Про стагнацію правосвідомості

Насправді ці опитування мало чого варті. В очі відразу кидається неповний список потенційних кандидатів. В Україні не відмерла (і не згине ще довгий час) проросійська аудиторія, але її партія в списку відсутня. Крім того, немає партії для представництва великої маси «антимілітаристів». Цю нішу хтось займе ближче до кінця війни, бо зараз їх просто посадять. 

За таких умов електоральна картина матиме суттєво інший вигляд. 

Окрім того, треба враховувати часову відстань, на якій відбудуться вибори після війни і умови миру, (не)продовження мобілізації і відкриття/невідкриття кордонів, економічну ситуацію, політтехнологічні маневри Банкової щодо своїх опонентів. Це впливатиме на рейтинги Зеленського і його конкурентів.

Я не голосуватиму за жодного з вищезгаданих кандидатів, і вважаю, що формування парламентського представництва в такому складі, як на фото, призведе лише до ротації корупціонерів в системі влади, а не до якісної зміни самої системи (хіба що в гірший бік). Формування органів виконавчої влади, місцевого самоврядування відбуватиметься за принципом кумівства і партійництва, а не професіоналізму, кадри знову будуть ледачі, корумповані та неякісні, як і ті, кого набирали до влади «зелені» та їхні попередники. Місцеве самоврядування так само перебуватиме під контролем місцевих феодалів (як Гройсман у мене в Вінниці).

Найкраще спостерігати за селами. У великому місті влада перебуває ще далі від громадян. Якщо в малій громаді досі зберігається безвідповідальність ради і селищного голови перед людьми, і «знизу» нічого не змінюється, то це достовірна ознака «застою». Коли у вашому селі громадяни цікавитимуться наприкінці року проектом бюджету і братимуть участь у його громадському обговоренні (а не один чоловік намагатиметься змінити порядок денний трьома гранатами, як Сергій Батрин), тоді можна буде говорити про еволюцію нашого суспільства. 

Оскільки революційна партія наразі в Україні відсутня, то зміна системи і будівництво інституцій наразі відбуватиметься повільно, в міру зростання (якщо воно буде) правосвідомості мас. Голосування за ті чи інші популярні обличчя, а не програми якоїсь кількості сталих масових партій з реальним членством свідчать про стагнацію українського суспільства на цьому шляху.

Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті