Третя Світова війна і Україна
В день 1 вересня 1939 року весь світ згадує роковини початку Другої світової війни. Німеччина та срср розділили між собою територію Польщі, відповідно до таємного додатку «пакту Молотова-Ріббентропа». Відбувалось це все під «глибоку стурбованість та занепокоєння» інших країн. 17 вересня радянські війська зайняли свою сторону лінії поділу. А вже через кілька тижнів на окупованих срср територіях відбулись «вибори», на яких місцеві голосували за привезених комуністичних кандидатів.
Про наявність таємного додатку, відповідно до якого розшматували Польщу, дізнались набагато пізніше. Та й взагалі про тотальну довготривалу співпрацю в багатьох сферах між срср та Німеччиною.
Цікаво, до речі, чи не існує якихось таємних домовленостей щодо України? Щодо позицій Заходу в 2014 році? Щодо дій Заходу після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року? Адже чимало обставин вказують на певну підкилимну гру, до якої навідріз відмовились долучатись британці, за що їм окрема подяка та шана.
Папа Римський Франциск ще в 2015 році сказав, що Третя світова війна вже відбувається, маючи на увазі війну на Сході України. Не так багато людей дослухались до цієї фрази тоді. І от після 24 лютого…
Спілкуючись з кількома європейцями відзначив для себе цікавий психологічний момент — у війні України проти московії найбільше їхню свідомість вразило те, що масово ллється кров білої людини та ще й в Європі. Архетиповість спрацьовує, попри всю нав’язану ліберастичну риторику.
Війна в Сирії латентна, але постійна війна Ізраїлю з Палестиною, Нагірний Карабах, Північна та Південні Кореї, Китай і Тайвань, Сербія та Косово, Іран, Афганістан, конфлікти Пакистану та Індії, постійна напруга між Індією та Китаєм. Третя Світова дійсно триває, просто сама війна видозмінилась, деякі рівні війни — світоглядний, економічний, інформаційний — відіграють суттєвішу роль від фізичного.
Але якщо йде Третя світова, то для того, щоб найкраще захистити себе українцям, потрібно зрозуміти, хто та з ким воює, де проходять лінії видимих та невидимих фронтів?
Біполярне сприйняття світу, в якому з одного боку зло, а з іншого добро — не працює. Воно є брехливим і його спеціально вкладають людям в голови, задля того, щоб люди не розуміли що насправді відбувається. В Україні такими брехливими світоглядними полюсами є «масковскій мір» та «відкрите суспільство» (open society). При чому мало хто задумується над такими простими фактами, що хоч «масковскій мір» і ніби протиставляється «західній толерастії», але протиприродні антиконституційні обмеження прав людини у зв’язку із загальновідомою болячкою на московії виконувались ще жорсткіше, ніж в багатьох західних країнах. Це саме питання треба задавати антиглобалістам у західних суспільствах, які в силу обмеженості інформації та мислення, сприймають путіна як борця із глобалізмом (що категорично не відповідає дійсності). Саме такий образ для путіна кремль створював серед антиглобалістів на Заході впродовж десятиліть.
Останнє є, до речі, основною причиною, чому чимало адекватних (нібито) людей на Заході не мають чіткої проукраїнської позиції, ба навіть гірше — час від часу повторюють тези кремлівської пропаганди.
А українська влада серед антиглобалістів взагалі не веде інформаційної роботи. Здогадуєтесь чому?
Але повертаючись до уроків Другої світової війни для сьогодення. Гасло «Ніколи знову», яке впарювали (перепрошую за сленг, але це ще дуже м’яко сказано) людям в багатьох країнах, — не спрацювало. Очевидно, що воно насправді і не могло спрацювати, а запускали його з іншою метою — породити на рівні світогляду людей ще більш вироджену толерастичність, що є передумовою для людської керованості.
Історична практика — насамперед вторгнення московії в Україну — показала брехливість цього гасла. А ще брехливість так званих міжнародних гарантій — третя ядерна держава світу не здатна себе захистити, а її гаранти не дуже поспішають, судячи із 9-го року війни. Тому країни Заходу, ті, де ще збережена своя еліта, почали озброюватись, хоча не надто акцентують на цьому увагу середньостатистичного обивателя.
У листопаді 2017 року Римський клуб оприлюднив нову доповідь «Come On! Капіталізм, короткозорість, населення і руйнування планети», присвячену п’ятдесятій річниці заснування організації.
Римський клуб — міжнародний громадський аналітичний центр, створений у 1968 році, що об’єднує представників світової політичної, фінансової, культурної і наукової еліти. Організація публікує доповіді від першого року свого заснування, їхня тематика охоплює найрізноманітніші сфери розвитку людства і природи. За допомогою цих повідомлень Римський клуб намагається привернути світову увагу до глобальних проблем.
У вищезгаданому аналітичному описі високоякісно спрогнозовано ті тенденції, які впливатимуть на розвиток всього людства, геополітику, екологію тощо. І прогнози ці, з невпинною страхітливою хронологічністю, вже збуваються. І тут йдеться не про конспірологію, а про якісну реальну аналітику.
Доповідь наголошує на тому, що в найближчі роки людство має гостро засудити і відійти від капіталізму, матеріалізму, редукціонізму та фінансових спекуляцій, впровадити альтернативну економіку, «нове Просвітництво», холістичний світогляд і планетарну цивілізацію. Саме по цій лінії протистояння йдуть невидимі лінії фронту Третьої світової.
Доповідь складається з 3-х частин: у першій розкривається вся глибина нинішньої кризи і тенденції її поглиблення, друга критикує домінуючий світогляд й описує основи альтернативної філософії «нового Просвітництва», а третя присвячена практичним рішенням.
Доповідь розпочинається аналізом тривожної сучасної ситуації: планета деградує, в деяких країнах панує авторитаризм і фундаменталізм, торжествує спекулятивний капітал. Сьогоднішня «криза не циклічна, вона посилюється, вона не обмежена природою навколо нас, але включає соціальну, політичну, культурну, моральну кризу, кризу демократії, ідеологій і капіталістичної системи».
Біда просто в тому, що люди зараз відучені читати та мислити самостійно, а замість цього їм вкладається в голови інформація, яка є вигідна власникам ЗМІ та групам впливу, до яких ті власники належать.
Війни завжди велись за ресурси. Насамперед територія, як життєвий простір, земля — як засіб виробництва та джерело надр, люди — як робочий ресурс. У цьому контексті досить важливим є прогноз Римського Клубу щодо подальшої боротьби за ресурси, насамперед за їжу та воду. За твердженням їхніх аналітиків, при підвищенні температури на кілька градусів світ очікує небачене протистояння в боротьбі за ресурси.
Підкреслюю: не йдеться про жодний песимізм, а про реальну тверезу логіку. І еліти різних країн до цього вже почали готуватись. І в той час, як українська влада нам постійно розказувала про «нада проста пєрєстать стрєлять», урізала бюджети на оборону країни, ліквідовує Укроборонпром в умовах війни, яка вже триває, та в умовах вищезазначених глобальних процесів.
І вишенька на торті: в умовах подальшої боротьби народів за найбільш життєво необхідні ресурси — їжу, територію, воду, повітря, надра — українська антиеліта проголосувала за розпродаж української землі і надр. А через півроку після повномасштабного вторгнення ще й за подальший розпродаж залишків промисловості, в умовах війни (підготовку до якої влада повністю провалила!), падіння економіки на 45%, інфляції тощо.
Саме в таких умовах для українців одним із найважливіших завдань стає розуміння того, хто є «своїм», хто є «ворогом», подальше гуртування «своїх» заради протидії усім ворогам. До того ж ті умови, в яких ми вже перебуваємо, прямо диктують нам необхідність тотальної боротьби із ворогами.
Масштаби Першої світової затьмарили всі війни, які наша цивілізація пережила за свою історію. Масштаби Другої світової — в рази перевершили всі попередні, зокрема Першу світову. Чого очікувати від Третьої? Страшне запитання, зважаючи на наявність таких видів зброї масового знищення, яких не було в часи Другої світової.
Пишу це все не для того, щоб налякати. Навпаки. Внутрішня готовність до певних страшних сценаріїв, по-перше, може унеможливити самі сценарії, а по-друге — створює передумови для правильних дій. Завдання українців — вижити як народ зі своєю глибинною самобутньою культурою, зберегти державу Україна та зробити її по-справжньому своєю (адже зараз влада та власність в Україні фактично відібрана в українців), виконати свою місію в тих планетарних процесах, що відбуваються.
Микола Руденко, видатний український мислитесь, дисидент, засновник та перший голова Української Гельсинської спілки, колись казав, що людство на порозі третього тисячоліття буде складати свій іспит на виживання. І те, як воно його складе, залежить насамперед від того, як його складе Україна.
Я глибоко переконаний в правдивості цієї фрази. Зважаючи на саму природу українців, які є дуже непростим талановитим народом з колосальним потенціалом. Саме українці колись подарували людству Хліб (зерно), Пісню та Крила (всі польоти, зокрема й космічні, прямо пов’язані саме з українськими винахідниками).
У глобальних умовах йде війна Творчого, природовідповідного з одного боку, та браконьєрського, морально виродженого — з іншого. В цьому контексті українці особливо виділяються, насамперед за своїм сприйняттям світу та взаємодією із ним. Озвучу навіть так досить дивну, але тільки на перший погляд, тезу: «Українці не вірять в Бога, українці відчувають Бога». Через глибоку вкоріненість в нашу землю, через зв’язок із Небом (Крила, про які я писав вище, і про що треба буде написати окрему статтю).
Саме українці, до речі, є носіями відразу кількох метафізичних традицій: християнської, характерницької, мольфарської, відьмарської. І цей феномен фактично взагалі не досліджується, попри всю свою важливість. І про нашу — наших предків та нашої землі — цивілізаційну роль в часи арійців, пов’язаність із ведичним світом Індії, брахманізмом, буддизмом, зороастризмом, християнством (проте тут потрібно дуже чітко проводити межу із «політичним» християнством, яке є фактичним викривленням) тощо також не говорять. Та й хто хотів би та повинен був би піднімати такі глибини, крім нас самих?
Глобальний фронт неоголошеної Третьої Світової йде саме між Творцями і Браконьєрами. І українцям тут суджено відіграти ключову роль, принаймні одну із. Не просто так саме по нашій багатостраждальній героїчній землі та українському народу проходили лінії фронту Першої та Другої світових воєн, штучних голодоморів, організація та виконання яких потребує глибшого розслідування, ніж засудження виродків з розряду Сталіна, Косіора чи Кагановича. Не просто так зараз Україна є ключовою «картою» для перерозподілу подальшого геополітичного впливу в світі.
Дозволю собі довгостроковий та певною мірою дуже амбітний прогноз (особливо, зважаючи на наші страшні реалії зараз) — думаю, що геополітичні центри, за винятком можливо лише Великої Британії, дуже слабо здогадуються, чим в кінці-кінців може розгорнутись ця «карта»...
Те саме, що сказав в свій час Микола Руденко, сказано було іншим українським Генієм — Ліною Костенко, проте іншими словами: «А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».
Ютуб-канал Назара Мухачова:
«Свій до Свого по Своє».