В Українській околиці «оселилася» ще одна україночка

Про цю подію, проілюструвавши її кількома фотографіями, можна би було сказати одним реченням: в Українській околиці Чикаго відкрито мурал, присвячений Україні. Однак я хочу написати про це більш детально, адже зроблено велику і потрібну справу, до якої долучилися патріотично налаштовані, щирі й талановиті люди.

Спочатку виникла ідея. І однією з тих, у кого вона виникла, була Марта Фаріон. Народившись в Італії, зростаючи в Аргентині, приїхавши до Чикаго у віці 13 років, спілкуючись у родині тільки українською мовою, пані Марта добре запам’ятала настанови свого батька: кожен повинен залишити після себе щось таке, що нагадуватиме прийдешнім поколінням про землю, з якої усі ми починалися.

Власне, її батько і був серед тих, завдяки кому в Українській околиці з’явилися, наприклад, церква Володимира й Ольги, Український культурний осередок... Отож і пані Марта вирішила, що її доля — невіддільна від України. Вона, юрист за фахом, очолює Києво-Могилянську фундацію в Америці, є віце-президентом Українського конгресового комітету, віце-президентом Українського інституту модерного мистецтва.  З кінця 80-х — початку 90-х років, коли в Україні розпочався рух за незалежність, вона побувала там, певно, з п’ятдесят разів, у різний спосіб працюючи на розбудову держави. Її любові до України, бажання прислужитися нашій багатостраждальній землі, пропагувати її у світі вистачило б на багатьох...

Про це можна довго розповідати, однак повернімося до події, з якої ми і розпочали нашу статтю.

Фото: Петро Ковтун

«Українську околицю (або, як її ще називають, Українське село) зводили, творили ті, хто шукав за океаном кращої долі з усіма хвилями еміграції, — говорить пані Марта. — Але час не стоїть на місці, люди не затримуються на місці. Ми бачимо, що сьогодні українці переїжджають у помешкання в інші райони й околиці Чикаго, а сюди заселяються нові люди, представники інших країн, інших народностей. Ось чому тут повинні бути архітектурні, історичні, духовні, мистецькі пам’ятки, які б засвідчували те, ким були, звідки були будівничі цього справді унікального району Чикаго, засвідчували їхню моральність, їхні духовні стремління».  

Ще одним свідченням цього буде тепер і новий мурал — велика і красива картина на стіні будинку. Марта Фаріон, об’єднавшись в пораді з Марком Вишницькі, звернувшись за фінансовою підтримкою до людей, яких знали особисто, заручившись патронатом Українського конгресового комітету, Іллінойс, почала свій задум втілювати у життя.

«Це було три роки тому, — розповідає пані Марта. — Але далі трапився ковід і нашу мрію довелося відкласти... Повернулися до неї аж тепер. Знайшли будинок (щиро вдячні за згоду його власниці — українці пані Меланії), на стіні якого вирішено було творити картину. Узгодили сюжет.   Були пропозиції, продиктовані часом і нашою великою спільною бідою — війною росії проти України. Але ми вирішили, що це має бути картина не про війну (вона ж бо не назавжди!), а про те, що назавжди — про мир, любов, віру і незламність... Тобто про неї — про Україну. Тобто про неї — про українку. Саме вона тепер і дивиться зі стінопису, додаючи кожному, хто її бачить, відчуття миру, любові, віри і незламності...  

Вийшло справді красиво. І не в останню чергу тому, що за роботу взялися справжні професіонали — молоді 21-річні художники, дивовижно творчі люди і просто чудові хлопці. Вони попросили представити їх у газеті так: чистий американець Конрад Едмондс (творче псевдо Face) і Sechor, син батьків-українців, народжений в Америці, приблизно від 4 до 15 років проживав в Україні, потім повернувся сюди, де продовжив навчання і творчу працю.

Хлопці з ентузіазмом взялися до роботи. Сказали, що зроблять це за символічну плату. Додали, що це для них— велика честь: те, що сьогодні відбувається в Україні, нікого не залишає байдужим... Перший робочий день тривав у них 24 години... Минали дні... Підходили перехожі й цікавилися, що це буде... Не зізнавалися... Казали: сюрприз... І сюрприз вдався. Через майже три тижні роботи уже все було готове до відкриття стінопису. І 27 серпня мурал розміром 45 на 18 фіт (приблизно 13.5 на 5.5 метра) було урочисто відкрито. Тепер він став не просто окрасою Української околиці, а й улюбленою фотозоною для українців і не тільки...

«Ми дуже раді, що нам усе вдалося, — каже пані Марта Фаріон. — Це, до речі, вже третій мурал в околиці із вплетенням українських сюжетів: один невеликий є на будинку, де працює філія оператора безпровідного зв’язку CRICKET (її власник оплатив роботу художників); другий — на приміщенні ямайського бару Mr. Brown’s (також їхнім коштом). Сподіваємося, що і наша україночка не стане останньою. Якщо є люди — власники будинків, які хочуть віддати стіни своїх будівель під цікаві проекти, — чекаємо вас. Якщо є охочі спонсорувати такі справи, раді будемо вашим реальним крокам. (До речі, на новому муралі прикріплено табличку, на якій вказано імена менеджерів проекту, його патрона, виконавців роботи, а також спонсорів і тих, хто підтримував реалізацію проекту). Маємо плани звернутися до адміністрації Чикаго, до мерії, від яких неодноразово доводилося чути, що Чикаго — це не тільки Downtown, але й інші райони міста з їхньою унікальною самобутністю, яку треба підтримувати. Отож керівники міста можуть звернути увагу і на нашу околицю, допомагаючи фінансами, щоб зберегти для майбутнього її справді унікальне обличчя. Обличчя, що завжди випромінює добро і любов. І нескореність...  Неймовірну нескореність і мужність, які сьогодні Україна демонструє усьому світові. 

Фотограф: Петро Ковтун.