Актуальна формула миру для Європи: дерашизація росії плюс мілітаризація Європи

Напавши на Україну, російська федерація також своєю поведінкою явила світу себе як реальний воєнний агресор з ядерною зброєю, небезпечний, зокрема, для Європи. Рф, виправдовуючи свій напад на Україну надуманою «ПЕРШОПРИЧИНОЮ», демонструє, що вона, керуючись сваволею й ілюзіями, може будь-що в Європі визнати «першопричиною» для гібридної, зокрема ядерної, агресії проти неї. 

До речі, слід підкреслити, що агресивність росії може реалізуватися не лише у формі саме воєнної агресії, а й в інших гібридних формах: політичний тиск, диверсії, інформаційна дезорієнтація, тероризм, ідеологічні імплементації, кібератаки, економічні впливи тощо. І як свідчать розслідування, ці форми гібридної агресії росією вже застосовуються, зокрема і в Європі. 

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив: «Щоб запобігти війні, ми маємо готуватися до неї. Зараз настав час переключити мислення на воєнний час, а це означає ще більше зміцнювати нашу оборону через збільшення витрат на неї і оборонне виробництво». 

Президент рф путін турботу Європи про необхідність зміцнювати свою обороноздатність протлумачив по-своєму так: «Суть ядерної доктрини (йдеться про ядерну доктрину рф, – прим. авт.) в тому, що агресор повинен знати: відплата неминуча, він буде знищений. А ми, жертви агресії, – як мученики – попадемо в Рай, а вони просто здохнуть, навіть не встигнувши розкаятися».

Спровокована агресивністю росії гонка озброєнь буде мати негативні наслідки для громадян Європи. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц вже попередив про майбутнє скорочення витрат на соціальну систему – пенсії, допомоги, виплати по безробіттю та інші субсидії. І це ще один побічний наслідок агресивності рф. 

У зв’язку з цим гостро постає проблема: а як же міжнародна спільнота і, зокрема, Європа має реагувати на агресивність росії?

У статті 1 Статуту ООН зазначається, зокрема: «Організація Об’єднаних Націй має на меті: “Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або розв’язання міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру…”».

Як же цю мету реалізувати?

Для того, щоб відповісти на це питання, спробуємо розглянути проблему протидії агресивності росії крізь оптику соціального натуралізму.

Соціальний натуралізм – це вчення, яке пропонує вирішувати соціальні проблеми, спираючись на закони соціальної природи. (Детальніше про соціальний натуралізм див.: Костенко О.М. «Нові очі» для нового часу (про соціальний натуралізм). Луцьк: Терен, 2022. 128 с.).

Згідно з соціальним натуралізмом, будь-який злочин, зокрема воєнна агресія, це порушення законів соціальної природи, тобто прояв сваволі і ілюзій людей. Уражаючи людей, комплекс сваволі й ілюзій породжує агресивність та інші соціальні аномалії, тобто він є їхньою першопричиною.

Судячи з поведінки уряду росії, очевидно, можна зробити висновок: він діє так, як йому дозволяє громадянське суспільство, яке уражене комплексом сваволі і ілюзій. Цей комплекс у росіян набрав форму того стану волі і свідомості, який можна називати рашизм.

Саме рашизм є першопричиною гібридної, зокрема і воєнної, агресивності росії. Реальна воєнна агресія росії в Україні є характерним проявом рашизму, тобто комплексу сваволі і ілюзій, що уразив росіян. Якби не було рашизму – то не було б і війни.

Рашизм – це наслідок процесу протиприродної соціалізації людей в росії, яка трансформує їхню волю і свідомість в комплекс сваволі й ілюзій. Рашистами люди не народжуються, ними вони стають під впливом протиприродної соціалізації, яка існує сьогодні в росії. 

Трансформація волі і свідомості в комплекс сваволі й ілюзій може відбуватися тому, що воля і свідомість є досить пластичними, тобто вони просто трансформуються під впливом соціалізуючих чинників, зокрема під впливом пропаганди. 

Пластичність волі і свідомості означає також, що під впливом певних соціалізуючих чинників комплекс сваволі й ілюзій просто може трансформуватися в комплекс доброї волі та адекватної свідомості. 

Завдяки цій пластичності волі та свідомості людей рашизм, як патогенний стан волі і свідомості, можна дезактивувати за допомогою відповідних соціалізуючих чинників, зокрема таких, як соціальне (зокрема політичне, економічне, правове, моральне) просвітництво громадян, антирашистська контрпропаганда, культивування антирашистської культури в росії, антирашистський рух у світі та інші чинники. 

Отже, першопричиною агресивності рф є рашизм. З цього і має виходити Європа в пошуку способу запобігання воєнній агресії росії проти неї. Тобто Європа і все міжнародне співтовариство можуть і мають дезактивувати рашизм (здійснювати дерашизацію), використовуючи відповідні соціалізуючі чинники. 

Слід підкреслити, що дерашизація росії має вирішальне значення для запобігання воєнній агресії росії і для забезпечення миру і безпеки в Європі, а мілітаризація має значення лише як оборонний потенціал у випадку, якщо запобігти воєнній агресії не вдасться.

Якби Україна навіть мала воєнний потенціал, більший ніж в росії, то завдяки ураженості рашизмом росія все одно реалізувала б свою агресивність, тобто напала б на Україну чи іншу країну, як це вже було з фашистською Німеччиною. Злочинна агресивність – це органічно притаманна рашизму властивість, так само як і для фашизму та нацизму.

Як видно з наведених вище заяв європейських керівників, вони в своїй практиці реагування на агресивність росії мають намір керуватися формулою «Хочеш миру – готуйся до війни!». На практиці це означає, що Європа вирішальне значення надає фактору МІЛІТАРИЗАЦІЇ. Але… Але виникає питання: чи є цей фактор адекватним для запобігання воєнній агресії з боку рф проти Європи? 

Саме собою запобігання чому-небудь, – наприклад, запобігання хворобі чи злочину, – передбачає усунення його першопричини. Звідси виникає питання: ЧИ МОЖЕ МІЛІТАРИЗАЦІЯ ЄВРОПИ УСУНУТИ ПЕРШОПРИЧИНУ АГРЕСИВНОСТІ РОСІЇ, ТОБТО УСУНУТИ РАШИЗМ? Очевидно, що ні!

Як свідчить історичний досвід, зокрема агресивна поведінка Німеччини, ураженої нацизмом, подібним до рашизму, – росію, яка керується сваволею й ілюзією, ніяка мілітаризація не здатна зупинити від вчинення воєнної агресії. Інша справа, що мілітаризація здатна забезпечити належну оборону від вже вчинюваної воєнної агресії, тобто опинившись в стані війни. Таким чином, сама собою мілітаризація не може бути гарантією миру, тобто запобігти війні – вона здатна лише забезпечити необхідну оборону у війні, яка вже відбувається.

Такий вже феномен сваволі й ілюзій, що для людей ним уражених, немає жодного значення будь-який наслідок їхньої агресії – їх не здатна зупинити навіть передбачувана загибель від краще мілітаризованого противника. 

Це означає, що поки існує рашизм в росії ніяка мілітаризація Європи не здатна забезпечити мир завдяки запобіганню війні. Більше того, даремна віра в вирішальне значення мілітаризації для забезпечення миру може привести Європу до гонки озброєнь, яка виснажить її і зашкодить нормальному життю громадян. До речі, для авторитарних держав, якою є і рф, виснаження від гонки озброєнь не має того соціального значення, яке воно має для демократичних держав, зокрема і європейських. Тобто, авторитарні держави простіше переносять тяготи і втрати від вимушеної мілітаризації (і гонки озброєнь), ніж демократичні, бо для автократії добробут громадян не є цінністю. Автократії, типу російської, вільно приносять добробут своїх громадян в жертву на «олтар» мілітаризації, необхідної для здійснення воєнної агресії. Це – закономірність, властива автократіям!

Якщо мілітаризація сама собою не здатна усунути першопричину воєнної агресії, і таким чином запобігти війні і забезпечити мир, то яким же чином це можна зробити? 

Очевидно, у випадку з росією формула забезпечення миру має містити, крім мілітаризації Європи, ще один фактор – а саме усунення рашизму, який є першопричиною воєнної агресії рф. Якщо не буде рашизму – то не буде й воєнної агресії. Якщо ж рашизм не усунений, то тоді Європі доведеться готуватися до війни, забезпечуючи собі мілітаризацію, беручи участь в гонці озброєнь, замість підвищення добробуту громадян.

Перефразовуючи відомий вислів Чезаре Беккаріа, про те, що «Злочину краще запобігти, ніж потім його карати», можна сказати так: «Війні краще запобігти, ніж потім воювати». 

Як стверджував Отто фон Бісмарк: «Навіть переможна війна – це зло, яке має бути відвернене мудрістю народів». Таким чином, Отто фон Бісмарк вбачав, що відвернення будь-яких воєн є цілком можливим завдяки «мудрості народів». І це вселяє надію на те, що людство може запобігати війнам і творити мир завдяки своїй добрій волі й адекватній свідомості.

А «мудрість народів» має полягати в тому, щоб навчитися усувати першопричину воєнної агресії, зокрема, ту, що існує в рф у формі рашизму. Зокрема, Європі, разом з усім міжнародним співтовариством, слід застосовувати заходи по ДЕРАШИЗАЦІЇ росії. Іншими словами, «мудрість народів» має проявитися в тому, щоб вивести росію з патологічного стану, в якому вона перебуває. 

Дерашизація – це застосування таких соціальних інструментів, які здатні спонукати росіян керуватися законами соціальної природи, а не сваволею й ілюзіями. Як це і має бути в цивілізованих країнах.

Дерашизована росія перестане бути джерелом небезпеки для Європи, і не лише.

З огляду на це, актуальна формула миру для Європи, та й для України, яка сьогодні обороняється від воєнної агресії рф, має бути такою: «дерашизація росії плюс мілітаризація Європи». До речі, Україна, будучи жертвою воєнної агресії, породженої рашизмом, мала б зініціювати антирашистський рух у світі.

Про автора: Олександр Костенко – доктор юридичних наук, професор