Григорій Сковорода: «У майбутній Україні бачу все нове. Нових людей, нове творіння і нову славу»

У спеціальному виставковому просторі Дипломатичної академії імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ України від 3 грудня до кінця 2025 року діє виставка «Сковорода у творах українських митців», що присвячена 303-річчю від дня народження українського любомудра. Водночас 19 грудня за ініціативою директора академії Ігоря Осташа видатний художник-монументаліст і куратор виставки Олександр Мельник провів екскурсію для живописців, журналістів, дипломатів. Надалі всі охочі мають можливість побачити картини, що не залишать байдужими ні школяра, ні студента, ні досвідченого професіонала.

«СВІТЕ, Я ЙДУ ДО ТЕБЕ!»: НА П’ЄДЕСТАЛІ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Отже, на четвертому році повномасштабного протистояння з московитами, чия ракета навесні 2022 року поруйнувала Музей Сковороди у селі Сковородинівка на Харківщині, українці продовжують міжнародну промоцію спадку національного філософа і вчителя, зокрема серед дипломатичної спільноти. Мета – посилення міжнародного культурного діалогу, щоб світ якнайбільше бачив Україну.

– В українській історії не надто багато постатей, які є апостолами саме культурної дипломатії, – звернувся до присутніх під час екскурсії директор Дипломатичної академії Ігор Осташ. – Філософія Григорія Савича – глибоко європейська та вписується в контекст саме європейський… Тому серед постатей культурної дипломатії Григорій Сковорода – на п’єдесталі. Ще до 300 річчя філософа нам вдалося зробити арабський переклад творів Григорія Сковороди, а також з режисером Станіславом Литвиновим зняли документальний фільм з арабськими субтитрами «Григорій Сковорода. Світе, я йду до тебе». Адже коли я приїхав послом на Близький схід (Ліван, Сирія), то зрозумів, що всі видатні постаті позначаються у перекладах як російські включно зі Сковородою. Наше завдання було повернути істину: ці мислителі є українцями. І ми зробили це. Зокрема, запровадили серію презентацій творів Сковороди у перекладах. Так поширювалася інформація про великого українця і сам бренд Великий Українець. 

Дуже радію, що вдалося започаткувати виставку «Сковорода у творах українських митців» та презентувати колективну книгу-монографію «Вічно сучасний. Життя, філософська, педагогічна та літературна творчість Григорія Сковороди». Адже й після 300-річчя щороку і завжди нам необхідно пам’ятати масштаб постаті Сковороди і нагадувати про українського мислителя світові.

Себто Григорій Савич Сковорода безперервно транслює глибинні сенси українства. Наразі – через посередництво творів десяти художників, серед яких Олександр Мельник, Віра Баринова-Кулеба, Василь Корчинський, Микола Білик, Ганна Лук’яненко, Оксана Полтавець-Гуйда, Олесь Соловей, Андрій Будник та Віктор Романщак, Наталія Мелесь.

«ХУДОЖНИК ВИВЧАЄ ВСЕ ПРО ЖИТТЯ СВОГО ГЕРОЯ І ТРОХИ В НЬОГО ЗАКОХУЄТЬСЯ»

Кожен митець в оригінальний спосіб пропонує глядачам зануритися у світ Григорія Савича Сковороди.

– Коли замислювала серію картин «Сад Божественних пісень», хотіла, щоб у глядача перед очима були саме оригінальні тексти Григорія Сковороди – розповідає про свій доробок Ганна Лук’яненко. – Також я зобразила на полотні ялинку з Майдану часів Революції Гідності. Тому що саме ті події стали переломним моментом у моїй свідомості, коли Україна обрала шлях до Європи. Тут зображені й тюльпани – квіти життя – як сподівання-побажання, що після Революції Гідності ідеї Сковороди отримають друге життя. Саме Григорій Савич стверджує: все має свою ціну, і багато залежить від того, яку ціну ми готові платити за свої переконання і свободу…

– Я поставила перед собою завдання написати історичний, реалістичний портрет Григорія Сковороди, – знайомить зі своїм художнім полотном «Григорій Сковорода» Оксана Полтавець-Гуйда. – Це означає, що художник занурюється в епоху, вивчає все про життя свого героя і трохи в нього закохується. Без того ніякого живопису не відбудеться… Я прониклася образом Сковороди. Усі деталі вивчала. Знала, що він багато мандрував Україною. Ходив у бурсацькій формі, накинутим кунтушем, за спиною – бриль, який захищав від сонця і дощу. Полотняні штани заправлені в чоботи (так робили козаки). Широкий козацький пояс, бо Григорій Савич був козацького роду, де побутували великі – 2,5 метра – коштовні пояси. За поясом наразі сопілка, а міг бути і пернач, якщо це козацька старшина, чи навіть булава, якщо це гетьман… Тут і знаменита зачіска Сковороди, і посох (бо він є пастирем українського народу), на якому гілочка з паростками як символ добра і чистоти. Сковорода був чистим душею, і я прагнула, аби на його обличчі це «читалося». Писала етюди на Полтавщині. Вгорі картини – два написи. Перший – знаменитий вислів «Світ ловив мене, та не впіймав». І другий – пророчий: «У майбутній Україні бачу все нове. Нових людей, нове творіння і нову славу». 

Тому слава Україні! Дай Боже, щоб ці пророчі слова справдилися повністю. 

– Кожен митець, який вступає в діалог зі Сковородою, бачить його таким, яким Сковорода живе саме в його душі, – ділиться розмислами Роман Петрук. – У мене то не пафосна величина, а тонка, висока, духовна нота з його філософією кордоцентризму… Прометей дав нам вогонь, Христос – віру, а Сковорода – свою мудрість...

– Без мистецтва життя не буде, – переконана легендарна мисткиня Віра Кулеба-Баринова, яка у свої 87 років продовжує також викладацьку діяльність. – Мистецтво – то глибока духовність. Саме духовність плекали такі велети, як Сковорода. І вона буде йти не тільки по нашій землі, а по всьому світу. Приємно, що Григорій Сковорода народився на Полтавщині, недалеко від мого рідного Гадяча. Проїжджаючи через Лохвицю, щоразу бачу біля церкви пам’ятник Григорію Савичу роботи Кавалерідзе. Для цієї виставки я вирішила зробити невеличку роботу «Григорій Сковорода у Лохвиці». Зобразила Сковороду саме біля церкви в Лохвиці, намагаючись передати думку, що його духовність пов’язана із Всевишнім та струменить через храм на рідній землі… 

– Усі мої роботи дихають народним наповненням і стилем, – розповів про своє художнє полотно «Сільський філософ» Василь Корчинський. – Тому зобразив маленького хлопчика в центрі українського села, який виросте філософом та відобразить два світи – внутрішній духовний (душу) і матеріальний. На базі двох світів Сковорода будував свою філософію…

– На виставці представляю триптих, – демонструє свої роботи Олександр Мельник. – Перша картина – «Мелодія»: юний Сковорода і кохання. Знаю за літературними джерелами, що він ішов під вінець, але в останній момент відмовився. Тут він у задумі із сопілкою. А поруч – зажурена дівчина з образою дивиться, але він вже має свою стежку – до неба. Центральне полотно зображує чорну і зелену смуги людського життя. Права ж частина триптиху – це картина «Остання пастка?», де відображена відома легенда, що Сковорода сам собі викопав могилу. Зі знаком питання: чи був він там справді похований ?

– Ліва частина мого триптиху «Нерівна всім рівність» означена як «Соборність духу», – розшифровує коди свого полотна Олесь Соловей. – Це образ Григорія Савича, який грає на сопілці і тримає на своїх раменах Біблію, та зображений у великому колі в світі духовному, який його оточував, і він його репрезентує. Тут і місце його навчання – Києво-Могилянська академія, і один із символів української духовності – Лаврська друкарня. Тут і сон янголів, які так само грають на сопілці і тримають духовну мелодію Григорія Савича Сковороди. Духовна вісь-вертикаль продовжена у символічному фонтані «Нерівна всім рівність». Адже кожна людина унікальна і водночас несе свій винятковий потенціал. І ось ці посудини – уособлення людських талантів. Кожна людина має знайти своє призначення і бути щасливою у сродній праці…

Триптих передбачає, що кожна частина є самодостатнім творінням і частиною чогось більшого. У концепції соборності духу постаті Григорія Сковороди і Тараса Шевченка для мене є уособленням духовних стовпів, які підпирають духовне небо України. А центральна частина – це Оранта, де мати-Україна возносить молитву до небес. Три постаті є духовним космосом України… 

ПОСТСКРИПТУМ: До кінця грудня на кураторську екскурсію виставкою запрошують всіх охочих.