«Як демократи штовхнули Кремнієву Долину в обійми Трампа»
17 січня цього року в «Нью-Йорк Таймс» під назвою «How Democrats Drove Silicon Valley Into Trump’s Arms» було опублікуване інтерв’ю з Марком Андреессеном – американським інженером, інвестором та підприємцем.
Він є співавтором першого популярного браузера – NCSA Mosaic, співзасновником корпорації Netscape Communications, венчурного фонду Andreessen Horowitz, компанії Opsware, платформи Ning. А також членом ради директорів компаній Facebook, eBay та Hewlett Packard Enterprise. Власний капітал: 1,9 мільярда USD (2025 р. Forbes).
Андреессен розповідає, як адміністрація Клінтона активно підтримувала інтернет-інновації, бачила в ній платформу для підприємницької свободи та економічного зростання. Тому для Андреессена було цілком природно підтримувати демократів – вони виступали за все нове, за прогрес, за науку та успіх, на противагу твердолобим консерваторам-республіканцям.
Тоді між Демократичною партією та ІТ-підприємцями було укладено своєрідну угоду: партія підтримує та вкладає гроші в ІТ-індустрію, дає можливість збагачуватися. У відповідь ті підтримують всі прогресивні соціальні ініціативи (гендерну ідеологію, одностатеві шлюби, міграцію та інше).
Піком співпраці стало президентство Барака Обами – демократи та Кремнієва долина злилися у повній симфонії. Але проблеми почалися за другого терміну Обами.
Якщо в 2006 році випускник Гарварда приходив до компанії, розповідає Андреессен, цілеспрямованим кар’єристом – його цікавило, скільки він отримуватиме, коли його підвищать тощо. То в 2013 році все кардинально змінилося – на ринок праці прийшла повністю зомбована молодь.
Погляди стали такими: «... ми спалимо вщент систему, усі білі – зло, усі чоловіки – зло, капіталізм – зло, технології – зло».
Андреессен цитує одного з керівників компанії, який розповів йому з почуттям жаху: «Я думаю, деякі з цих хлопців приходять в компанію не для того, щоб щось зробити для нас, а щоб знищити нас».
На зборах працівники почали протестувати проти того, що серед менеджерів забагато білих чоловіків, не введені гендерні квоти, проти викидів вуглецю тощо. Цю молодь Андреессен називає марксистами.
Тим не менш, у 2016 році Андреессен та його колеги підтримали Гілларі Клінтон. У першій перемозі Трампа Демпартія звинуватила, зокрема і ІТ-сферу, яка допустила поширення дезінформації та не дала перемогти правильному кандидату.
Андреессен говорить, що всі вони справді відчули себе винними: «Боже, що ми наробили».
За словами Андреессена, Трамп у 2016-2020 роках мало що контролював, і Демпартія виявилася здатною чинити на Кремнієву Долину величезний тиск. Цукерберга змусили запровадити цензуру («перевірку фактів»). Хоча на повну демократи розвернутися ще не могли, але життя ІТ-компаніям отруїти все ще могли.
Тим не менш, він сподівався, що за Байдена, крайнощі підуть. Але все пішло у прямо протилежному напрямку. Почався дикий адміністративний тиск, насильницьке впровадження принципів різноманітності (DEI) тощо, прямі загрози та залякування.
Тут Андреессен процитував Цукерберга, який декілька днів тому публічно розповів, як з ним спілкувалася влада. Прямі телефонні дзвінки від старших чиновників адміністрації. Волаючі матом начальники, які наказують робити те й те. «Ви нам належите. Ми контролюємо вас. Ви зробите те, що ми хочемо або ми вас знищимо».
Андреессена зачіпали насамперед цензурні вимоги до штучного інтелекту. Від нього вимагали, щоб штучний інтелект завжди мав видавати політично правильні відповіді.
Склалася важка атмосфера...
Він з компаньйоном поїхали до Вашингтона і спробували зустрітися з Байденом. Це їм не вдалося, «бо, як з’ясувалося, на той час ніхто не міг зустрітися з Байденом».
Але їм все-таки вдалося 24 травня 2024 року зустрітися з ближнім колом президента. Розмова пройшла так, що вони, вийшовши з Білого дому, сказали одне одному: «Ми за Трампа».