Літо у Чикаго розпочалося пікніком родинного тепла
Минулої неділі на просторій галявині у лісовому масиві Robinson Woods-South Shelter-1 було людно. І гамірно. І весело. І мелодійно. І смачно. І приємно. І радісно. Адже тут відбувався «Пікнік родинного тепла». Уже не вперше таку відпочинкову зустріч організували для українців Чикаго члени Кирило-Мефодіївської спільноти (голова КМС – Ірина Довган), яка працює при парафії церкви святого Йосифа Обручника. Цього року присвятили її Міжнародному дню захисту дітей, який відзначається саме 1 червня.
Отож усе, як кажуть, зійшлося: перший день літа, неділя, сонячна погода, на календарі – свято, на душі – бажання втекти від міської суєти і побути там, де можна підслухати таємничу розмову лісу, дати можливість дітям бігати і гратися на безпечній території, де можна відпочити, поспілкуватися, насолодитися українською музикою, якщо не ліньки – пограти у футбол чи волейбол. А ще – долучитися до благодійності, не обминаючи скриньки для пожертв, з якими прийшли на пікнік волонтери благодійних фондів.
– Ми дуже тішимося тим, що кожного року на цю відпочинкову акцію – «Пікнік родинного тепла» – люди і справді приходять цілими родинами, – говорять її організатори. – Тому що Україна завжди була сильна своїми родинними цінностями, умінням працювати і відпочивати по-українськи, прищеплювати дітям любов до мови, до культури, до українських оберегів, до наших звичаїв і традицій. Так, зараз усі ми далеко від рідної землі. Так, уже тут народжуються нові покоління, як кажуть, американських українців. Але ніщо не може завадити нам вивчати, любити, шанувати, нести далі, через відстані і час, нашу мову, нашу пісню, зміцнювати нашу батьківську віру. Тому всі ми гуртуємося довкола церкви. Тому Кирило-Мефодіївська спільнота і працює над тим, щоб залучати до активної прицерковної діяльності українську молодь, активізувати і популяризувати дитячий і юнацький рух. Обираємо для цього різні форми, зокрема й форму такої відпочинкової зустрічі, яку маємо сьогодні. Хочемо, щоб діти відчували: ви щасливі, бо живете на мирній землі під мирним небом. Хочемо, щоб розуміли: в Україні тисячі їхніх однолітків перебувають сьогодні на територіях, де вирує війна, і мріють про спокійний сон у теплому ліжку. Хочемо, щоб разом із батьками ставали жертводавцями для тих, хто потребує допомоги, хто захищає українську землю від лютого ворога. Напевно, про це якраз і доречно говорити у Міжнародний день захисту дітей. Тому що у дітей повинно бути щасливе дитинство.
Говорив про це і отець Микола Бурядник, благословляючи проведення зустрічі. І наголошував: шануйте своїх рідних, моліться за любов і розуміння у ваших родинах, моліться за мир в Україні.
А далі кожен, хто завітав на пікнік, вирішував сам, яка локація йому найбільше до вподоби. Хтось поспішав на ароматний запах шашлика, або туди, де шкварчали, підсмажуючись, деруни і чебуреки, або задовольняв свої гурманські забаганки, обираючи банош – справжнісінький, зі шкварками, у величезному казані зварений. Хтось, постеливши прямісінько на траві ряднину, сидів із дітьми і допомагав їм конструктор складати чи малювати. Хтось ставав уболівальником футбольних баталій, у яких змагалися зовсім юні гравці, пристрасно і зі знанням справи оперуючи м’ячем. Ще хтось підходив до палаток із сувенірною продукцією, до фотозони, де на красивому фоні можна було зробити знімок на згадку. А увага більшості була прикута до сценічного майданчика, де концертна програма складалася здебільшого із виступів дитячих колективів – безумовно талановитих, артистичних, у красивих костюмах, із вдало підібраним їхніми керівниками репертуаром. Чудовими українськими піснями порадував присутніх гурт «Coloda-bend». І, звісно ж, на безмежний позитив налаштували публіку своїм виступом під живий супровід колоритні «Свашки».
– Ми якраз і намагалися створити таку атмосферу, щоб діти знайомилися між собою, щоб знайомилися їхні батьки, щоб люди гуртувалися у зацікавленій розмові, у проведенні часу на природі, у такій ось невимушеній обстановці, – говорить членкиня Кирило-Мефодіївської спільноти Ірина Байдак. – А ще хотіли, щоб ця зустріч була корисною для тих українців, які порівняно недавно приїхали до Америки. Щоб вони знаходили тут нових друзів – цілими родинами. Щоб бачили, у які творчі студії чи спортивні клуби можна віддати своїх дітей, якщо перед ними стоїть питання такого вибору. Щоб ставали повноцінними членами наших парафіяльних родин. І щоб укотре переконувалися, що найбільше щастя кожного – це красива, здорова сім’я, це життя у мирі і злагоді. Адже це те, чим і справді треба дорожити.