Чого очікувати в 2025 році?

Доля Світу вирішується в Україні. І це ніяке не перебільшення для красного слівця чи, боронь Боже, надування щік від власної гордині. Тим паче, що саме ми, українці, платимо за це страшну ціну. А чимало геополітичних процесів вирішують з нашою допомогою. І відмовитись ми від цього не можемо.

Світ продовжує лихоманити все більше. Впродовж усього 2024 року тема можливої Третьої світової війни лунала на сторінках провідних ЗМІ багато разів.

Папа Римський Франциск ще у 2015 році казав, що Третя світова вже йде, коментуючи війну росії проти України на Донбасі. Попри зіпсовану репутацію та відсутній авторитет, принаймні в моїх очах, Папа Римський залишається геополітичною фігурою, до слів якої потрібно дослухатись.

Тож говорячи про війну у 2025 році, одним із найбільш ризикованих та загрозливих питань є можливість її переростання в більш гарячу фазу Третьої світової. 

Найбільш впливовим геополітичним фактором у 2025 році буде повторний прихід Трампа до влади. Президент США – геополітичний лідер – за означенням впливає на все. Особливо, коли йдеться про президента, який вже відзначався різкою риторикою та діями.

Власне інавгурація Трампа відбудеться лише 20 січня 2025 року, а світова політика та економіка вже почали змінюватись. І лідери держав та геополітичні центри готуються до нових реалій. 

Події в Сирії, початок опускання цін на нафту, зростання біткоїна, перегляд оборонних бюджетів європейськими учасниками НАТО, ще більша активізація Ізраїлю – далеко не повний геополітичних наслідків перемоги Трампа над Гарріс, які вже розпочались.
У цьому контексті нас найбільше цікавить позиція майбутньої адміністрації Білого дому щодо війни в Україні. 

З позитивного: у 2025 році точно буде обірвана страшна теза Байдена «допомагати Україні стільки, скільки буде потрібно». Її загрозливість для українців полягає в несвоєчасному наданні крапельної допомоги нам в умовах війни із ресурсно переважаючим супротивником – московською імперією в її теперішньому вигляді. Зважаючи на ресурсну перевагу путінської армії та ВПК, при продовженні попередніх тенденцій ми б прийшли майже до повного винищення українського народу. Невідомо, наскільки довго ми будемо оговтуватись від прямого та прихованого геноциду з боку різних ворогів, насамперед – путіна, але при збереженні тенденції нам би довелося перейти до тотальної війни із залученням практично всіх громадян до збройного супротиву. Незалежно від віку. І це – страшний наслідок дій Зеленського всередині держави та глобалістичних сил на чолі із Байденом зовні. 

Припинення цієї тенденції є вкрай важливим для нашого збереження. Проте, що буде далі – незрозуміло, невизначено та також загрозливо.

Позиції Дональда Трампа і його команди є невідомими, попри наявність багатьох висловлювань в медіа та соцмережах. Панує «стратегічна невизначеність», яка змушує нервувати всіх: і нас, і західних партнерів, і путіна. 

Саме тому, до речі, кремль зараз максимально активізував ведення бойових дій, прагнучи до інавгурації Трампа захопити якомога більшу кількість української землі. Землі та надр, які з іншого боку вкрай активно розпродає Зеленський. Розпродає під час повномасштабної війни, вчиняючи злочин, порушуючи статті 13-14 Конституції. 

З боку адміністрації Трампа точно будуть дії, спрямовані на мирне врегулювання. Проте яким може бути цей мир і чи буде він справедливим для українців – складні і далеко нериторичні питання.

Якщо хтось, наслухавшись ліволіберальної пропаганди від журналістів-грантоїдів чи підконтрольних Офісу Єрмака медіа, очікує, що Трамп «здасть Україну», то я впевнений, що цього не відбудеться. Проте й очікувати, що Трамп буде діяти в українських інтересах не слід. Він буде діяти в інтересах своєї групи впливу та своїх виборців у США.

Будучи амбітним лідером, який зміг вдруге стати президентом найсильнішої держави світу, Трамп не захоче ввійти в історію тим, хто реалізує та зафіксує найбільші геополітичні поразки США. Особиста мотивація політичного лідера, багатої заможної людини, яка досягла великого віку і вже вочевидь сприймає світ із його висоти, не допустить такого. 

Проте що може бути перемогою для США в теперішній ситуації та чи буде такий сценарій перемогою України? Важко сказати. Я особисто впевнений, що українська перемога не може відбутись без знищення внутрішнього ворога та виконання українського домашнього завдання – реформування системи управління, перемоги над корупцією, нарощування вітчизняного ВПК, формування суверенних фондів, земельного банку, масштабних систем виробництва із високою доданою вартістю, тотальною люстрацією та мобілізацією всіх ресурсів (яка не має майже нічого спільного із діями теперішньої влади) тощо. 

Власне виконання «домашнього завдання» є ключовим для українців, адже саме воно здатне створити необхідні передумови для принципово іншого позиціонування на міжнародному рівні. З об’єкта стати суб’єктом.

Утім, виходячи із теперішніх реалій та позицій, озвучених різними політиками, найбільш логічним здається сценарій замороження конфлікту із наданням якихось гарантій безпеки Україні, економічною допомогою, використанням українських надр тощо. Проте кожен пункт із вищезазначених відразу викликає масу запитань, на які нема відповідей. До прикладу, як держави Заходу на чолі із США можуть міжнародно визнати окупацію українських територій? Навіть якщо продавлять Зеленського-Єрмака, то як це сприймуть самі українці? А інші народи світу, адже ні для кого не є секретом, що саме Україна є жертвою агресії? Попри багатошаровість та складність кривавих та цинічних геополітичних ігрищ. 

Як при цьому справді унеможливити подальше просування путіна та повторний напад? Як унеможливити майбутній наступ московської армії на Європу – Польщу та балтійські країни? При цьому, якщо закріпити в українців відчуття того, що умовний «колективний Захід» їх зрадив, то чи не підуть згодом ті самі українці з окупованих земель в похід на Європу у складі московської армії? І байдуже на добровільність – зеки вагнерівської пвк наступали, маючи «заградотряди» з тилу. Паразити з кремля навіть жодними розмовами про добровільність чи права людини не перейматимуться.

Розвивати будь-яку гілку з потенційних умов можна дуже довго, але при цьому все одно не розберемо всього.

Мій прогноз, що якийсь нав’язаний формат перемир’я буде відбуватись одночасно із певними політичними процесами всередині України, на московії та в межах різкої зміни геополітичних та економічних обставин. 

Ізраїль вже розпочав максимальну військову активність. Прихід Трампа цьому тільки сприятиме. Війна на Близькому Сході може досягнути величезних масштабів та зачепити майже весь мусульманський світ. Проте я вважаю, що наростання протистоянь там буде відбуватись максимально дозовано та контрольовано. А саме падіння Асада в Сирії створило передумови для досить довгих процесів в регіоні, ключовими вигодонабувачами від яких будуть Ізраїль, Туреччина та, як не дивно, Іран.

Повна поразка інтересів Заходу в Україні, до речі, неможлива, зокрема, і з причин того, що вона стала б основою для поразки і на Близькому Сході, і в Індо-Тихоокеанському регіоні. Масштабна світова війна очевидно була б використана Китаєм для повернення бунтівного Тайваню, підтримуваного Заходом. 

Загалом зараз на планеті триває понад 60 військових конфліктів. Підозрюю, що їхня кількість у 2025 році не зменшиться. Проте тим, хто активно створює кластери нестабільності, прийдеться складно для того, щоб не сталось потужного переходу на вищий рівень. Хоча може бути, що певні геополітичні сили прагнуть створити максимальну нестабільність та використати її. 

Одним із вкрай важливих факторів буде опускання ціни на нафту, яке вже розпочалось. Падіння сирійського режиму Асада та подальші дії видобувачів нафти із ОАЕ, Саудівської Аравії, Катару та, безумовно, США (які власне і штовхатимуть попередніх) визначать зміни економічних реалій. При найкращому для українців сценарії – ціна на нафту повинна повернутись якомога ближче до цін у 2020 році, що запустить надзвичайно кризові явища на московії та позбавить путіна грошей для ведення війни. Попри величезний ресурсний запас росії, основним джерелом наповнення бюджету є продаж нафти. За умови падіння прибутків від нього, дуже сильно «розігрітий» московський військово-промисловий комплекс фактично завдаватиме шкоди всій економіці і буде змушений «збавляти оберти». Але це при дуже оптимістичному сценарії, який, на мою думку, є малоймовірним. Найімовірніше, буде відбуватись поступове падіння цін із подальшими геополітичними торгами. В будь-якому разі наш ворог від цих процесів ставатиме слабшим. 

Водночас це не повинно створювати зайвих ілюзій серед українців та заставляти забути прислів’я «поки товстий схудне, худий – здохне». 

Ще одним фактором економічних змін стануть «тарифи Трампа». Суперництво США з Китаєм проявлятиметься у вигляді торгової війни, оскільки Трамп збирається запроваджувати обмеження та підвищувати тарифи. Проте торкнеться це, зокрема, й американських союзників: і Канади, і держав ЄС. Водночас китайські фірми вже стараються розширити свою діяльність за кордоном: як для того, щоб обійти торговельні бар’єри, так і для того, щоб вийти на нові ринки, зокрема на так званому Глобальному Півдні. Китайські фірми, що будують заводи від Мексики до Угорщини, мають інші плани.

Водночас погрози Трампа задіяти величезні мита за умови відходу від використання долара США в якості валюти обміну, дали свій результат. Принаймні на публічному рівні серед держав БРІКС, блок яких стрімко набрав потужності протягом каденції Байдена. І до якого належать наш ворог – росія, а також найближчі її партнери.

Дуже вплине на світ вихід США з ВООЗ – Всесвітньої організації охорони здоров’я. Це одне з перших рішень Трампа, яке вже широко анонсовано та обговорюється.

Відбувається це в умовах появи резонансного звіту щодо пандемії коронавірусу, який показав вкрай негативні (і при цьому добре продумані) масштабні та шкідливі дії як ВООЗ, так і відповідних міністерств в різних державах, зокрема США.

Дональд Трамп бачить очільником американської системи охорони здоров’я Роберта Кеннеді-молодшого, який відомий своєю різко негативною позицією щодо вакцинації та дій влади, які в багатьох місцях поставили під загрозу життя і здоров’я людей, порушуючи при цьому базові природні та конституційні права. 

Існує версія, що відповідний звіт спеціально CDS прагнуло випустити до інавгурації Трампа, адже попри весь викривальний характер звіту, він, очевидно, не відповідає риториці Роберта Кеннеді-молодшого.

При цьому впродовж всього 2024-го і до цього часу по всьому світу почастішали повідомлення про появи різних штамів коронавірусу, пташиного, мавпячого чи свинячого грипу, резистентних бактерій та вірусів у каналізаціях багатьох міст, загрозливих та слабочутливих до медпрепаратів грибків. Зважаючи на масштаб поширення такої інформації всіма провідними медіа, виникає логічне припущення щодо можливої нової пандемії. 

Додає цьому припущенню ваги те, що ВООЗ прагнуло нав’язати державам певний договір, відповідно до якого фактично мала б можливість отримувати частку національного суверенітету держав-підписантів під час світових пандемій. 

Видання The Economist, яке впродовж десятиліть видає обкладинки із прогнозами на наступний рік, цьогоріч розмістила на ній, зокрема, і шприц із червоним вмістом (кров’ю). Натяк достатньо очевидний. 

Не надто смішний саркастичний жарт в соцмережах з цього приводу звучав так: «війна в Україні зупинила пандемію, а зараз пандемією зупинять війну». Зважають на те, що ми пережили пандемію та живемо в умовах найбільшої війни з часів Другої світової, ці сценарії не слід відкидати. Швидше навпаки – потрібно розуміти, як нам всім колективно діяти, щоб не допустити аналогічних страшних речей.

Обмеженість обсягу газетної статті змушує мене перейти до важливої внутрішньоукраїнської теми. Вибори в 2025 або 2026 році. Зважаючи на те, що і партія зелених слуг неукраїнського народу, і порошенківська «Солідарність», і багато інших менших за масштабами політичних проектів вже розгорнули виборчі штаби, фраза Зеленського про неможливість виборів є порожньою.

Зрештою, коли Зеленський, прикриваючись Конституцією, каже про неможливість виборів і при цьому порушує ту ж Конституцію та руйнує основи конституційного ладу, закладені в 1 розділ, то це викликає хіба злість та сарказм. 

Позиція команди Трампа та його оцінка Зеленського була висловлена Вікторією Спартц в інтерв’ю CNN. 

«На жаль, президент Зеленський підвів свій український народ. Знаєте, він не підготував країну до війни. Він не надав достатньої підтримки власній армії. Він не вирішив проблему корупції, хоч і робить багато грандіозних презентацій. Він не оголосив загальну мобілізацію, не підготував армію і не зробив нічого для реальної підтримки свого народу, який героїчно гине за свободу. Це його відповідальність. На жаль, він привів цю війну до того стану, в якому ми зараз перебуваємо», – наголосила вона. 

Це відбулось одночасно із тим, як делегація зелених слуг на чолі з Давидом Арахамією безуспішно прагнула добитись зустрічі із оточенням Трампа. Зважаючи на подальший перебіг подій, який ми ретельно описували на сторінках нашої газети в попередніх номерах, очевидним стає те, що нова Адміністрація Білого дому вважатиме за необхідне проведення виборів в Україні. Що стає можливим за якогось поки що невідомого «мирного сценарію».

Зважаючи на сукупність всіх обставин, я переконаний, що вибори відбудуться в 2025 році. В крайньому випадку – в першій половині 2026. Проте це за умови відсутності надзвичайних форс-мажорних обставин. 

На завершення сьогоднішньої статті, хочу звернутись до читачів. Нехай наступний рік стане для Вас кращим та успішнішим, ніж 2024. Ми переживаємо важкі часи. І вони не закінчаться в 2025 році. Проте ми все зможемо подолати. Міцного здоров’я та Української Перемоги над всіма ворогами.