Психологічна грамотність: зустрітися зі своєю незалежністю

Рубрика психологічної грамотності цього разу зрезонує з темою Дня Незалежності України у святковому випуску «Сурми». Нагадаю, що за мету цієї рубрики я обрала покликатися на інструменти психології людини, які вестимуть дорогою проживання щасливого життя. Незалежність — це про щастя? Як думаєте Ви? Що для Вас є незалежність на особистісному рівні? Як це бути незалежним? Чи відгукується Вам меседж про те, що незалежність держави це і про уміння бути незалежними у своєму житті?

Терапія словом на тему незалежності, яку покладаю у цю статтю, прийшла до мене через мастермайнд «Алхімія реалізації» із маркетологом, експертом онлайн-професій Жанною Багряман. Довідково: МастерМайнд — це координація знань і зусиль двох чи більше осіб, де учасники працюють над досягненням особистих цілей за допомогою обміну досвідом, генерації ідей, взаємопідтримки у гармонії та єдинстві.

Ця інформація прийшла до мене саме через Жанну і в тій формі, в якій я готова була її сприйняти. І, можливо, саме через цю статтю, Ви отримаєте те ментальне послання, якого потребували. Поділюся з вами , читачами, конкретним ситуативним діалогом з мастермайнду. По завершенню нашої зустрічі, де говорили про 4 із 7-ми тіл людини та роботу з ними, яка потім проектується на задачі по реалізації у зовнішньому світі, ми ділилися враженнями та думками. Я щиро подякувала Жанні за знання та досвід, якими вона поділися з нами, учасницями мастермайнду, бо він на тих рівнях людського тіла, про які ми говорили — фізичне, енергетичне, емоційне та ментальне тіла (Дядько Гугл теж про них знає), мені відгукнулися. І додала: «Тепер залишилися мої 50% відповідальності перевести ці знання у дію — зробити те, що запустить енергію змін у моєму житті (все у світі енергія, навіть стілець, на якому ми сидимо, просто у фізичному світі він виглядає саме так, як виглядає)». На що експертка мені відповіла: «Я виклалася на цьому мастермайнді з вами на всі своїх 100%, ти — 100%, ти цілісна. Це твій вибір прийняти цю інформацію чи ні, запустити її в дію чи ні, виконати ці кроки чи не виконати. Ти повністю цілісна і незалежна. Забудь про 50%».

Незалежність — це наша природа

Виявляється, ми всі незалежні. Та чи зустрілися ми очі в очі зі своєю незалежністю? Незалежність — це природнє устремління і водночас це про вибір. Обирай інший шлях, якщо те, що ти посіяв, тобі не подобається. Ви хочете бачити на своєму городі огірки, а сієте гарбузи. Часто того не усвідомлюючи. 

Усвідомлюйте і відповідайте на запитання. Що в мене має бути у житті? Які в мене внутрішні опори для цього? Якою я хочу бачити Україну? До чого я можу бути причетний/а, щоб життя в Україні стало щасливішим? Чи сію я те, що хочу мати (вивчаю себе, працюю над собою, учуся будувати стосунки з людьми, вивчаю досконало свою професію, життя у суспільстві та громадянські обов’язки), чи продовжую сіяти те, що мені не потрібно (втікаю від своїх проблем у залежності, не працюю над міжособистісними стосунками, працюю на тій роботі, яка мені не до душі, передаю відповідальність за своє життя і свою країну в інші руки)? 

Ми хочемо бути задоволеними своїм життям. Хочемо чесних і вболіваючих за Україну посадовців, достойного рівня життя, зберегти і плекати свою унікальність — історичну, культурну, освітню, державну, і в той же час бути у єдинстві світової спільноти як повноправний її член. Це зможуть зробити лише люди, які зустрілися зі своєю незалежністю. 

Незалежність VS  співзалежність

Психологиня Марія Жолтикова пояснює, що незалежність у психології — це здатність зустрітись зі свободою внутрішніх переконань, цінностей. Це те, що наповнює лише мене і є лише у мене.

Зі свого досвіду та точки зору розуміння особистісної незалежності додам, що це той стан особистості, який не суперечить цінностям, а навпаки сприяє їхньому втіленню — у родинних взаєминах, у робочих стосунках, так щоб панувала повага до особистих кордонів кожної людини, прийняття різності, право вибору і повага до нього.

Співзалежність — інша. Це ситуація, що зрощує деструктивну поведінку учасників співзалежності, адже у співзалежних стосунках панують відмова від себе і собі, почуття провини, жалю, претензії, страх. Свівзалежність небезпечна тим, що її радіус може розвиватися на широкі кола взаємовідносин, утворюючи цілі ланцюжки. Співзалежність — це про носіння не своєї ноші.

Співзалежні майже завжди перетворюються на жертв та стають знахідкою для тієї людини, яка по життю обирає стратегію використовувати інших, маніпулювати ними. І на державному рівні теж.

Для кращого уявлення, як же виглядає співзалежність наведу кілька прикладів від медичної психологині А. О. Потьомкіної: «Наприклад, ваша мама схильна до емоційної нестабільності, і з часом ви починаєте брати на себе відповідальність за її почуття, намагаєтесь якось врятувати, посприяти, щось замість неї зробити, готові відмовитися від своїх планів, пожертвувати своїми інтересами, часом, знехтувати потребами чоловіка чи дружини, бо почуття провини це рушійна сила ваших стосунків із мамою. Коли ж ви почнете виходити із стану співзалежності, то зустрінете опір і несприйняття з боку матері. Адже буде приходити чіткий розподіл відповідальності, встановлюватися межа і зможе мати право на звучання слово «ні».

Співзалежність може сформуватися, коли керівник починає переобтяжувати співробтіника обов’язками, просить залишитися після роботи, виправити чиїсь помилки, витягнути проект, і людина на початку бере на себе забагато, бо їй це подобається — почуття потрібності, відчуття того, що шеф довіряє, покладається і його не можна підвести. Але потім приходить розуміння, що вона несе не свою ношу, жертвує своїм часом, стосунками в родині, відпочинком і це не оплачується, не обговорюється і приходить розуміння, що її використовують і вона стає жертвою.

Співзалежна особа може вирости в родині священика, військового, вчителя, чи будь-якій іншій, де є авторитарний тиск, а також де є хворі психічно, або фізично особи і все крутиться довкола них, нехтуючи потребами інших членів сім’ї чи дітей».

Виходить, що співзалежність — родом із дитинства, як би банально це не звучало. Але це не вирок. Це поштовх працювати над власною самооцінкою, усвідомленням та формуванням особистих кордонів, самоцінністю. Настав час зустрітися зі своєю незалежністю, прожити з правом самостійності та індивідуалізації. За Юнгом, індивідуалізація — процес становлення особистості, такий її психологічний розвиток, за якого реалізуються індивідуальні задатки та унікальні особливості людини. Адже хіба без цього можливо бути щасливими? Не обманюймо себе, що живемо щасливим життям, коли несемо не свою ношу. Незалежність приходить із самоцінністю і вірою у власні сили та ресурси, що потім проектуємо і на державу. Незалежність починається зсередини. Як особистісна, так і державна.

Якщо ви проживаєте своє життя співзалежно — чи то від батьків, чи від партнера, коуча, інших людей чи ситуацій, то чи взагалі ви проживаєте СВОЄ життя? І чи можете Ви, не зустрівшись зі своєю НЕЗАЛЕЖНІСТЮ, своїми діями і виборами побудувати дійсно незалежну Україну?

Автор: Оксана Кріт — журналістка Центру комунікацій КНУ імені Тараса Шевченка.