидко застаріває; це не артилерійські снаряди, не патрони і не бомби. 

По-друге, зберігати запаси дронів хоча б на кілька місяців війни абсолютно немислимо – це вимагатиме величезних складських площ, вразливих для першого удару. 

Виробникам доведеться або йти з ринку, або перебудовувати свою роботу, вкладати гігантські кошти в розробку та інновації – в дійсно нові українські дрони на рівні світових зразків, а не масову продукцію з китайських комплектуючих. Багато хто не стане цього робити, просто забере зароблені під час війни гроші і закриється.

У той же час прямо зараз на фронті, поруч зі мною перебувають тисячі висококласних інженерів і конструкторів, які або самі мобілізувалися на війну на самому початку, або потрапили на фронт тоді, коли ще не було таких чудових, жирних преференцій для працівників оборонної галузі. 

Ці люди опинилися поза ринком, поза барбершопами, виставками і конференціями, хорошими зарплатами і залізною бронею. Вступити в армію можна, але вийти – ні.

Держава, військове відомство дивляться на мобілізованих фахівців як на звичайний людський ресурс «автомат-лопата». І яким би ви не були хорошим інженером, неважливо, скільки ви дронів розробили, скільки маєте патентів і знищених цілей – абсолютно неважливо, навіть якщо ви бомбили москву, – рішенням одного генерала-самодура, внаслідок нечесної конкуренції і заздрості, вас легко відправлять в штурмовики.

Ті, хто на початку 2022 року або навіть у 2014 році добровільно пішли в армію захищати Україну, тепер перебувають у кріпосному військовому рабстві, яке навіть гірше, ніж те, що було двісті років тому, тому що абсолютно немає ніякої можливості викупити свободу, щоб знову зайнятися дронами, які дуже потрібні для нашої перемоги. Для тієї самої перемоги, яка далеко не всім потрібна в нашій країні.

Але навіть в таких умовах ми майже підпільно робимо дрони, віримо в нашу перемогу і зацікавлені в швидкому завершенні війни.