Що робити, коли їжа – єдине задоволення в житті?

Ми, люди, – біологічні машини, керовані емоціями, а якщо точніше – бажанням відчувати позитивні емоції і уникати негативних. Якщо двома словами описати мотиви поведінки людини, то ми хочемо, щоб нам було добре на душі.

В нас Великим Конструктором (еволюція, Бог) закладені механізми, які роблять нам «добре на душі» під час поглинання калорійної їжі. А як же інакше змусити безшерстого примата отримувати життєво необхідну енергію? Добути достатню кількість калорій – щоденний виклик для всього, що дихає, росте, бігає, має колючки, ікла, копита, кігті та нігті. Все живе потребує калорії. Гепард женеться за газеллю не заради забави – йому потрібні калорії; соняшник не закоханий в сонце – він крутить голову за цією зіркою, бо йому потрібні калорії; миша, яка лізе в мишоловку, – не самогубця, вона реагує на доступні калорії. Все живе тягнеться до калорій, і людина не виняток, пандемія ожиріння – красномовне підтвердження цього факту.

Тримайте цю інформацію в голові, а я тим часом зайду з іншого боку…

Те, чим наповнений твій день, – все, що ти робиш з дня на день, від колупання в носі до кавопиття в улюбленій кафешці і пива з пацанами – це те, що ти колись був вмотивований зробити вперше. Ти втнув це разок, і тобі «стало добре на душі». Мозок запам’ятав цей приємний стан, і вимагав в тебе повторити цей досвід. Ти робив це знову і знову, ще, ще, ще і ще... Так сформувались різні звички, тобто твій спосіб життя. 

Ці звички прагнуть відтворюватись, вони керують тобою, роблячи «на душі добре». Ці механізми приховані від свідомості. Нам наївним наші дії здаються осмисленими і продуманими, тоді як більшість того, що ми робимо щодня – автоматизми. 

Твої звички можуть перестати робити тобі «добре на душі», і це закономірно, адже твій світогляд змінюється в результаті мудрих (і не дуже) книжок, всяких роликів в тік-тоці і теревень з різними мудрими (і не дуже) людьми. Ти стаєш іншим, і деякі речі в твоєму житті відживають себе, лишаючись відголосками колишнього «роблення добре на душі». В твоєму житті відбуваються зміни, часто кардинальні: від тебе йде жінка, розбігаються друзі, змінюється робота, з’являється нова марка чипсів до пива. І якщо ти гнучко не набуваєш нових звичок, якщо ти не прощаєшся з тими поведінковими патернами, які вже себе віджили, робити «добре на душі» більше нічому. Старе вже не торкає, а нового ти не навчився, не набув.

Варіантів «роблення добре на душі» лишається дрібка, і всі вони тягнуть людину в прірву. Алкоголь і їжа – найбільш поширені з них. Про алкоголь тобі хай наркологи розкажуть, а я продовжу про калорії...

Їжа повсюдна, доступна, безвідмовна. Їжа в сучасному світі – найдоступніше джерело «роблення добре на душі». Соціальний успіх і визнання – треба потрудитись. Їжа – вхопись рукою, донеси до рота, жуй. Що може бути простіше?

Але я мушу додати ще один факт в мою оповідь, щоб ти узрів всю трагічність ситуації…

Чим більше в їжі калорій – тим сильніший ефект «роблення добре на душі». Калорійна їжа радує шлунок. І це пастка ожиріння: бідолага страждає від емоційного голоду, і пхає до рота шоколадні цукерки знову й знову. А добре на душі стає лише в передчутті солодкого смаку і під час роботи жувальних м’язів. А опісля ти мнеш в руках блискучі обгортки з відчуттям пустоти, безглуздості свого життя і відрази до себе. За годину, коли рівень глюкози в крові падає, а кількість греліну зростає, ти знов подивляєшся в сторону «цукерок», роль яких може виконати будь-яка калорійна бомба з твого холодильника, від котлет до згущеного молока.

Проблеми з вагою тіла, як наслідок «звеселяючої їжі», радості в житті не додає, створюючи низхідну спіраль: їм, бо сумно – набираю зайві кілограми – від того стає ще сумніше – їм, бо сумно.

Що робити?

Перше: прописати на листочку просте правило і приліпити на холодильник і чоло: «Після споживання їжі я наступні 4 години відкриваю рот, лише щоб спитати, як пройти в бібліотеку». Залізне правило, яке можна порушити, лише якщо в тебе закладений ніс.

Друге: наповнити своє життя конструктивними активностями. Всілякими цілями, саморозвитками, знайомствами. Пробувати нове, експериментувати, шукати своє. Через страх, сором і сумніви. Не боятись жити. Коли ти живеш на повну, їжа відходить на другий план.

І переозначити труднощі. Труднощі – це не проблеми, а виклики. А виклики – це квести, завдання, які треба долати. Виклики – цікава гра, хоч місцями важка і болюча. Але гра. І таким чудовим викликом для того, хто їжу зробив своєю єдиною відрадою, може (і мусить) стати схуднення. Що може бути краще, ніж усвідомлення того, що ти гусениця, яка рухається до своєї мети – стати метеликом з віртуозно розмальованими крилами і здатністю літати?

Твої звички – твоя відповідальність. Негативні звички прилипають до тебе самі, як мухи до меду, особливо, якщо нема позитивних. Останні ж потребують праці, викликів і роботи над собою. Роби собі тяжко, інакше тяжко зробить тобі життя.

Instagram: viktor_mandziak

Facebook: Мандзяк Віктор