Сага про тих, хто не народжений для війни, але воює

«Вітчизні ти будь вірний до загину!

Нам Україна вища понад все!»

Із офіційного маршу ЗСУ

Пролог

Це розповідь про Незламних. Наших захисників. Нашу надію. Тих, хто четвертий рік повномасштабної, а загалом – 12-й рік війни відстоює землі України від окупанта-агресора. Розповідає нам про це протягом майже двох годин один із них – боєць (позивний – Авдій) Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ, в мирному житті Заслужений артист України Євген Авдєєнко. Розповідає і одночасно відтворює сказане у моновиставі «Ненароджені для війни».

Вистава не за п’єсою чи написаним сценарієм. Це структуровані оповідки різних епізодів життя самого Авдія та його побратимів із фронту. Із передової. Це реальні факти або спомини чи навіть роздуми, що теж є у виставі, та, не побоюсь такого слова, геніально талановита їхня подача на сцені справляла несподівано сильне, хвилююче, незабутнє враження. Кожна із 10 вистав, здійснених за два тижні в 6 штатах Америки, закінчувалась гарячими аплодисментами, схвильованим і пожвавленим ажіотажем публіки. А також широким розголосом про цю подію та її організаторів.

Такий результат першої мети цього туру Театру одного актора – мистецько-інформаційної: показати моральні переваги наших воїнів перед окупантом, який діє, зламавши вщент свою людяність та всі Божі й міжнародні закони. І це авторам моновистави успішно вдалось.

«Коли ми стаємо співучасниками дійства, приходить відчуття, що ми торкаємось чогось справжнього, високого, чистого, попри те, що сама війна – це огидний бруд… Люди тут велетні, з Богом на Ти», – говорить у своїх відгуках про героїв вистави одна з організаторів цього туру Мирослава Роздольська. 

Друга мета – зібрати кошти для потреб Третьої окремої штурмової бригади. Адже ця війна народна. Забезпечення волонтерами (правди ніде діти) окремих з’єднань часто майже вирішальне. В інших – допоміжне. А для нас, українців, які мешкають тут, у Штатах, постійно чи тимчасово, це теж дуже важливо: відчуття єднання, як колись говорили повоєнні (Другої світової) імігранти, – з народом «материкової» України. Впорались і з цим завданням. Звітувати командуванню наші гості будуть не з порожніми руками, а з $10 000. Це заслуга глядачів та організаторів туру.

Запросили театр до Нью-Йорка громадське об’єднання «Нова Українська Хвиля» у співпраці з громадсько-політичною організацією «Український Конгресовий Комітет Америки» (УККА). Дозвіл на театральний тур на три тижні до США двом бійцям – актору Євгену Авдєєнко та адміністратору театру на цей період Аркадію Мількіну видало командування Третьої ОШБр.

Деякі епізоди нашої Вітчизняної на сцені

Вистава починається зі слів Авдія: «Я ненароджений для війни. Я не знаю таких людей, хто був би народжений для неї. В перші дні на фронті я зустрів учителя, айтішника, історика»…

Моновистава – це окремі епізоди війни на фронті: у бліндажах, у найближчих зіткненнях з ворогом-окупантом (актор називає їх «кацапами»). 

Один з яскравих епізодів: з гумором розповідає, як, потрапивши в руки ворога, йому вдається врятуватись. Прийшовши в себе після поранення в захопленому кацапньою помешканні, нап’яливши на себе одяг колишнього мешканця, зіграв його роль. Сильно змінивши мову, як ніби заїка, обманув русню, зумів вирватись і дістатись до своїх… Допомогла акторська професія.

В іншому епізоді йдеться про те, як винахідливі наші вояки використали ситуацію, коли через безперервність схватки з «кацапньою», не одну добу не мали навіть можливості вийти з бліндажа «по нужді»… І як, відповідно, наповненими прямо в бліндажах пляшками (здогадались?) закидали шлях кацапні, яким ті наближались до них. Пляшки розкривались, коли ворог наступав на них, ординці сковзались і падали. Чудова козацька винахідливість! 

Бували випадки, коли не сплять не одну добу через безперервні атаки ворога, змушені відпочивати, рухаючись: ноги йдуть, мозок спить, а очі бачать, бо мають берегти життя… Демонструє це все це на сцені.

– Героїзм, – стверджує своєю розповіддю Авдій, – у щоденних буднях. Тоді, коли треба ганчірками довго і нудно витирати заяложені ще з радянських часів снаряди (демонструє). Героїзм – це коли вимотує нерви не тільки клятий ворог, коли ллється піт і кров, коли при передислокації не знаходять захисних споруд, які мали би бути…

Немало біографічних згадок із особистого життя. 24 лютого 2022 р. його розбудила дружина, бо почалась війна. Зворушлива мізансцена розмови з нею, прощання з доньками, коли вирушав добровільно у військкомат, а там у довгій черзі зустрів однокласника Олега. Не раз з гумором згадував шкільні літа про цього самого Олега, який став вірним побратимом… Телефонні розмови з фронту, – його та побратимів з дружинами (одна із трагедій цієї війни – розпад сімей). Довга, мила бесіда з мамою… Актор називає реальне ім’я своєї дружини, малолітніх донечок. Вкраплюються в розповідь і світоглядні, філософські оцінки чи роздуми. Із них, для прикладу, останнє: сниться йому сон, що зустрів самого Бога на березі моря. Пізнали одне одного… Авдій просить у свого всемогутнього візаві оживити полеглих. Ні, не може. Тоді простіше: «А ти можеш нарешті спалити цю довбану москву?» «Добре, – відповідає той – Ви тільки підпаліть, бо в мене ж є тільки твої
руки»…

Загальні враження від вистави: обмеженість в часі і безмежність в сенсі… Захищають своє… Вірність клятві азовців, перейняті у патріотів попередніх національно-визвольних змагань лозунги: «Смерть ворогам»!, «Україна понад усе»!» «Слава
нації».

Громадянська зрілість та акторська досконалість

Фронтові будні Авдій відтворює і проживає на наших очах з такою достовірністю і силою духу, що ці майже дві години стають миттю, яка поглинає все своє в голові і душі, принесене з дому… 

При повторному перегляді – те саме. Впевнена: якби ще кілька разів переглядати – було б так само. Ти проживаєш з ним всі ці його дії або ж роздуми, яких теж немало. Неймовірний талант акторський. А ще, як на мене, ідейна та моральна сила людини, ім’я якій азовець. Авдій залишив, за його словами, театр у 2021 р. і пішов до азовців: тризуб (тату) легендарного добробату на руці, вітання – не долонями, а ліктем. При зарахуванні у з’єднання – клятва служінння Вітчизні, беззастережна їй відданість: зробити – попри можливості, перемогти або вмерти… Отож, внутрішня сутність самого актора для такого служіння має бути саме такою ідейно-моральною сумішшю.

Подивилась виставу двічі… І не я одна. Враження – захват, на рівні «відкриття Америки». Чергова Еврика…

Ось чому кожна вистава розпочиналась в різних містах традиційно спокійно, а закінчувалась в кожній аудиторії подяками, глядачі не хотіли розходитись, багатьом хотілось щось сказати Авдію. Фото на пам’ять залишив він сотням українських сімей тут. У фінішній виставі 12 квітня в Українському культурному центрі м. Виппані, Нью-Джерсі, довго не розходились, допоки разом не заспівали наш Славень. А розчулені господарі Культурного Центру зменшили плату за оренду наполовину. Дякуємо!

У відгуках про виставу глядачі найбільше оцінюють той факт, що про війну розповідає людина, яка воювала, і знає, що таке зустріч з ворогом. Особисто найбільше вразило, скільки фізичних та інтелектуальних сил витрачає актор Євген Авдеєєнко: безупинно темпераментно і швидко розповідаючи, змінюючи тембр розповіді, демонструючи її діями, емоціями, перевтіленням… Ритм розповіді і її демонстрації шалений. І робить все це, геніально володіючи акторською майстерністю. Важкі та серйозні епізоди відтворює легко, без напруги. Як роблять це досвідчені актори балету чи
цирку.

Варто додати, що ця розповідь скомпонована та зрежисована спільною роботою Євгена Авдєєнка та режисера, художнього керівника Київського театру «Чорний квадрат» Анатолія Нейолова.

Ініціатори та організатори театрального туру 

Величезна подяка організаторам цього запрошення та волонтерського забезпечення продюсерської функції двотижневого туру (Джерсі-Сіті, Нью-Йорк – 2, Вашингтон – 2, Філадельфія, Бостон, Стемфорд, Йонкерс, Виппані) Мирославі Роздольській – голові громадського об’єднання «Нова Українська Хвиля» та Ірині Борщевській-Роздольській – очільниці відділу зв’язків з громадськістю цього ГО. Вона ж – ініціаторка проекту, акторка, однокурсниця Євгена Авдєєнка і головна кураторка театрального турне. 

Все, що зробили пані Ірина та пані Мирослава для нас всіх, заслуговує не просто подяки чи аплодисментів глядачів, а чогось суттєвого від всієї української громади. Цей тур і зустріч з нашими героями відбувся лише тому, що в громаді є такий дует: молодість та мобільність пані Ірини плюс величезний досвід і лідерські якості пані Мирослави. Підготовка і проведення вимагали величезної кількості організаційних, дипломатичних, фінансових, господарських, логістичних, інформаційних питань, що важко повірити в можливість їхнього подолання.

Довелось навіть терміново, за 2 дні, підготувати свого звукооператора для постановок вистави (театральному не видали візу), з чим успішно впоралась вчителька школи українознавства у Брукліні «Нова хвилька» Ірина Сахарієва. Вона провела з ними всі 10 постановок.

Окрім всього, вони організували додатково зустріч вояків Третьої штурмової з учнями різних класів цієї школи, де навчається 400 дітей –українців (директор – Мирослава Роздольська). Це були незабутні для підлітків уроки патріотизму.

В організації запрошення гостей, придбання екранів для англомовного перекладу титрів допоміг Український Конгресовий Комітет Америки (УККА): Тамара Олексій (виконавчий директор) та Михайло Савків (голова). Вони ж допомогли організувати зустріч Є. Авдєєнка та А. Мількіна з конгресменами або їхніми помічниками в Конгресі США. Гості мають список своїх візаві. Говорили про все, а здебільшого – про зброю…

Заслуги для найвищої премії

Враховуємо тематику, зміст, виконавську майстерність актора, відгуки про виставу в Україні (біля 50-ти показів) і перші відгуки в США. Надіємось на продовження відвідин. Зокрема, рекомендуємо запросити їх активній, дієздатній громаді м. Чикаго, а ми допоможемо зі зв’язком. Вважаємо, що акторська робота Євгена Авдєєнка заслуговує Шевченківської премії-2025. Най ця публікація буде першою заявою-подачею в комітет Національної премії ім. Тараса Шевченка.

Високої оцінки заслуговує і побратим Євгена Аркадій Мількін, який взяв на себе роль адміністратора та світлооператора від Третьої штурмової.

До речі, на фейсбук-сторінці Євгена Авдєєнка можете знайти відеоуривки з вистави.

*****

Було б дуже добре, якби командування Третьої штормової змогло відрядити цей дует у США ще раз, оскільки великий запит на цей проект інших регіонів української громади Америки. А розголос про їхній успіх продовжує ширитись. Окрім сказаного, цей проект сприяє єднанню українців світу.

Фото – вибране із фонду 

організаторів. Колажі – волонтерська робота 

Юрія Середи із Нью Джерзі.