Людина-протиріччя

Нещодавно балакали з побратимами про взвод, згадували нашого водія, Руді.

Руді – це людина загадка, чи радше людина-протиріччя. Велика дитина, у якої є своя дитина. Віруючий, але коли програвав в танчики, лаявся, як мало хто з грішників. Віртуозний водій, який вивезе тебе з нуля під вогнем, але на рівному місці може «начудити» на прямій дорозі, і в той момент трапитися на очі замкомбригу з усіма наслідками.

Наша група була під Євгенівкою, коли руZькі проломили оборону наших сусідів, зайшли в Прогрес, фактично взявши під вогневий контроль єдину дорогу, що вела до наших позицій. Залишалися, звісно, ще заячі стежини по посадках і болотах, але наші сапери густо позаплітали їх колючкою, і найнеприємніше – поставили там достатньо сюрпризів, щоб ні в кого не виникало зайве бажання там полазити.

По плану ми повинні були вийти під ранок, проте КСП батальйону всю ніч мовчав. Зв’язок і без того там був такий собі, а тієї ночі руZьки, підтримуючи наступ своєї піхоти, увімкнули якусь потужну глушилку, так, що спіймати в рацію щось було майже неможливо. Ну хіба що вилізти з шанця, вийти на горбок посеред поля і, махаючи довгою антеною, наче прапором, викликати чергового. Охочих не було, і цей варіант я вирішив відкласти на крайній випадок.

Нас було троє. Точніше четверо. Я, Кабачок і Дзиґа, наша новенька. По суті цей вихід був її обкатка. Подивитися, що вона собою являє, як поводиться під обстрілом. Тієї ночі ми сиділи в маленькому шанці, що був винесений в сторону під*рів, і над нами що 20-30 хвилин пролітали КАБи, гучно вибухаючи десь в кілометрі-двох позаду. Там, де ще тримала оборону наша піхота. В якийсь момент Дзиґа повернулася до мене і сказала:

– Ви можете подумати, що я ненормальна, проте це все – вона махнула рукою кудись вверх, де над нами як раз летіла пара бомб, – мені подобається.

Ага, мені теж важко звикнути, що для молоді трохи за двадцять я маю вигляд доброго дідуся і вони називають мене на Ви.

Отже, нас було троє і ще один «потєряшка». Хлопець, який прийшов з Прогресу, коли його позицію захопили вороги. Всі, крім нього, загинули. Він і розповів нам, що відбувається у сусідів.

До світанку залишалося кілька годин, і ми вже збиралися виходити тими самими заячими стежками, коли на пару хвилин ожила рація:

– Джексон, я Вежа, все по плану, очікуйте Руді.

У цей час під*рська піхота вже закріпилася на краю посадки, і до дороги їм залишалося десь близько 600-700 метрів по полю. Принаймні, дорогу вони повинні були бачити. Чи то КСП цього не знало (як завжди, комунікація з сусідами була так собі), чи то їм було не до нас і вони вірили у нашу вдачу.

Як почало сиріти, ми всі зібралися біля виходу з бліндажа. Все було обговорено, хто де сідає, куди кидаємо рюкзаки, щоб застрибнути в машину і в ту ж секунду стартанути додому.

У цей момент наші позиції в селі накрило пакетом граду. Цілились в опорник трохи далі по вулиці, проте декілька ракет прилетіло поруч з нами. Буквально через пару секунд Руді вийшов в ефір.

– Джексон, я Руді, дві маленькі, як прийняв?

На краю поля з’явився маленький, ледь видимий в сутінках, силует машини, що мчала по ґрунтовці, підплигуючи на ямах.

Щойно пікап загальмував біля нас, ми вискочили з бліндажа і побігли до машини. Кілька секунд, і ми вже зайняли свої місця.

– Поїхали, – я захлопую дверцята, і розумію, що щось не так. Повертаю голову – в машині нема водія. Вискакую назовні і бачу Руді, що щось шукає під переднім бампером.

– Ти що робиш?

Руді повертається до мене і абсолютно інфантильно повідомляє:

– Десь гілка зачепилася, по дніщу тарабанить…

У мене починає сіпатись око.

– Друже Руді, поїхали звідси, щойно прилетів пакет града. І є ненульова вірогідність, що прилетить ще щось.

– Ну ладно, поїхали, – Руді з деякою лінцою залазить на своє місце, розвертає машину і врубає по газах.

Машина підстрибує на розбитій дорозі, над нами летять трассери з під*рської посадки, десь по небу пролітає силует ФПВ, чи то своєї, чи то чужої. Проте через декілька хвилин ми вилітаємо на трасу, залишаючи це все позаду.

Фото Руді з іншою групою, з іншого виходу.

Традиційно усі позивні вигадані, усі збіги випадкові.