Що таке Справедливість?

Колись підлітком перебував у компанії дідів фронтовиків, які спочатку розмовляли про будівництво будинків, а потім перейшли на будівництво мостів під час війни: коли під час приймання цих мостів в експлуатацію по них пропускали танки, а ті, хто цей міст будував, на чолі зі своїми командирами мали стояти під мостом… Це мене дуже зацікавило і я сказав, що це ж несправедливо, адже коли міст обвалиться, то вони усі загинуть. На що мені відповіли: «Це і є найвища Справедливість».

Потім мені пояснили, що справедливість – це коли кожен несе відповідальність за свої дії. І що саме так будівельники мостів здають у експлуатацію мости із давніх-давен. І не потрібно потім ніяких прокурорів, слідчих дій, суддів. Всі винні будуть покарані смертю під цим мостом, якщо він обвалиться. І знаючи це, той, хто його будує, не приб’є там якусь гнилу дошку чи заб’є іржавого цвяха, навіть якщо йому буде така команда.

І я згадав таку «прийомку» мостів, коли побачив у ЗМІ, що останнім часом почала з’являтися інформація про те, що в Україні уже варто мобілізовувати із 18 років. А у нас, як завжди, ось так прощупують, а потім раз – і готовий закон. А де ж Справедливість?

Невже цей «міст» будували вісімнадцятилітні? Тридцять три роки Україну «реформували» і щось «будували». І сьогодні ми бачимо, що залишилося після такого «будівництва». За ці роки сотні тисяч «будівничих» – чиновників, держслужбовців, силовиків, та інших, які це все «будували», сьогодні на «заслуженому» відпочинку із великими пенсіями і різними пільгами, а інші і далі «будують», отримуючи зарплати із бюджету, розпродуючи залишки держави. Вони на броні, на пільгах і не збираються йти на передову, щоб хоч частково відпрацювати ті кошти, що на них витрачені із державного бюджету, а точніше із кишені платників податків. Вони приймають закони і «рулять» під час війни, а деякі із них навіть не збираються конфліктувати із ворогом. Для декого ворог ближчий, ніж ті, хто після перемоги прийде та запитає: «А звідки такі статки?» Тож чи прагнуть вони перемоги України у цій війні?

Це дикість, коли частина грошей союзників, які даються для фронту, замість закупівлі зброї витрачаєтся на підвищення зарплат та пенсій для тих, хто ось ці тридцять три роки був і є «будівничим», розвалюючи та розпродуючи Україну.

То що ж таке «Справедливість» у розумінні українців?

*****

Замальовки з натури:

«Протестний» електорат.

Оголосили, що дають по тисячі гривень на особу. 

Перший день після оголошення: тут на зброю не вистачає, а вони роздають. А скільки дронів можна за ці гроші купити для фронту... Та хай вони цими грішми подавляться... Засуньте їх ...

Другий день після оголошення: та, пенсіонерам би і не завадили. Хай би пенсіонери і взяли по тій тисячі...

Третій день: а інвалідам би ця тисяча теж не завадила, тільки без інвалідів-прокурорів...

Четвертий день: якщо пенсіонерам й інвалідам, то чим гірші багатодітні сім’ї, їм що, завадить ця тисяча?...

П’ятий день: а чого хтось бере, а я не можу? Все одно ж пропадуть. А тут хай хоч щось...

Пройшов деякий час. ОП: «Ну що ж, народ прийшов по тисячу. Зареєструвався у “Дії”. Тисячу взяв. Процент явки високий. Значить народ наш. Вибори можна проводити...»

 P. S. Як хотів би я помилитися у своїх прогнозах...

Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.