«Нев’янучий квіт Трипілля»

Диво-виставка на тижні відкрилася в Національному музеї історії України. Експозиція «Нев’янучий квіт Трипілля» присвячена 175-річчю від дня народження геніального чеха Вікентія (Чеслава) Хвойки та триватиме до кінця весни. Подія штибу: це треба бачити!

То хто ж такий Вікентій Хвойка? Той, хто відкрив для української нації та світу висококультурну Трипільську цивілізацію. Той, хто в часи московитської імперії здобув на українських землях свідчення і докази факту, що «ми тут жили ще до часів потопу, наш корінь у земну вростає вісь» (Борис Олійник). 

Той, хто попри імперські гоніння стверджував, що і в часи Трипілля, і нині на землях України жив і живе народ єдиного кореня. 

Той, хто відкопав бивні мамонта й трипільську кераміку там, де нині вулиця Кирилівська в Києві.

Той, хто став першофундатором нині сущого Національного музею історії України.

Той, хто жив на Подолі, в ошатному будинку по вулиці Ігорівській, 9/1, який нині поступово занепадає замість того, аби стати Музеєм Вікентія Хвойки. 

Той, чиє скромне поховання на Байковому цвинтарі знайдеш не одразу, але знайшовши – поклонишся доземно.

Дякувати Богу, є в Україні подвижники, які вкотре перевідкривають сенси Трипілля та спадок Вікентія Хвойки нині сущим і новим поколінням українців. Серед них – Народна майстриня, реконструкторка трипільської кераміки Людмила Смолякова. Саме завдяки її ініціативності відкрито цю виставку.

Що побачите? Близько 50 оригінальних керамічних виробів Трипільської цивілізації з колекції Національного музею історії України, зокрема з розкопок Вікентія Хвойки. Відвідувачі зізнаються, що особливо вражають «трипільські портрети», на яких закарбовані живі людські емоції. То є найдавніші скульптурні портрети з території України, яким понад 5500 років. За словами науковців, деякі – експонуються вперше. 

І чи не кожен шедевр має унікальну історію. Наприклад, величезна посудина, розкопана 1935 року у Володимирівці, колись прикрашала експозицію Уманського краєзнавчого музею. Вкрадена 1943 року окупантами, повернулася до Києва у вигляді уламків, реставрована та прикрашає експозицію Національного музею.

Можна помилуватися також біноклеподібними посудинами, зерновиком кінця V – початку IV тисячоліття до нашої ери, антропоморфними та зооморфними фігурками, фрагментами моделей трипільських жител із піччю...

Відкриття виставки вшанували своєю присутністю чимало відомих людей, серед яких археологи Михайло Відейко та Наталія Бурдо, керівник департаменту культури та туризму Київської облдержадміністрації Дмитро Гончаренко, народний депутат України І–IV та VI скликань Іван Заєць, перший заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка Георгій Філіпчук.

Вітав гостей заступник генерального директора Національного музею історії України Богдан Патриляк, який підкреслив знаковість фігури Вікентія Хвойки як першого зберігача археологічної колекції музею. Водночас подякував популяризаторці Трипільської культури Людмилі Смоляковій за надані для виставки мистецькі твори й висловив сподівання, що виставковий проект «Нев’янучий квіт Трипілля» викличе неабиякий інтерес серед відвідувачів. 

Кураторка виставки, завідувачка науково-дослідного відділу найдавнішої та середньовічної історії України Марина Стрельник наголосила, що спадщина Трипільської культури й через понад сто років після її відкриття Вікентієм Хвойкою викликає щире захоплення та підкреслила, що виставку «Нев’янучий квіт Трипілля» створено для найширшого кола відвідувачів.

Окрасою експозиції є роботи Людмили Смолякової та Ніни Коляденко. Там і кераміка, і панно, і строї за мотивами Трипілля.

Примітний факт: науковиця, дослідниця, майстриня-реконструкторка Людмила Смолякова створила більше трьох тисяч скульптур, посуду, речей за трипільськими зразками. Вони роз’їхалися по Україні, а також потрапили до восьми країн світу: від Польщі, Німеччини, Франції, Шотландії, Великої Британії, Греції, Китаю (Шанхай) до Південної Африки та США (Чикаго та Нью-Йорк). Серед напрацювань майже 12 напрямів розвитку спадщини Трипілля.

Людмила Смолякова живе у столиці, на Печерську. Влаштувала у своїй квартирі колосальну трипільську криївку. Від стелі до підлоги – всюди – трипільські обереги: у кутку стоїть трон богині, або – храми-житла, а ще – безліч великих і малих зерновиків. Такого в одній оселі не побачите більш ніде й ніколи.

Завдяки ініціативам Людмили Смолякової на теренах Києва відбувалися і відбуваються десятки подій, що так чи інакше дотичних до теми Трипілля. Чи то покази одягу за трипільськими мотивами в освітянських закладах, чи майстер-класи з виготовлення кераміки, чи навіть подорожі місцями пам’яті Вікентія Хвойки.

А минулоріч до ініціатив Людмили Смолякової доєдналися знані українські історики та культурологи. А саме: професор доктор історичних наук, завідуючий НДЛ археології Київського університету ім. Б. Грінченко Михайло Відейко, директорка музею «TRYPILLYA» та благодійного культурного фонду «FRAC The Fund for Research of Ancient Civilization» (USA) Ірина Форостян, старший юрист Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК) Валерій Дрюченко. Вони спільно звернулися до Уряду й київської влади з пропозицією: у будинку по вулиці Ігоревській, 9, де жив Вікентій Хвойка, відкрити новітній інтерактивний музей. Закликали владу також долучити інформацію про життя і діяльність Вікентія Хвойки до навчальних програм і підручників з історії України для шкіл та університетів. Однак, на жаль, справа не рушила з місця. Але далі – буде !