Вдаримо формою по змісту!?

Подивившись на фото в соцмережі зі скуйовдженим волоссям та зосередженим поглядом, ви б, напевно, подумали, що з ним? Навіщо він таке виставляє? Для чого? Що у нього на голові? Але в цьому контексті відповідь буде така: неважливо, що у мене на голові, важливо, що У МЕНЕ В ГОЛОВІ!

Якщо ця фраза не змусила вас задуматися, можете спокійно іти далі гуляти просторами інтернету. Для тих же, хто залишився, скажу, що це була всього лише передмова до розмови про важливі речі: Форму і Зміст. 

Якщо комусь здасться, що я оригінал в цій темі, то абсолютно ні – осмислення цих категорій відбувається з часів виникнення такої науки як філософія. Над цим питанням «ламали голови» Аристотель і Платон, Декарт і Кант. 

І якщо говорити про ці категорії простими словами, то я б сказав так: сутність будь-якої речі і є її змістом, але те, за допомогою чого, яких засобів, перед вами постає цей зміст – це і є формою. Зміст і форма завжди мають перебувати в певній єдності і корелюватися між собою, щоб не збивати з пантелику і не вводити в оману людей, які намагаються скласти своє уявлення про суть речей і суть людей, зокрема про мене, коли я оприлюднюю те чи інше фото.

Тобто найбільш правильний висновок зі сказаного мною є таким: якщо я психічно здоровий, серйозний, відповідальний чоловік з високим соціальним статусом, естетичним смаком та інтелектом – я не повинен би виставляти на позір такі світлини. Бо це є певним порушення норм і правил та виходить за межі пристойної поведінки.

Ось тут ми й переходимо до суті розмови: що відбувається з нами і нашим світом в межах цих двох добре знайомих нам категорій Змісту і Форми.

А відбувається те, що людина стала занадто розумною і самовпевненою. З тих часів, як вона зірвала Заборонений Плід, розуміння Добра і Зла в Райськім саду і почала досліджувати себе і Божий світ, створений на основі Гармонії, людина зрозуміла, що розривання цієї гармонійної єдності може принести чимало зиску їй самій, варто лише осмислити, що відбувається в моменти розірвання тісного зв’язку цих двох категорій.

Перше спостереження. Будь-яке відхилення форми від відповідного змісту викликає внутрішню реакцію здивування і запитання, а отже, зосередженість і посилену увагу до суб’єкта. Сьогодні цей прийом дуже часто використовується як один із фундаментальних в шоу-бізнесі. Викликати увагу, здивування, шок чи навіть відразу, щоб бути поміченим і зафіксованим свідомістю людей – це безпрограшний прийом. Звідси рвані джинси і неймовірні зачіски на сцені, кумедний або екстравагантний одяг, кричущий або жахливий макіяж. Все це працює на запам’ятовування образу автоматично. От тільки зі знаком плюс чи мінус – це вже інше питання, але це входить у свідомість. І це не має жодного стосунку до змісту, бо він залишається поза контекстом.

І чи не на цьому грає сьогодні все концептуальне мистецтво і весь постмодерн із неореалізмом разом узяті. Вони фіксуються на формі, ігноруючи зміст або даючи абсолютну волю для фантазії кожному. Вони часто підмінюють поняття здобуття високих почуттів отриманням звичайного шоку. Шок вигідніше, бо про нього більше писатимуть і говоритимуть, а отже він принесе більше прибутків у підсумку. Отже він економічно вигідніший!

Другий ефект від розуміння нерозривності Форми і Змісту. Ми всі знаємо, який вигляд має джентльмен, культурна й успішна людина, та приблизно уявляємо собі вигляд бомжа, хулігана чи божевільного. А тепер одягнімо на бомжа костюм джентльмена, хулігана примусимо відмовитись від агресії і лихослів’я, божевільного спробуємо видати за генія. Ви думаєте, це так складно, що аж неможливо? Ви наївні!

Саме на цьому тримається дуже популярна нині наука іміджелогія, а також менеджмент особистості і взагалі світовий піар. Ви не уявляєте, як активно сьогодні людей з не дуже світлим минулим і неблагородними манерами вчать заново ходити, правильно і переконливо жестикулювати, говорити з правильними інтонаціями і потрібними акцентами. Окрема справа – вміння мати ефектний вигляд у камері, не робити непотрібних гримас, не губитися і витримувати правильний вираз обличчя.

Так, дорогі мої, усьому цьому сьогодні успішно навчають за великі гроші. Інколи це може мати такий переконливий вигляд, що пересічна людина й не зрозуміє, що там, – за блиском зовнішніх манер. І ось ми бачимо перед собою чергового філантропа з нутром хижака чи вчорашнього бандита, що розмірковує про суспільне благо, або банального шахрая, що втирається до вас у довіру, аби почистити ваш гаманець чи банківський рахунок.

І не дивуйтеся, що наша «еліта» має сьогодні таку сумнівну якість. Гроші, які забезпечували їм соціальний ліфтинг, теж не завжди були чистими, а методи їхньої політичної боротьби теж були не завжди джентльменськими.

О так, ми звісно всі далеко не святі, включно з автором цих рядків. Але є приклади, як учорашні гріхи і злочини поступово роблять чеснотами. І хто сьогодні так активно спокушає і розбещує нас, хто прищеплює нам дурні манери і моделі поведінки, хто руйнує стандарти культурної людини? 

Здебільшого ті, хто скористався можливістю обдурити всіх своїм «позитивним іміджем», хто дорвався до відповідних посад, хто має доступ до провідних засобів комунікації, хто творить нинішнє кіно, літературу і мистецтво, сповнені брутальності, агресії, сексизму і лихослів’я. Хто задає сучасні стандарти і тренди, від яких відгонить відвертою аморальністю і бездуховністю.

Зрештою це ті ж «вовки в овечих шкурах» (біблійна фраза, що характеризує результати вдалої зміни іміджу). Вони заповнюють нинішній інформаційний простір настільки щільно, щоб туди навіть не просочувалися люди зовсім іншого складу душі, характеру і життєвих цінностей. Вони – поза форматом сьогоднішнього успішного буття.

А тепер найважливіше: як же побачити, як розпізнати результати проведеної роботи над формою, як відчути підміну, як розпізнати маніпуляцію?

Це непросто. Потрібно бути трішки психологом. Відчувати душу людини, фіксувати ключові слова, які час від часу говорять про суть людини. І головне робити висновки не за словами і гарними публічними виступами, а за шлейфом вчинків і особистих подій в житті людини, які тягнуться за нею все її життя. Так, ці факти не лежать на поверхні, часто добре маскуються, від них відволікають увагу на факти значно ефектніші і яскравіші. Але тим яскравіше іноді проступає справжня суть людини на тлі штучного піару.

І всі, хто має вуха, хай почують, всі, хто має очі – хай побачать. І тоді, можливо, спаде з очей полуда і всі почнуть думати над змістом, а не дивитися на те, що у нас на голові...

Про автора: 

Анатолій Матвійчук – Народний артист України, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог, науковець.