Вони нас убивають. Вони просто хочуть, щоб нас не було
Сказав би, написав би: прости їм, Боже, бо не відають, що роблять… Але язик не повертається. І чорнило в ручці засихає. Бо ж відають. Ще й як відають! Більше того: роблять це зумисно. Насолоджуючись. Втішаючись роллю ката. Живлячись нашим болем. Вихваляючись своїми успіхами у загарбницькій війні на чужій землі.
О, так, це і справді привід для вихваляння, для гордості – скеровувати ракети у спальні райони українських міст, бомбити школи, магазини і лікарні, вбивати цивільне населення, вбивати дітей. Москальські виродки! Чорні слуги кремлівського диктатора! Як ви там, минулого тижня? Наповнювали келихи за успішну операцію з ліквідації українських «нациків»? Отих, кому три рочки, і сім, і дев’ять, і п’ятнадцять… З ким воюєте? Хіба ж не бачите, що у келихах ваших кров невинних дітей, а не вино?
П’ятниця. 4 квітня. Кривий Ріг. Ще один кривавий день в історії російсько-української війни. Скільки їх уже було за три роки! І скільки ще буде, якщо московську наволоч не зупинити! Усім світом. Який здатен мислити і який розуміє, що відбувається. І чим більше буде тих, хто простягне руку допомоги Україні, тим швидше закінчиться ця кривава бійня. Тому українці на всіх материках звертаються до лідерів впливових держав про допомогу, про підтримку, про порятунок. Не просто України. Україна стоїть щитом, закриваючи від шаленого ворога світ. Бо сьогодні – ми, а завтра?
На чергову акцію з нагадуванням про справжній геноцид, який провадить росія на мирній українській землі, вийшли минулої неділі українці Чикаго. Нехай небагато, нехай півтори-дві сотні людей, головне – не дати забути американському суспільству про ту страшну війну, якою росія хоче стерти з лиця землі цілу націю – миролюбну, з глибоким корінням, налаштовану на демократичний розвиток своєї історії і демократичну побудову стосунків з демократичним світом. На цьому шляху ми завжди розраховували на Америку. І тепер розраховуємо. Все ще розраховуємо.
Організаторами акції стали Український конгресовий комітет Америки, відділ Іллінойс (Президент Марія Дмитрів-Капеняк) та громадська організація «Доньки України» (голова Зоряна Сможаник). З палкою промовою та виконанням Гімну України перед мітингувальниками виступила зіркова гостя – співачка Руслана. Болем своєї душі поділилася після виконання Гімну Америки Ольга Цвинтарна. З промовистими плакатами, з американськими та українськими прапорами, колона мітингувальників рушила від Water Tower до Wrigley Building. Ішли вздовж особливо людної в недільний день Michigan avenue. Відчували реакцію перехожих: від декого – байдужий погляд, від більшості – розуміння і підтримку жестами, вигуками і навіть поодинокими прикладами приєднання до колони, яка скандувала: «росія – країна-терорист», «росія вбиває наших дітей», і, звичайно ж, – «Америка підтримує Україну». Бо все ще віримо.
Помітною ознакою недільної акції стала присутність на ній українців цілими родинами. Прийшли з дітьми. Діти тримали в руках м’які іграшки. Трагедія у Кривому Розі сколихнула кожного: 20 загиблих, серед яких – дев’ятеро дітей. Балістична ракета ворога влучила у сквер між житловими будинками, у дитячий майданчик. Чорні слуги доповіли, мабуть, лохневському монстру, що знищили ще один військовий об’єкт і два десятки «нацистів». Москальські виродки!
…З ними уже попрощалися, з усіма жертвами криворізької трагедії. Теленовини транслювали сюжети із похоронів. Для когось там востаннє проспівали колискову. Для когось востаннє пролунав голос шкільного дзвоника. П’ятнадцятирічних закоханих провели батьки до місця вічного спочинку, хоча мріяли повести колись до вінця. Десятки містян ще й досі перебувають в лікарні, вибираючись зі складних поранень.
На майданчику, скропленому кров’ю, вітер колише порожню гойдалку, в якій уже не засміється убите росією дитя. А поруч… плаче плюшевий ведмедик. Як боляче! Чуєш, світе? Нам боляче. А тобі?