Навіть відпочиваючи, допомагаємо Україні
Хтось може звинуватити нас у тому, що газета практично у кожному номері пише про концерти і фестивалі, які відбуваються в українських громадах, а самим громадам дорікнути надмірною їхньою кількістю. Але ми не будемо сперечатися з тими, хто так думає, зате будемо складати подяку тим, хто ці заходи організовує, і тим, хто на них приходить. Тому що кожна така зустріч – це одна із можливостей української діаспори у Чикаго доєднатися до благодійності, складаючи пожертви для України, для війська, для наших захисників, для наближення перемоги.
А тому сьогодні – наш черговий фоторепортаж про дві події cаме такого плану. Перша – благодійний концерт, який відбувся в церковній аудиторії храму святого Йосифа Обручника на підтримку Фонду захисту Героїв та фонду Revived Soldiers Ukraine.
«Будьмо!» – цим коротким словом розпочав програму вечора його ведучий Заслужений артист України Володимир Пушкар. – «Будьмо!» – це не просто слово з українського лексикону. Це – глибокозмістовне поняття про суть України. Це – щось таке, шо відчувається на генному рівні. Це слово про те, що ми були, є і будемо. Це – наша історія, наше сьогодення і наше майбутнє, яке у нас повсякчас хочуть відібрати. Але ми захищаємося. Твердо і відчайдушно. Бо ми хочемо передати своїм нащадкам оте слово «Будьмо!», яке і для них означатиме незламність нації, гордість за свою державу, вдячність усім, хто за неї боровся, пам’ять про всіх, хто поклав у цій боротьбі своє життя.
Таким і був лейт-мотив концертної програми, яка складалася з чудових виступів українських митців. Зворушливі пісні дарували присутнім сестри Мальгівські, Заслужена артистка України, солістка Львівської опери Тетяна Вахновська, влучне слово – Володимир Пушкар і громадський активіст, волонтер (він же – найактивніший організатор цієї творчої зустрічі) Михайло Бойчук, і, звичайно ж, радо вітали глядачі поета, композитора, співака, Народного артиста України Анатолія Матвійчука, який завжди виходить до глядача із творами глибокого змісту, з інтелігентною їхньою подачею, з манерами справжнього аристократа пісні.
Безумовною окрасою концерту стали виступи улюбленців чиказької публіки – вихованців школи танцю «Вишиванка». Не залишила нікого байдужим й історія кохання, боротьби та перемоги, яку підготувала Роксолана Прокопів: вродливі дівчата і мужні хлопці в неймовірно красивих костюмах із її колекції стародавнього українського народного одягу зуміли своїми рухами, своїми жестами, виразом очей, промовистими поглядами й особливою мовою сердець передати роздуми про життя, про війну, про розлуку, про віру, надію і любов заради перемоги.
Могли над усім цим задуматись і глядачі цього творчого вечора. Адже не буде перебільшенням сказати, що війна стала сьогодні суттєвою частиною нашої спільної української долі. Зокрема долі тих, хто перебуває за кордоном, на мирних територіях, а отже повинен розуміти, що допомагати – це краще і легше, аніж потребувати і очікувати допомоги.
Саме таку благородну і благодійну справу ще з 2014-го року робить Фонд захисту Героїв при церкві святого Йосифа Обручника. Якщо говорити про цифровий вимір цієї допомоги, то за десять років існування Фонду вона склала уже понад 3 мільйони доларів. І кожна така акція, як концерт, про який ми розповідаємо, – це маленьке джерельце грошових пожертв, які додаються до можливості допомагати потребуючим.
– Наш Фонд – це ви, це кожен із вас, це наша церковна громада, прицерковні організації, це громади поза межами нашої парафії, це просто небайдужі мешканці Чикаго й інших міст, – говорив на зустрічі настоятель храму отець Микола Бурядник. – Заслуга усіх вас, що ми маємо можливість співпрацювати з благодійним фондом Revived Soldiers Ukraine, який привозить до Америки важко поранених українських захисників, і наш Фонд захисту Героїв старається максимально покрити медичне страхування, а отже надати можливість хлопцям поправляти своє здоров’я, отримувати високоякісне протезування. А нещодавно наша парафія зібрала близько 15 тисяч доларів для ще одного благодійного фонду – Protez Foundation із Міннесоти, який також привозить з України поранених на протезування та реабілітацію.
– Хтось колись мені сказав, що сюди ми забираємо одиниці поранених, а там залишаються тисячі, – продовжував отець Микола. – Так, там і справді залишаються тисячі, але це не означає, що не треба допомагати хоч би кільком – тим, хто найважчий, у кого інколи дуже мало шансів на життя, але тут вони такий шанс отримують. Так, одна людина не може змінити світ, але ми можемо змінити світ для однієї людини, вселити їй віру в добро, у любов, подарувати надію на повернення до максимально повноцінного життя, на що завжди є велика милість Божа. Таким чином через нас, через нашу допомогу, через небайдужість наших сердець Христос і сьогодні оздоровлює людей, показує приклади дивовижного зцілення. Скажу й про інше. У кожній такій ситуації не тільки ми допомагаємо хлопцям. Значно більшою мірою вони допомагають нам – інакше подивитися на життя, зрозуміти, які саме цінності мають бути для нас найважливішими.
Результатом наших переосмислень є, зокрема, і бажання творити добро, долучатись до благодійних справ. Як це робить сестринство і Кирило-Мефодіївська спільнота церкви святого Йосифа Обручника, опікуючись сиротинцями в Україні. Як це робить братство, практично щотижня відправляючи до України каравани волонтерських сумок. Там їх сортують інші волонтери, які на місці предметніше знають, що і куди треба відправляти далі, які спілкуються із нашими захисниками, довідуються про їхні найнагальніші потреби і намагаються їх закрити. За дієву співпрацю у вирішенні цих питань братству Миколи Чарнецького, яке сьогодні очолює Сергій Сютик, подякував гість недільної творчої зустрічі волонтер з України Микола Савчин. А волонтерка Людмила Шидлюх-Фещак привезла для парафії Подяку – від хлопців, які на Тернопільщині виготовляють антидронові рушниці і куполи захисту, і їм також фінансово допомагають наші небайдужі люди.
Ще одну нагороду – Диплом від Благодійної організації «Культурний дипломат» – отримала Анна Лукач, яка удостоїлася такої відзнаки за активну позицію в житті української громади Чикаго, за власну поезію, за участь в організації українських фестивалів. Її вірші настільки змістовні і проникливі, що, вручаючи поетесі нагороду, Анатолій Матвійчук привідкрив маленьку таємницю: окремі поезії уже перетворені на пісні, і знаменитий виконавець охоче включить їх до свого репертуару.
Радо вітали присутні й особливого гостя зустрічі – Володимира Кравчука, того воїна, який разом зі своїми побратимами здирали у Балаклії на Харківщині з білборда рашистський плакат і виявили під ним портрет Шевченка, рядки його вірша з добре знаним закликом нашого Пророка: «Борітеся – поборете!»
З цікавістю проходив і аукціон, на якому ішов торг за достатньо раритетні лоти – футболку зі згаданими словами Шевченка; прапор, підписаний військовослужбовцем, який на острові Зміїний вказав вірний напрямок російському кораблю; частинку знищеного ворогом літака «Мрія», перетворену на пам’ятний сувенір; ексклюзивне вино власного виробництва від Михайла Бойчука, яке він – уже не вперше на різних аукціонах – вручає переможцям торгів з побажанням якнайшвидше відкоркувати пляшку на честь нашої Перемоги.
Разом зі спонсорською допомогою від кредитівки «Самопоміч» зібрані на концерті кошти спрямують на підтримку Фонду захисту Героїв та фонду Revived Soldiers Ukraine.
А ми тим часом продовжимо висловлювати своє захоплення благодійними ініціативами прицерковних організацій церкви святого Йосифа Обручника, адже минулої неділі братство Миколи Чарнецького організувало для родинного відпочинку українців Чикаго пікнік з нагоди Дня батька.
Чудова літня днина потішила усіх сонячною погодою. Мальовнича паркова зона Schiller Woods Grove манила можливістю поговорити з природою, поласувати смачними наїдками (шашлики, чебуреки, деруни, бограч, банош, солодкі смаколики, прохолоджувальні напої), пограти у волейбол, просто полежати на покривалі в тіні крислатих дерев (хоч на трохи відключившись від думок, що вчора були будні і завтра знову починаються будні), побавитися з дітьми, даруючи їм активний відпочинок на свіжому повітрі, і, звичайно ж, насолодитися чудовою концертною програмою, яку професійно провела Мар’яна Балаш.
Наші глядачі уміють бути вдячними за цікаві виступи і місцевим виконавцям, і гостям, яких завжди радо вітає українська громада. Приємно було бачити на сцені діток. Кожне слово, кожна пісня лунали насамперед для татусів, які були «винуватцями» свята, і просто для всіх присутніх, які прийшли на пікнік цілими родинами. Влучними і дотепними словами звертався до глядачів Заслужений артист України гуморист Володимир Пушкар. Свої чудові пісні дарував Народний артист України Анатолій Матвійчук. І кожен висловлював велику надію, що вже недалеко той час, коли ось такими святами і фестивалями зарясніє мирна українська земля, оговтуючись від пережитого, повертаючись до радості життя.
Атмосфера на пікніку панувала дуже тепла і щира, справді родинна. Організатори постаралися, за що їм – особлива вдячність. Вдячність і нагороди: активісти парафії отримали від Генерального консульства України в Чикаго Подяки за допомогу Збройним Силам України, за активну громадянську позицію та розвиток української громади; найактивніші волонтери отримали від Всеукраїнського об’єднання «Країна» медалі «За гідність та патріотизм». Тому що пікнік переслідував щонайменше подвійну мету – відпочинкову і патріотичну. І благодійну: торік від такого заходу близько 30 тисяч доларів було передано для ЗСУ; і цьогоріч зібрані кошти разом зі спонсорською фінансовою допомогою підуть на потреби наших захисників.
Бо нині немає для нас більшої і важливішої мрії, аніж мир на рідній землі. І немає більшого бажання, аніж зусилля кожного, вибороти, наблизити його. І ми вдячні всім, хто нас на цьому шляху підтримує. Можливо, тому так тепло вітали присутні одного із наших захисників (у Чикаго він перебуває на лікуванні) – білоруса «Вовка», який воює на українському боці. І так зворушливо прозвучав на святі виступ американського музиканта литовського походження Неріуса Глезекаса, який на знак підтримки України у жахливій війні з росією виходить на одинокі пікети спротиву, який вивчив найголовніше наше привітання – «Слава Україні!» і наш Гімн українською мовою.
Такою високою емоційною нотою – спільним виконанням митцями і глядачами головної пісні України – завершилося свято з нагоди Дня батька. Але спомин про нього ще довго зігріватиме душу. Бо родинне тепло має таку властивість – тримати у своєму полоні не просто від зустрічі до зустрічі, а повсякчас.