«Шахтар» у Бучі: аматорський vs. професійний футбол в Україні

Звичайна середа в Бучі поблизу Києва – в центрі міста, на стадіоні «Ювілейний» яблуку ніде впасти! Трибуни невеличкої арени заповнилися глядачами, які прийшли туди попри сильну зливу, тому кількість охочих можна було рахувати не за кашкетами, а за парасольками. Тож ситуація така: злива, осіння прохолода, але заповнений стадіон. Що там роблять усі ці люди і, найголовніше, що там роблю я?.. Повернемося на декілька днів раніше.

Цьогоріч Українська асоціація футболу змінила регламент проведення Кубку України таким чином, що принцип приєднання найрейтинговіших команд до турніру зазнав змін. Найпізніше – з раунду 1/16 фіналу – виступи у Кубку розпочнуть учасники України в кваліфікації єврокубків («Динамо», «Шахтар», «Олександрія» та «Полісся»), тоді як в 1/32 фіналу – решта представників УПЛ. Крім цього, однією з головних змін у Кубку України стане участь у турнірі переможців регіональних кубків, які стартуватимуть у першому раунді змагань. Це важливо для нашої історії, тому що чинному володарю Кубка України донецькому «Шахтарю» за підсумками жеребкування був обраний у суперники аматорський клуб «Полісся» з села Ставки, що на Київщині. Команда виступає на першості області і до зустрічі з гірниками подолала двох суперників у 1\64 та 1\32 фіналу. Стадіон у селі Ставки не зовсім відповідає вимогам ігор з професійними командами, тому «Полісся» обрало Бучу для проведення поєдинку з «Шахтарем».

Так чому ж факт гри донецького «Шахтаря» у Бучі є таким важливим особисто для мене. Річ у тім, що за гірників я вболіваю з 2008 року, а за Бучу – з 1999 року (це мій рік народження), і новина про те, що ці два слова стоятимуть поруч на футбольній афіші, змусила мене радіти і як фаната, і як журналіста, бо з цього вийде дуже хороший матеріал.

17 вересня у нашому місті зрання йшов рясний дощ, але думок про те, щоб пропустити таку подію, просто не могло бути. Забігаючи наперед, скажу, що я навіть забув вдома свою парасольку. Стадіон «Ювілейний» розташований у центрі Бучі і вміщає трохи більше однієї тисячі людей. Зазвичай на ньому грають аматори або напівпрофесіонали, які не збирають навіть третину від цієї кількості. Але ця вереснева середа 2025 року була винятковою. Два величезних автобуси з надписом «SHAKHTAR» зупинилися на парковці біля арени і з комфортних салонів почали один за одним виходити мільйони євро: основні гравці збірної України та бразильські таланти, які через декілька років запалюватимуть найбільші стадіони світу, але сьогодні вони йшли до роздягальні бучанського стадіону «Ювілейний». Знаючи стан тих роздягалень, я впевнений, що вони згадуватимуть цей день. Останнім виходив головний тренер гірників Арда Туран – один з найкращих турецьких гравців в історії, який колись був лідером мадридського «Атлетіко» та навіть встиг трохи пограти за «Барселону» разом з Мессі. Стоячи на трибуні і дивлячись на нього, я мимоволі щипав себе за руку, бо усе це мало дивний, але захопливий вигляд. 

А трибуни все більше і більше заповнювалися бучанцями і гостями нашого міста. Міста-героя. Моя Буча пережила страшну окупацію, бачила кров невинних мирних людей із зав’язаними за спиною руками, бачила мерзенний чобіт окупанта на своїй землі, але вистояла для того, щоб побачити деокупацію, повільне відродження, крок за кроком, і тому моє місто радіє, коли його жителі збираються разом, щоб радіти, вболівати і об’єднуватися. І я радів разом з ним.

Дощ вже майже удостоївся звання зливи, а матч почався. Усю першу половину гри аматори зі Ставків давали бій «гірникам», але наприкінці тайму рахунок відкрив новачок донецької команди Лука Мейрелліш, що забив у своєму дебютному матчі за українську команду. Інший новачок «Шахтаря» хавбек Ізакі також дебютував за клуб – і відправив м’яч у ворота на 51-й хвилині. Проте суддівська бригада зафіксувала в епізоді офсайд в іншого гравця атаки – рахунок не змінився. Натомість контраверсійним став інший момент за участю Ізакі. На 74-й хвилині бразилець реалізував навіс від Вінісіуса Тобіса з-за меж воротарської зони, переправивши м’яч у ворота. Головний арбітр Дмитро Євтухов під час святкування Ізаке дав свисток і просигналізував про порушення правил – гравці «Полісся» мали виконати вільний удар через гру рукою. Загалом по грі донеччани, звісно ж, переважали і були фаворитами, але слизький, як поле стадіону «Ювілейний», рахунок змусив Арду Турана випустити декілька основних футболістів, які, ймовірно, планували усю гру дивитися з лави запасних.

Після матчу гравці «Шахтаря» не пішли зі стадіону через чорний вхід до автобусів, а вийшли до вболівальників, щоб пофотографуватися та роздати автографи. Найбільше цьому раділи діти, які прийшли на стадіон зі старанно намальованими плакатами українською та португальською мовами, щоб такі недосяжні гравці з телевізору помітили їх тут, у Бучі, сфотографувалися, дали автограф, або навіть подарували свою футболку. Автор цього матеріалу теж отримав свої омріяні автографи, але не від молодих і модних бразильців, а від капітана гірників Миколи Матвієнка, легендарного багаторічного капітана донеччан, а нині директора з футболу клубу Даріо Срни та тренера воротарів і великого українського голкіпера Андрія Пятова. Усі пішли зі стадіону задоволені.

Це далеко не перша гра «Шахтаря», на якій я побував. Я застав декілька поколінь цієї команди, бачив злети і падіння, але саме цей день і цей матч я запам’ятаю, адже мій «Шахтар» приїхав у мою Бучу і подарував радість жителям цього міста.