Молитви, пісні і живий ланцюг єднання

Українська громада Чикаго відзначила 33-тю річницю Незалежності України

Наша геніальна Ліна Костенко сказала: «А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни». 

Сильні слова! І хоч підписатися можна під кожним із них, однак те, що відбувається сьогодні на нашій рідній землі, засвідчує: ще не всі випробування залишилися у минулому. Чергові переживаємо зараз. Сподіваємося, що востаннє. Сподіваємося, що при допомозі думаючого світу здолаємо нарешті того, хто показав своє фашистське нутро. Хто затіяв війну у центрі Європи. Хто став огидним ізгоєм початку двадцять першого століття.

Усі ви розумієте, про кого йдеться. Мені ж навіть не хочеться писати це слово у даному контексті. Навіть з малої літери не хочеться його писати. Не вартують! Просто мають згинути, як роса на сонці. 

А про тебе, наша рідна УКРАЇНО, – кожна літера велика, кожна думка світла, любов до тебе безмежна, тривога за тебе – глибинна, віра у тебе – непохитна. І твої страждання – це страждання усіх свідомих українців. Тих, хто тебе захищають. Тих, хто стоять із тобою під обстрілами на територіях поза фронтом. Тих, хто за тебе моляться на всіх материках і всіма можливими способами намагаються тобі допомогти. Вистояти. Перемогти. І воскреснути у новому світлі, у новій красі. 

Так і буде. Тим паче, що цього року тобі, твоїй Незалежності, нашій Незалежності – 33! У наших християнських серцях особливе значення має ця цифра. Ми знаємо, які з нею пов’язані страждання і яке дивне, дивовижне Воскресіння. Так, паралель далеко не рівноцінна. Просто віра велика, що Господь допоможе нам. Бо правда – за нами. І перемога буде за нами. Бо ми не нападали. Ми захищаємось. Ми просто хочемо БУТИ і ЖИТИ. На своїй землі. Щоб передати її, мирну і щасливу, у спадок своїм дітям. 

Таким був лейтмотив відзначення 33-ї річниці Незалежності України у Чикаго. Урочистості, організовані Українським конгресовим комітетом Америки, відділ Іллінойс, відбулися біля культурного осередку, що в українській околиці. 

Чи могло нас, українців, бути на цій площі більше? Напевно, так, зважаючи, що, наприклад, на фестивалі ми, зазвичай, приходимо кількатисячним товариством. До участі у мітингах та акціях протесту українська громада чомусь не така активна. Втім, це – тема іншої розмови… І тема особистого сумління кожного… Сьогодні ж – дяка тим, хто відзначення дня народження нашої рідної держави організував, і всім тим, хто прийшов. 

Отож, урочисте віче. Маєво синьо-жовтих прапорів, святково одягнені люди, багато діток у вишиванках, у віночках, з прапорцями і соняшниками у руках, а над усім, над усіма – чисте небо. Туди, у благословенну мирну височінь злітала молитва – урочистості розпочалися зі спільного молебню, очолюваного владикою Венедиктом Алексійчуком за участю священників багатьох українських церков Чикаго і передмість.

Молитви свої присутні засилали до неба, а погляди звертали до портретів, які тримали в руках дівчата у національних строях. До портретів загиблих захисників, доля яких певним чином пов’язана із Чикаго. У когось тут родина, хтось перебував тут на лікуванні. А Михайло Яворський, будучи народженим в Україні, багато років прожив у Чикаго, але в перші ж дні війни поїхав захищати від ворога рідну землю, на якій судилось йому загинути. Схилили присутні голови перед матір’ю і сестрою Героя України з позивним «Чикаго», які стояли поруч, привітали оплесками двох українських захисників, які також були того дня разом з нами, і молилися. За упокій душ загиблих. За Господню опіку над тими, хто сьогодні на фронтах війни. Щоб усі повернулися. Щоб благословив Господь нашу землю миром і спокоєм.

Говорили про це у своїх промовах президент УККА-відділ Іллінойс доктор Марія Дмитрів-Капеняк, віцепрезидент Ігор Дячун, Генеральний консул України у Чикаго Сергій Коледов, президент фундації UMANA доктор Марія Грицеляк, ведуча заходу громадська активістка Марія Климчак. Промовці зробили наголос на великій допомозі, яку надають українці Чикаго для перемоги України, для наших воїнів на фронті, для людей, які постраждали в тилу, для лікування поранених захисників, а також склали подяку Америці, яка за роки війни прийняла на свою мирну землю сотні тисяч наших співвітчизників. А віцепрезидент з державних та громадських справ УККА-Іллінойс Марія Коркач-Грошко зачитала Прокламацію від губернатора штату Іллінойс Джея Притцкера, у якій, зокрема, йдеться про вшанування пам’яті героїв України, які віддали своє життя заради свободи, заради щастя для майбутніх поколінь, та про зобов’язання допомогти українській нації відновити повний суверенітет над її міжнародними кордонами. Адже в небезпеці сьогодні доля суверенної держави.

 Держави, додамо, яка сподівається на подальшу підтримку світу у своїй боротьбі саме зі світовим злом, що його сьогодні уособлює наш ворог. І на реальну підтримку Сполучених Штатів, які за своїми політично-виборчими перипетіями не повинні забувати про обіцяний захист та допомогу Україні. Але для цього і ми, українці, повинні бути небайдужими, повинні бути голосом нашої країни у США, у цілому світі: виходити на мітинги, на акції протесту, привертати увагу до наших проблем, до нашої великої біди – війни, у якій нам самотужки з безумним ворогом не впоратись. 

Глибоко патріотичними виступами продовжили урочистості з нагоди Дня Незалежності України творчі люди нашої громади – солісти Ольга Цвинтарна, Володимир Окілко, Лідія Окілко, Евеліна Вівчарик, ансамбль Smart Minds та Софія Фрейзер, учасники вокальної студії «Елегія», СУМівський хор, гість з України співак Вадим Красноокий.

Подальша програма святкування передбачала Вечір української музики з фондом Help Heroes of Ukraine, який проходив в Українському культурному осередку. А урочисте віче завершилося особливою акцією – ланцюгом єднання. Всі учасники святкувань шикувалися у живий ланцюг вздовж Чикаго-авеню – від культурного осередку і в напрямку на схід, в бік до озера. З прапорами, у вишиванках, із плакатами в руках, з усмішками на обличчях, зі спільним виконанням Гімну України – збоку все виглядало справді видовищно, справді зворушливо і піднесено-патріотично. Поліція Чикаго стежила за безпекою акції. Вулицею – однією з головних у місті – їхали легковики, громадський транспорт. Водії сигналили на знак підтримки, з відчинених вікон автівок лунали вигуки «Слава Україні» та «USA support Ukraine». 

…Сонце тим часом котилося до заходу. Завершувався один із тих лагідних серпневих днів, які уже помітно стають коротшими, меншими. Але в серцях наших не стає меншою віра у Божу милість над Україною та українцями, і щира надія, що наступний свій день народження наша держава буде святкувати на мирній землі.

Фото Тетяни Дрожжиної,
 Петра Ковтуна
 та редакції газети.