Війна в Україні: погляд через об’єктиви кінокамер
На тлі того, що відбувається в Україні та світі, у потоці суперечливих новин і заяв, зрештою в реаліях війни – культура залишається ковтком повітря. Особливо, коли йдеться про перемоги та здобутки: маленькі, але приємні миті. Водночас українцям наразі вкрай важливо бачити підтримку світової спільноти в усіх проявах, зокрема на ментальному рівні. Тому сьогодні розповім про кілька подій у всесвіті кіно, які вкотре задокументують війну в Україні для нащадків по всьому світу.
«Я присвячую цю нагороду своєму другу, Жені Світличному, який загинув на війні за п’ять днів до початку зйомок. А також усім, хто захищає та робить мою країну незалежною. Слава Україні!» – заявив український актор Олександр Рудинський під час переможної промови на премії BAFTA.
Короткометражний фільм «Камінь, папір, ножиці» (Rock, Paper, Scissors) про війну в Україні став цьогоріч лавреатом премії Британської академії телебачення і кіномистецтва у номінації «Найкращий британський короткометражний фільм». Стрічку зняв молодий режисер Франк Бьом, а головну роль зіграв згаданий вище Олександр Рудинський. Зйомки відбувалися у Великій Британії влітку 2023 року.
Фільм створений на основі реальних подій, що відбулися на початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Сюжет розгортається довкола молодого хлопця – 18-річного Івана, який живе на сході України. Його батько – хірург, який оперує поранених бійців у сховищі, що очікують на евакуацію.
Утім евакуаційний транспорт знищує російська авіація. Іван отримує по рації інформацію від українських розвідників, що в бік бункера йдуть двоє російських військових, а прислати новий транспорт неможливо. Іван бере снайперську гвинтівку в пораненого військового, щоб ліквідувати росіян та врятувати батька й українських військових.
Роздивляючись російських військових через снайперський приціл, Іван помічає, що їх не двоє, а вісім. Усвідомлюючи, що усіх ліквідувати не вдасться, Іван вирішує вистрілити собі у ногу, видати себе за проросійського місцевого жителя і відвести росіян від госпіталю.
Але росіяни вже знають про місцерозташування шпиталю, і російська авіація знищує будівлю з усіма цивільними.
Титри в кінці фільму повідомляють, що після знищення госпіталю і загибелі батька Іван пішов до війська, і у 2024 році загинув у бою.
Виконавця головної ролі Олександра Рудинського я знаю ще з ранніх студентських років, відколи побачила його на телеекрані в серіалі «Перші ластівки». Згодом відкрила його талант як актора театру. До речі, також Олександр встиг зіграти в іноземних серіалах – «Декамерон» і «Агенція».
Крім Рудинського, у фільмі знялися й інші українські актори: батька Івана зіграв Сергій Калантай, пораненого військового Миколу – Юрій Радіонов, а військового Анатолія – Олександр Яценко.
«Камінь, папір, ножиці» став випускним фільмом 26-річного Франка Бьома. Його прем’єра відбулася на кінофестивалі короткометражних фільмів Show Me Shorts 2024. Стрічку також показали на Фестивалі короткометражного кіно Aesthetica 2024, Кембридзькому кінофестивалі, Фестивалі британського міського кіно тощо.
Музика до фільму була номінована на 15-ту премію Hollywood Music in Media Awards. Рейтинг 20-хвилинної стрічки на сервісі оцінки фільмів IMDb – 9.0. Її можна переглянути на офіційній сторінці премії BAFTA на YouTube.
Ця короткометражка не залишила байдужими ані критиків, ані глядачів, тож не залишить байдужими і вас. Це глибоке і болюче відображення трагічних подій, що стали частиною історії повномасштабного вторгнення росії в Україну. Стрічка знята українською мовою, але є англійські субтитри, що дозволяє залучити міжнародних глядачів та поширити меседж закордонному глядачу, що наразі – ой як на часі.
«Одного літа в Україні»
Ще одна стрічка, про яку хочеться, щоб знали всі – повнометражний документальний фільм про іноземних добровольців, які пліч-о-пліч з українцями боронять нашу землю від московитських загарбників.
Фільм «Одного літа в Україні» (Summertime in Ukraine) режисера Володимира Тихого від кінооб’єднання Babylon’13 розповідає про війну в Україні очима іноземних добровольців.
За словами режисера, це кіно про військові будні американських добровольців в Україні, а саме бійців Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Вони виконують бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту. А в основі сюжету стрічки – їхнє знайомство в Україні, тренування на полігонах та бойові завдання у найгарячіших точках фронту.
«Вийшло таке кіно про чоловічу дружбу, про якесь щемке відчуття, ностальгічне навіть місцями, про це літо, яке вони переживають. Вони знайомляться, тренуються і потім вже йдуть на передову», – розповів режисер.
Володимир Тихий додав, що ідея фільму зародилася ще рік тому, коли стало зрозуміло, що Україна втрачає свою присутність в інформаційному просторі Америки та західної Європи. Тому творча команда почала шукати варіанти, щоб це виправити.
«Фільм, знятий насамперед для американської аудиторії, проте має універсальний меседж, що знайде відгук у кожному серці. Він допоможе глибше зрозуміти, чому люди з різних країн обирають боротися за свободу в чужій, але такій близькій за духом Україні.
Цю стрічку варто подивитися всім українцям. Вона допомагає зрозуміти, як війна змінює людей, зміцнює зв’язки між ними та розкриває їхню стійкість перед труднощами. Крім того, її щирі людські історії здатні зігріти навіть у найпохмуріші дні, нагадуючи, що героїзм і підтримка одне одного завжди мають значення, навіть у найважчі часи», – сказав режисер стрічки.
«Можливо, деякі глядачі очікують більше бойових сцен, знаєте, у стилі „Джона Віка“ чи „Падіння чорного яструба“ – стрілянини, вибухів. Але ми знімали звичайну рутину українських бійців. Це робота. Більшу частину цього фільму було знято в доволі безпечному місці, коли хлопці тренуються, їдять, сперечаються, жартують, лаються українською – як ми тепер бачимо, це одна з найсмішніших частин фільму», – ділиться враженнями представник Міжнародного легіону ГУР МО України Володимир у розмові з Дженні Клочко для подкасту «Ukrainian Jenny meets…».
Саме зображення звичайних, буденних моментів з життя бійців робить цей фільм особливо цінним та близьким для глядача. Він показує війну без прикрас, але й без надмірного драматизму, з гумором та оптимізмом, властивими українським захисникам.
Фільм знімали упродовж кількох місяців в Україні та США. Деякі кадри прямісінько з поля бою. Стрічка здебільшого англомовна. Тихий зазначає, що вона орієнтована на іноземну аудиторію, зокрема глядачів зі США.
До речі! Прибуток від продажу квитків на «Одного літа в Україні» команда Babylon’13 передасть на потреби Міжнародного легіону ГУР для закупівлі 100 FPV-дронів. За кілька тижнів в українському прокаті фільм переглянули понад 15 тисяч глядачів.
Інформацію про такі кінороботи необхідно поширювати, не можна дозволити світу забути про війну в Україні. Іноземці почали ігнорувати інформацію про те, що українці переживають щодня. Але їм варто пам’ятати: якщо зло не зупинити, що зараз своєю кров’ю і життями роблять наші люди, воно прийде в їхній дім.