𝗢𝗿𝗮𝘁𝗼𝗿𝗲𝘀, 𝗯𝗲𝗹𝗹𝗮𝘁𝗼𝗿𝗲𝘀, 𝗹𝗮𝗯𝗼𝗿𝗮𝘁𝗼𝗿𝗲𝘀

Теорія трьох станів дуже проста. Суспільство людей розділене на тих, хто воює, тих, хто молиться, і тих, хто працює.

Французький лінгвіст, міфолог і філолог-компаративіст, автор теорії трьох станів Жорж Дюмезіль відомий своїми порівняльними дослідженнями релігій та міфологій індоєвропейських народів.

Виходячи з тези, що структура релігійно-міфологічних уявлень має відображати соціальну структуру, Жорж Дюмезіль сформулював так звану трифункційну теорію, яка після запеклих наукових дискусій стала загальновизнаною серед дослідників міфології.

Ця теорія ґрунтується на загальновідомому факті існування трьох соціальних функцій індоєвропейських народів: культової (представники – жерці), військової (представники – військові вожді) та господарчої (представники – землероби та ремісники). 

Найчіткіше це прадавнє членування збереглося в Індії (три основні варни): «брахмани», «кшатрії» та «вайшії», яким відповідають три гуни: «саттва», «раджас» і «тамас», тобто три форми, елементи, якісні модуси чи прояви пластичної субстанції, «пракріті».

В кастової моделі під виглядом людини можуть бути приховані різні реальності. Це різні сутності, різні світи, у кожного з них – свої власні, відведені їм місця, оскільки вони представляють собою втілення різних енергій і різних сумішей буття. Ці енергії циркулюють крізь них і кожен може досягти досконалості у своєму власному роді, у своєму власному вигляді.

Відповідно до цього Дюмезіль реконструював тричленну структуру пантеону богів у міфологіях кількох індоєвропейських народів.

В давніх римлян це були Юпітер – Марс – Квірін, в аріїв – Мітра та Варуна – Індра – Ашвіни, в скандинавів – Одін – Тор – Фрейр, у скіфів – Колаксай – Ліпоксай – Арпоксай.

Дюмезіль вважає, що повноцінних каст є три, а четверта є змішанням деградованих представників перших трьох.

Оскільки в традиційному суспільстві з торгівлею існувало дуже багато табу та сакральних обмежень, то зберіганням коштовностей займалися брахмани, проблемами розподілу та обміну – кшатрії. Вайшії ж були ремісниками та землеробами.

За Дюмезілем, поява професійних торговців, купців в складі третьої касти стало ознакою деградації індоєвропейської цивілізації. Одним з таких факторів на ці процеси є вплив юдеїв, які перебуваючи в четвертому вигнанні («трефному» світі), почали застосовувати у відношенні до нього ті господарські методи, що забороняються в межах самої юдейської громади.

Середньовічна Європа знала три основні стани – духовенство (лат. oratores), войовників (лат. bellatores) та трудівників (лат. laboratores) – міщан, селян.

Церква також поділяє людей на духовних («пневматики»), душевних («психіки») та плотських («саркіки»).

І вся ціннісна система була заснована саме на цій тричленній структурі суспільства.

Теорія Дюмезіля мала величезний вплив на подальші дослідження в сфері індоєвропеїстики та на становлення структуралізму (Дюмезіль сприяв просуванню кар’єри молодого Фуко). 

Також Дюмезіль вплинув на Леві-Стросса (але останнього відрізняє інтерес до структурної динаміки, до механізму варіацій міфологічних конфігурацій). 

Теорію Дюмезіля підтримував й високо оцінював Мірча Еліаде.

«Новий час» скасовував релігію, стани, сакральне розуміння світу і це стало початком занепаду та кінця індоєвропейської цивілізації на зміну якій прийшли капіталізм, матеріалізм, економізм, егалітаризм, фемінізм та ін…

***

В очікуванні десятого аватари 

(або що поєднує касти, стани та класи)

Якщо ближче розглянути структури каст, станів та класів, можна побачити в них спільну закономірність – незалежно від історичних епох та суспільних устроїв: в кожній з них присутня об’єктивна та ієрархічна наявність різних типів людей.

Спроби змінити чи скасувати подібні структури завжди призводили до їхнього повернення, але вже через нове ідеологічне оформлення старої структури.

В будь-якому суспільстві ми завжди знайдемо жреців, воїнів та виробників (чи їхні усучаснені до конкретного історичного періоду аналоги).

І де на дні суспільства завжди знаходяться знедолені, мало дієздатні – шудри-пролетарі.

Французький вчений Жорж Дюмезіль в класичному викладі своєї доктрини стверджує, що троїста схема, заснована на існування трьох функцій – жреців, воїнів та виробників, притаманна всім індоєвропейським народам і яка, відповідно, відбилася на всіх рівнях культури та психології.

Екскурс до історії 1.

(індуїстське вчення про касти)

Першоматерія («пракріті») є такою ж реальною та вічною, як і дух («пуруша»), але на відміну від нього, вона динамічна та креативна.

Ця субстанція має в собі три аспекти буття – «гуни», які проявляються різними способами:

1) «саттва» (ясність, осягнення);

2. «раджас» (рушійна енергія, розумова активність);

3. «тамас» (відсутність руху, психоментальна темрява).

Гуни мають двоїстий характер: вони об’єктивні, як феномени зовнішнього світу, так і суб’єктивні, оскільки обумовлюють життя ментального субстрата.

На цьому будується кастове вчення, яке говорить, що кожна гуна відповідає кожній касті («варні»), які групують людей за різними психотипами:

1) гуна «саттвва» (ясність, осягнення) відповідає касті «брахманів» (жреці);

2) гуна «раджас» (рушійна енергія, розумова активність) – касті «кшатріїв» (воїни та адміністратори);

3) що цікаво – дві гуни «раджас» (розумова активність) та «тамас» (психоментальна темрява) породжують касту «вайш’їв» (виробників матеріальних цінностей);

4) гуна «тамас» (відсутність руху, психоментальна темрява) – касті «шудри» (ради, прислуга, чорнороби).

Крім цього є ще «чандали» – (людиноподібні тварини), які не мають своєї гуни і відповідно не входять до жодної касти.

Кастова система була структурована виключно за функціональною ознакою – людина, народжена в окремій касті мала різну внутрішню природу, яка впливала на характер її життя в суспільстві. Тому людина виконувала (чи не виконувала) лише ті функції, які були притаманні її касті...

Згідно з ведичним вченням, по мірі руху від «золотого віку» до «залізного» людство вироджується. Відповідно відбувається деградація всієї системи та співвідносин функцій в структурі влади.

На зміну кастовому («брахманічному») приходить станове («кшатрійське») суспільство.

Що таке стани? Це аналоги каст але вже з іншим уявленням про перевагу одних людей (еліта) над іншими (маси).

В становому суспільстві перевага надавалася (на відміну від кастового з його природними перевагами) вже за заслуги, діяльність.

Станове суспільство заміняє класове («вайш’їв»), яке зводиться вже до простої формули – перевага надається тим, хто володіє засобами виробництва та іншими матеріальними багатствами.

Наступним має бути суспільство («шудр»).

Екскурс до історії 2.

(індуїстське вчення про цикли)

Згідно з індуїстською традицією космічний цикл («мага-юґа») включає чотири періоди (чотири юґи): крита-, трета-, двапара- та калі-юґа.

Перший період відповідає «золотому віку», в наступні відбувається погіршення – гармонію витісняє хаос.

Й так аж до «залізного віку», в якому ми живемо сьогодні.

В кінці «калі-юґи» з’явиться десятий аватара Калкі, який закриє цей деградований цикл та відкриє новий.

В епічній поемі «Магабгарата» є пісня «Бгаґават-ґіта» (один з найважливіших релігійних текстів людства), де описана вирішальна битва між двома ворожими партіями на полі Куру.

З часу цієї битви індуси і відраховують початок «калі-юґи»...

Тисяча мага-юґ утворюють космічний період («кальпа»), який має назву «день Брахми».

Зі свого боку, Брахма живе сто років, де рік складається з трьохсотшестидесяти космічних періодів («мага-кальпа»).

Але його життя триває не довше мигання ока бога Вішну.

Кінець життя Брахми означає велике знищення світу («мага-пралая»).

P. S. Куди поділася міфічна невидима п’ята каста «хамса», що сказав Арджуні на полі Куру аватара бога Вішну – Крішна, коли з’явиться десятий аватара Калкі, хто буде правити новим світом: Юдгіштгіра чи Парікшіт та чому кінцева реальність – «брахман-атман» упанішад перебуває за межами не тільки пари дхарма/адхарма, а й будь-якої іншої пари протилежностей – про все це та інше незабаром. Якщо цікаво – буду писати й надалі.