Місто щасливих людей

На третьому році повномасштабної війни Луцьк зберігає реноме одного з найбільш туристично привабливих міст України. Цього літа навіть діє проект «Екскурсоводи у відпустці», що пропонує безоплатні екскурсії містом.

Луцьк величають Малим Римом Сходу. А ще – Містом Спокою. Я б назвала також і містом гармонійного сплетіння спадку минулих століть та інновацій сьогодення.

ВІКНА ДЛЯ БОГА,
КНЯЗЯ І ГОСТЕЙ 

Часом запитувала себе: а чому легендарний Народний артист України Василь Зінкевич є почесним громадянином саме цього Луцька? Щоб знайти відповідь на це питання, я (так вже зорі зійшлися) уперше в житті завітала до Луцька минулоріч, у серпні, коли в замку Любарта вирував «Food-fest». Цього року фестиваль також вже відбувся у червні та знову відбуватиметься у серпні. Тож для охочих відчиняється вікно можливостей: скуштувати смаколиків, пізнати принади славного Лучеська, а головне – долучитися до зборів на потреби ЗСУ. 

Понад те, Луцьк – дуже гостинне місто. Тут кожного радо зустрінуть у Центрі туристичних послуг та інформації під орудою очільниці управління туризму та промоції міськради Катерини Теліпської. Розкажуть про туристичні принади українською та іноземними мовами. Безоплатно нададуть мапи міста. За бажанням – проведуть екскурсію, проконсультують щодо закладів харчування та проживання, руху транспорту, запропонують сувеніри від волинських майстрів та скористатися інтернетом або велосипедом. Словом, сиротою в Луцьку ніхто не почуватиметься.

Там дихають теплом настроєві назви крамничок, як от «Добро». Там вулицями всюди вільно блукають котики, а це означає затишок. Там хатини з трьома вікнами на вулиці Караїмській нагадують про культуру … караїмів. Навіть є легенда: у караїма запитали, чому у них будинки з трьома вікнами? Той відповів: одне вікно – для Бога, друге – для князя, а третє – для гостей…

ЛУЧЕСЬК НА РІЧЦІ СТИР

Побутує кілька легенд про походження першоназви – Лучеськ. Місто виникло на своєрідному острові, який з двох боків омивала річка Стир, з третього – річка Глушець, а з четвертого – непрохідні болота. Тобто Луцьк був важкодоступним для ворогів. Недарма ж Луцький замок жодного разу не був захоплений завойовниками, хоча багато разів штурмувався. Вигин річки Стир називається «лука», тож вірогідно від оцього вигону й походить назва Лучеськ, а згодом – Луцьк. Інша версія пов’язує назву міста з іменем вождя племені, яке тут проживало – Луки.

І є ще одна казково-романтична версія. Нібито у тих місцях жив парубок на ім’я Луцько, який допомагав місцевим випасати худобу. Одного сонячного дня на заплаві річки Стир він побачив діжку, виловив її, а всередині виявив сувій пергаменту, де було написано, що на цьому місці можна будувати місто. То був офіційний дозвіл князя на заснування міста. Луцько віддав цей пергамент можновладцям, а вони вирішили назвати місто на честь ЛуцькА – Луцьком.

Взагалі Луцьк є одним з найдревніших міст України: уперше згадується 1085 року в Іпатіївському літописі. Хоча археологічні дослідження дають підстави означити ще давніший час народження – 1000 рік. 

ХТО ТАКІ КЛИКУНИ?

Один з головних символів Луцька – кликун. Бо ж у середньовіччя у місті побутувала професія кликунів. Це вартові, які між собою перегукувались, перекликались, а також оголошували різноманітні накази князя, вищого духовенства, повідомляли про небезпеки, допомагали під час пожеж. 

Звідки дізналися про кликунів? Під час археологічних розкопок у Луцьку знайшли уламок кахлі, на якому був зображений чоловічок з відкритим ротом та алебардою (пожежною сокирою) в одній руці й сувоєм пергаменту в іншій. Дійшли висновку: кликун захищав та оголошував накази. Наразі в Луцьку є тринадцять фігур Кликунів. Кожен – пов’язаний з об’єктом, біля якого розташований0. Той, що стоїть біля сонячного годинника «Парад планет», зветься Зірко. Біля Палацу культури – МузИка. Є ще Трилінко, позаяк міститься на давній бруківці-трилінці, названій на честь її винахідника – варшавського інженера Владислава Трилінського. Біля центру туристичної інформації зустрічає та проводжає туристів з центру міста до його старої частини Кликун Провідник.

Коли ж у Луцьку розпочинається важливе дійство – Кликун грає Гімн України.

ЗАМОК ВОСЬМИ ВЕЖ

Але головною візитівкою Лучеська був і є Замок Любарта… Реконструкція замку (або ілюстрація) створена Олександром Дишком в 1545 році за наказом Сигізмунда-ІІІ, який звелів описати усе майно у мурах Луцького замку. Що бачимо на ілюстрації? Луцький замок складався з двох частин – верхньої та нижньої. У Верхньому замку було три вежі: В’їздна – головний в’їзд на замкове подвір’я; Владична – поряд містився дім владики – духівника; Стирова – з виглядом на річку Стир. На замковому подвір’ї також стояла пишно оздоблена фресками одна з найдавніших церков України – у стилі домонгольcкої Києво-руської традиції. На жаль, від неї залишився лише фундамент, бо у XVIII ст. місцевий єпископ вирішив перебудувати храм, розібрати його, а після кончини митрополита ніхто не вважав за доцільне продовжувати справу. Залишилися лише мури та фундамент, нині накритий металевим гонтом, і комплекс підземель (у Луцьку багато підземель), де відбуваються богослужіння. Також на замковій площі можемо побачити залишки палацу князів, стіни якого бачили з’їзд європейських монархів у 1429 році. 

Луцький Замок мав 8 веж – 4 дерев’яні та 4 муровані. У замку проживали переважно бояри і шляхта, наближені до князівського двору. Забудова була наповнена різними релігійними спорудами. Тут були, зокрема, церкви Святої Катерини, Петра, Якова, Дмитра. Окремої уваги заслуговує церква Святої Трійці, завдяки якій усі іноземці називали Луцьк Малим Римом Сходу. Більша частина споруд були дерев’яними, тож часто траплялися пожежі… 

Саме Луцький замок Любарта нині стає фестивальним. З’їжджаються підприємці, виробники та митці з усієї України, аби і допомогти ЗСУ і свої вміння показати.

ХРАМИ, ДІМ ГОЛОВАНЯ, СТОМЕТРІВКА І РОЗАЛІНКА

Йой, а скільки ще чарівностей можна уздріти в Луцьку! Знайомство з Луцьком буде неповним, якщо бодай на хвилину не зайдете до трьох храмів: Кафедрального собору Святої Трійці, собору Петра і Павла та Лютеранської кірхи. 

Диво з див – Будинок Миколи Голованя. Луцький скульптор поставив собі за мету створити один з найоригінальніших будинків. За 40 років перетворив свою садибу на ще одну культурну перлину Луцька. Очевидці розповідають, як виходив, сідав на лавочку з іншого боку будівлі, розкладав реманент і починав працювати. Поряд стояв посуд для благодійних пожертв, які використовував на купівлю матеріалу для наступної скульптури. Нині можна годинами розглядати яскраву й різноманітну колекцію. На фасаді – один з барельєфів: робота вважається найкращою. Зображений чоловік, який тримає небо. Художник стверджував, що то, власне, він і є. Поруч – дружина та двійко дітей (син та донька). Син, на жаль, загинув в автокатастрофі, що дуже вплинуло на скульптора, тож чимало робіт він присвятив пам’яті сина.

Микола Головань пішов у вічність кілька років тому. Диво-будинок нині – під опікою його доньки та племінника. Двері відкриті, кожен може зайти і подиву не буде меж. Крім того, Головань створив фігуру ще одного Кликуна. Назвав Микитовичем, бо і сам був Микитовичем…

Далі рушаємо на ошатну вулицю Лесі Українки, яку йменують у народі Стометрівкою. Її справжня довжина – 730 метрів. Одна з перших вулиць, викладена бруківкою-трилінкою. Змінювала назву 13 разів у різні часи. Першоназва – Віа Публісія. За московитської імперії – імені Олександра ІІІ, за радянської імперії – імені Сталіна, потім – ще і Радянська. Була й Шосейною, бо саме тут проходило шосе Київ-Брест. Довго слугувала головним в’їздом у місто. Закономірно, що на вулиці Лесі Українки є споруди різних епох.

І ще є нове диво Луцька – Музейний простір «Окольний замок». Його родзинка – знакові луцькі підземелля: 18 розчищених кімнат та 4 коридори відреставрованих пам’яток архітектури національного значення – Вежі князів Чорторийських та Монастиря ієзуїтів. Усе те краще побачити на власні очі. Скажу одне: силіконову фігуру монаха-ієзуїта, якого важко відрізнити від живої людини, ви не забудете ніколи. Як і голограму привида…

Далі – атмосферна кав’ярня «Золотий дукат», де подають «каву-смолу» і суто луцький десерт-візитівку – Розалінку (рецепт Розалінки винайдено саме у Луцьку, а власниця кав’ярні його відновила). Міститься у підземеллі, де завжди прохолодно. Але влітку – добре. Автентична. Зазвичай радять її гостям міста, які хочуть скуштувати щось незвичайне.

І взагалі – місто дуже ошатне, зелене, сучасне, зручне, сповнене інновацій у побуті. Тому не важко зрозуміти людей, які хочуть жити без зайвої суєти, в гармонії водночас з природою, культурою і цивілізацією.