Богосинівське «програмне забезпечення»

Багато знати – не означає глибоко розуміти.

«Шлях аріїв»

Нещодавно почув суттєву підказку, що дав Клайв Стейплз Льюїс: «Якщо християни не перейдуть від тілесної молитви до духовної, то змін у своєму житті не зазнають». Якщо перефразувати: то якщо ви вдаєте перед Богом побожність і за ритуальними діями не стоїть ваш дійсний намір, то слова вашого серця не торкаються й у вашому житті зміни реальності не відбувається. 

Чим більше живу, тим «дальше розумію», що для вдалого закінчення ремонту людської природи (пошкодженої в «Раю Едемському») треба просто відновити блок керування нашим енергоінформаційним буттям, налаштувати на першопроект. І щодня «приймаючи виклики» з інформаційного простору, бачу, що багатьом з нас є зовсім небайдужим те, що відбувається в світі і в країні. Але дуже потрібно жити не лише з «memento mori» (пам’яттю про нашу смертність), а також і з вмінням жити на повну («carpe diem») та так, щоб було що залишити в молекулі простору нашим нащадкам. А це можливо, лише якщо пам’ятаємо, «як» і «навіщо» ми тут опинились. Тож розпочну з короткого екскурсу.     

Ми знаємо, що людина потрапила сюди, бо захотіла пізнати, як працює реальність, наповнена «змієвим інформаційним вірусом». Це було можливо зробити, хакнувши систему Едемського пізнання добра вірусом зла. А щоб практично вивчити дію вірусу, треба було відчути вплив на собі тієї «піратської» програми і, як вчить Юло Вооглайд, протидіяти їй такими послідовними кроками:

• виокремити спочатку ті реалії, що слід зберегти; 

• потім намалювати собі проект нової реальності, в якій система могла б краще, ефективніше працювати; 

• а відтак визначити поле ліквідації залишків вірусу в здорових програмах... 

І головне – чітко розуміти свою компетентність у тій царині, в якій ми хочемо щось змінювати (Гіппократівське «не нашкодь»), щоб в ній співдіяти з Творцем Світобудови на добро.

Отож людина відчула на собі роботу змієвих операційних програм, коли інсталювала її на свій «heart drive». Ключове слово heart. В результаті отримала змінені алгоритми дії тих програм, що Бог заклав в нас при сотворенні... І ось людина Едемська, цілісна, тепер – мало того, що живе поділена на два роди (ч. і ж.) і на дві розділені субстанції – серце і розум, але і пробує, виконуючи мотив «етюду складеного до неї», зіграти партитуру і на ходу ремонтувати змієм порвані  «струни серця».

Головне в процесі «ремонту» не забути, що ціллю Богом сотвореної особи – є творити нові реалії буття, а не звести все до боротьби з винуватцем «порваних струн». 

Ця аналогія  мені  дуже нагадує нашу епоху, в якій людина створила комп’ютер і програмне забезпечення, а потім і «штучний інтелект» (ШІ). Створила, але вона вже ним багато в чому не керує... Ось вам і алюзія на нашу свободу вибору, що ми маємо, але за наслідки її використання на Бога часто відповідальність скидаємо. Ми, як сліпі кошенята, не бачимо постійного впливу наших дій, думок та почуттів на твердоматеріальний Всесвіт на ефірному рівні... і тому часто винуватимо Бога в тих речах, до яких Він не причетний. 

Викидання негативу, будь-якого кшталту, в інформаційне поле планети,  ми часто плутаємо зі «свободою особистою». А як треба поприбирати той негатив, що нам сиплеться на голову, то ми всю відповідальність відразу скидаємо на Бога. Дуже мені сподобалось, коли  Джон Леннокс  пояснював цитату пана Льюїса про аналогію між хворобами та «криком Бога», посередництвом яких Він пробує докричатись до людини через її хвороби та розрядки. 

Хоча професор Леннокс один з моїх найулюбленіших апологетів сучасності, він не знайшов раціонального пояснення всім світовим бідам, окрім як «крок віри», але, на щастя, наша українка Ольга Асауляк у своїй концепції «планетарного енергоблокатора» змогла глибше пояснити цей взаємозв’язок між причиною та наслідком, про що скажу в наступних дописах. 

Отже, якщо ми хочемо зупинити війни, то треба не лише зброю кращого типу шукати, а зупинити у своєму серці «експеримент самозараження пізнанням зла». Це в довгостроковій перспективі, дасть глобальніший ефект, бо до війн привели наслідки наших «компромісів зі злом», помножені на кількість мешканців нашої планети, що жили і входили з ним в енергообмін – поділене на брак нейтралізації нами ж вчиненого негативу. В посланні від Івана, гл.2, недарма говориться про антихристів, що є вихідцями зі спільнот віруючих... Це ті, хто земними вухами хотіли збагнути метафоричний простір, духовну логіку тонкоматеріальних світів і «самі не ввійшли, та й інших не пустили». Як влучно зауважує Ольга Асауляк: «А що ж роблять часто сучасні служителі культу, осуджуючи і заперечуючи вірування цілих народів?! Це ж порушення Заповіді в глобальному масштабі! Людина судить іншу людину... Одна церква осуджує іншу... Кожний намагається довести, що тільки його Бог праведний, а решта – обманливі. Але Бог єдиний для всіх часів і для всіх народів! Сприйняття Його різне!»

І так люди замість боротьби з дією гріха в собі всю енергію тратять на боротьбу з собі ж подібними. Гріх – це та зла воля, що ми проявляємо в будь-якій справі. А спасіння, за словами Чарльза Колсона, – це щось інше, аніж квиток у приємне, комфортне та благословенне майбутнє! Це процес співпраці з Інженером Світобудови, з тим, кого ще греки кликали Логосом Світобудови і шукали його, будучи незадоволеними вірою в пантеон Олімпійських богів (котрі, до речі, своїми функціями, дуже нагадували божества і з древніх кельтських релігій, і з праслов’янських чи з ведичних, з єгипетських чи з вавилонських гір). 

Зауважте, Логос має план допомоги людству, бо інакше Христос би не воскресав і не показував у цьому приклад трансформації людини на практиці. Питання: чи в нас виникає запит «на співпрацю з Христом»? Як допомогти Христу зреалізувати Його план, щодо України? Часом не розуміння важливості цієї співпраці та способу цієї співпраці і розділяє людей ідейно, а тоді змушує бігти по великому колу «проб та помилок». Тому кидатись на будь-яку «політичну амбразуру» має сенс лише тоді, коли маємо цілісне бачення процесу і розуміння своєї ролі. І лозунгами цього не досягнути. Для цього потрібен живий, дієвий контакт із Джерелом Життя. Тому у більшості своїх дописів я завжди повертаю нашу увагу до потреби відточення цього особистого контакту із Творцем. 

Христос не потребує моїх формальних жертв... Він прийшов допомогти зробити ремонт «моєї зараженої ментальної матриці» і перемкнути споживання енергії із джерела тваринних програм на Вічний Двигун Божественної Творчості, на богосинівське програмне забезпечення «ненадкушеного яблука».

Плодом такої співпраці буде усвідомленість нових лідерів та чітке бачення як засобів, так і структури розвитку на організаційному рівні. Вірю, що до цього ми прямуватимемо в Новому 2025 році, з початком якого я вас вітаю та пов’язую багато надій!

https://linktr.ee/Sviatoslav_Igorovych