Глуха держава: влада чує «своїх», ігнорує «незручних». Ціна цьому – Україна

Нагорі не чують і не хочуть чути нікого, крім довірених «п’яти-шести» менеджерів (у кожного великого начальника вони є), вищого керівництва і тих, хто говорить приємні, але свідомо неправдиві речі.

Це велика проблема. Відсутність зворотного зв’язку із суспільством, з професійним середовищем, з безпосередніми виконавцями не дає можливості державній системі управління функціонувати хоча б нормально, не кажучи вже про те, щоб ефективно.

Цей односторонній – зверху донизу – стиль управління виник не сьогодні; ця глухота і сліпота, самозакоханість і помилкова безгрішність притаманні правлячій команді з самого початку правління, але останнім часом тренд посилився, глухота і сліпота поширилися зверху донизу, і тепер навіть не дуже великий начальник і командир копіює вище начальство/командування, і закриває очі та вуха на те, що відбувається, не реагує на ситуацію, і просто, тупо «ставить завдання».

На щастя, таке відбувається не скрізь і не завжди, і є командири, які або обласкані вищим начальством, тому що вміють бути корисними і незамінними при дворі, або настільки вперті, тверді і медійно розкручені (це важливо – медійники поважають рейтинги і лайки), що можуть проводити свою незалежну політику, вибивати ресурси, дозволяють собі розкіш чути підлеглих і відстоювати правильну позицію у високих кабінетах.

Глухота і сліпота притаманні деградуючим режимам (управлінським структурам). Римська імперія багато в чому загинула тому, що імператорів оточували улесливі «п’ять-шість ефективних менеджерів», які не згадували про навалу варварів, щоб імператор не гнівався і продовжував безтурботно купатися в променях власної величі.

У 2014-му після Майдану і з початком війни можна було достукатися до будь-якого високого державного керівника з важливих питань/проблем. Вони чули, слухали. Можна було прийти до Авакова з питань створення та забезпечення добробатів у МВС, до Полторака – з розвитку безпілотників у НГУ, до Муженка – з використання безпілотників для розвідки та коригування артвогню в інтересах ЗСУ. Можна було достукатися до Турчинова і Яценюка, і навіть до самого Порошенка, який не дуже любив непідконтрольних волонтерів і боявся добровольців. Всі вони намагалися чути і слухати, приймали якісь важливі рішення, і цей зворотний зв’язок сприяв появі десятків добробатів, перших волонтерських і добровольчих груп безпілотників на війні, вирішенню безлічі організаційних і побутових проблем наших воїнів.

Поступово, після 2015 року зворотний зв’язок став працювати все гірше і гірше; влада слухала тільки придворних волонтерів і фахівців, лояльних журналістів і представників суспільства. Власне це і призвело зрештою до нищівної поразки на виборах колишнього президента: виборці голосували не стільки за Зеленського, скільки проти Порошенка, який «заматерел», «забурел», «потерял берега», оглух, осліп, заврав і став просто смішним.

Нинішній режим з самого початку демонстрував зневагу до чужої думки, нетерпимість до будь-якої критики. Я не знаю нікого, крім Федорова і Залужного, до кого можна було б достукатися, до кого можна було прийти зі своїми проблемами і пропозиціями. Цей зворотний зв’язок у 2022-2023 роках дав можливість Україні стрімко вирватися вперед у галузі безпілотних технологій, але і цей зворотний зв’язок був обірваний – «Армія дронів» практично перестала існувати як майданчик для дискусій і поширення передових технологій та організаційних рішень, а Валерія Федоровича прибрали подалі від гріха.

Тепер ми бачимо, як одним – наближеним до владних кабінетів, тим, хто перебуває під патронатом впливових вельмож, і тим, хто просто займається розпилом великих державних коштів – надаються можливості, даються фінансові кошти, до їхньої думки прислухаються, і з ними президент робить селфі, а іншим – незалежно від заслуг, успіхів і бойової ефективності – не дається нічого, їх не чують і чути не хочуть, поміщаючи більшу частину індустрії дронів, оборонної промисловості та бойових підрозділів в інформаційний вакуум.

Я говорю про дрони, але знаю, що така ж ситуація скрізь – якісь бригади, воєначальники «на хорошому рахунку», і до них надходять ресурси, їм дається зелене світло на ініціативи; інші перебувають у немилості, або просто нецікаві, невідомі тому, що ніхто не може достукатися до верхівки. В результаті ми втрачаємо цілі ділянки фронту, втрачаємо людей, втрачаємо грамотних, талановитих командирів, про яких згадують і яких карають тоді, коли вже все йде не так, все погано, попри всі їхні зусилля утримати ситуацію під контролем.

Глуха і сліпа одностороння адміністративна вертикаль реагує тільки на медійні скандали. Вийшла молодь на протест з картонками – відреагували, зробив гучну заяву якийсь офіцер, якого ніхто не чує, – відреагували. Медійність, популярність, кількість лайків, суспільний резонанс стали чи не єдиною зброєю, здатною пробити глухоту влади. Тому я продовжую писати і говорити, в надії, що мене колись почують. Поки не пізно.

***

Був вільний час, почитав інтернет. Тільки за один день натрапив на три статті, зокрема одну на УНІАН, про великі можливості дронів-перехоплювачів у боротьбі з «шахедами».

Мовляв, «шахеди» коштують дорого (типу 200 тис. доларів, але це неправда; максимум 80 тис. доларів), а дрони-перехоплювачі дешеві – максимум 5 тис. доларів, як пишуть «експерти», забуваючи при цьому про те, що на один «шахед» потрібно від 3 до 10 перехоплювачів, щонайменше один оператор і один радар. 

При одночасному нальоті на Київ 500 «шахедів» цифри треба множити на 500.

Пишуть також, що зенітні ракети – дорого, демонструючи вартість ракет «Петріота» і SAM-T в мільйони доларів, «забуваючи» при цьому, що ці ЗРК призначені для боротьби з пілотованою авіацією, балістикою, крилатими ракетами, а не «шахедами». 

Для боротьби з «шахедами» зенітна ракета коштує максимум 20 тис. доларів при ймовірності ураження 0,9 (практично кожна ракета – в ціль). 

Помітно, що безпілотна мафія, яка вже сьогодні заробляє мільйони доларів на складанні китайських фпв-дронів, збирається завтра (вже сьогодні ввечері) заробити мільярди на простих фпв-дронах в якості перехоплювачів, і як мінімум 3 млрд їм вже дали.

Завтра на «шахедах» з’являться станції РЕБ і реактивні двигуни – дрони або їх не наздоженуть, або впадуть. 

Крайнім буде президент.

Через місяць все буде ясно. Шкода тільки тих, хто загине.

Про автора: Юрій Касьянов – 

офіцер ЗСУ. Радіоінженер, 

спеціаліст з аеророзвідки. 

Займається виробництвом дронів 

та БПЛА для української армії та 

безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».