Знову заговорили про вибори, політику, воєнний стан і кінець війни

Люди втомилися – це зрозуміло. 100 тисяч загиблих бійців плюс пів мільйона поранених – ми вже цілу армію втратили, якої на початку війни у нас не було. Американці за час в’єтнамської війни з 1965-го до 1973-го втратили 58 тисяч солдатів. СРСР в Афганістані за десять років 15 тисяч. 100 тисяч – дуже багато.

Ворог методично стирає з лиця землі наші міста і села, руйнує інфраструктуру, робить непридатними поля, вбиває цивільних людей. Весь світ бачить цей жах, але нічого не може (не хоче) зробити.

Тому в нас немає іншого вибору, ніж чинити опір і ставати ефективнішими, модернізуючись зсередини. Вибори потрібні, але неможливі. Не можна скасувати воєнний стан. Не можна дозволити і колишню політичну активність із мітингами та акціями, тому що цим одразу ж скористаються проросійські елементи.

Що можна (потрібно) зробити? Потрібен загальнонаціональний діалог. Влада не повинна варитися у власному соку, відгородившись від критики і свіжих ідей воєнним станом. Менторський тон давно недоречний, треба навчитися чути і слухати, адже за Україну воюють і гинуть не тільки слуги народу.

Потрібні нові люди, ідеї, рішення. Треба діяти на випередження, йти на два кроки попереду противника, а не запускати програму закупівель мільйона дронів за рік після початку війни дронів, і не створювати корпуси за три роки після початку війни.

Особливо необхідні термінові зміни в державній політиці в галузі дронів. Фактично цієї політики немає, є закупівлі. Але щоб купувати те, що справді потрібне на війні зараз, і буде потрібне завтра, нам необхідно налагодити збір інформації про війну дронів, вести постійний аналіз досвіду застосування, прогнозувати розвиток, інакше знову буде, як із «шахедами» та дронами на оптоволокні, які спочатку з’явилися в супротивника.

Ми більше не можемо не помічати очевидні речі. Страусиний заклик «не дивитися наверх» для нас означає загибель. Нам потрібні зміни. Кров із носа. Просто зараз. Інакше загинуть ще 100, 200 тисяч, і ми все одно програємо війну.

Ми маємо ставати кращими, ефективнішими бійцями, адже з кожним днем нас стає дедалі менше.

*****

Поки ми тут воюємо, тайванська компанія TSMC – світовий лідер на ринку напівпровідників, представила мікрочіп за технологічним процесом 2 нм. Не буду тут засмічувати мізки технічними подробицями, але ця давно очікувана подія вплине і на хід нашої війни.

Досі найменші чіпи створювали за технологією 3 нм (у росіян – 65 нм), нові мікрочіпи будуть на 15% швидші та на 30% економічніші. Це не тільки дасть змогу створити більш продуктивні смартфони та комп’ютери, а й зробити більш розумні дрони.

Адже по суті своїй фпв-дрони нашої війни – чи то керовані по радіо, чи то по оптоволокну, літаючі, плаваючі, повзаючі, – це дистанційно керовані апарати. Це, чесно кажучи, і не дрони взагалі, не роботи.

Усі різноманітні системи автоматичного захоплення і супроводу цілей, донаведення на ціль – не перетворюють фпв-дрони на справжніх роботів. «Справжніми» – можна назвати тільки далекобійні дрони, які не управляються людиною.

Щоб перетворити звичайний, масовий фпв-дрон на справжнього автономного дрона-солдата на полі бою, йому треба додати мізків.

На сьогоднішній день цілком можливо зробити «мізки» для дрона, які допоможуть йому самостійно знаходити та ідентифікувати цілі в заданому районі, й атакувати їх. Тільки важитимуть такі «мізки» кілограми три-чотири разом із додатковою акумуляторною батареєю, і коштуватимуть дуже дорого – на кожен дрон такі мізки не поставиш.

Перехід на 2 нм частково вирішує цю проблему. І вже цього року дрони помітно «порозумнішають». У 2027 році з’являться чипи з розмірністю 1 нм, у 2029-му – 0,7 нанометра. І це, ймовірно, буде вже технологічна межа для технологій на основі кремнію.

І це означатиме занепад ери людства, тому що дрони стануть розумнішими за дуже багатьох людей, особливо тих, хто сьогодні (як і вчора) не робить практично нічого для того, щоб виграти нашу війну завтра.

Про автора: Юрій Касьянов –
офіцер ЗСУ. Радіоінженер,
спеціаліст з аеророзвідки.
Займається виробництвом дронів
та БПЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою,
заснував громадське дослідно-
конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».