Свято Трійці у храмі Святої Трійці в Нью-Йорку: спомини, зміст, сьогодення

Трійця – це свято для всіх православних, а для нашої громади ще й Храмове свято, тобто День народження Храму, коли надали йому ім’я Святої Трійці. Для всіх Свято таке ж величне, як і Різдво та Великдень. Може, ще чуттєвіше, бо відзначається влітку в час пишного розквіту природи. Символом Свята є зелений колір: ризи священників та їхніх помічників під час здійснення Святкової Літургії та оздоблення свіжими зеленими гіллями й квітами інтер’єру Храмів і домівок. Увага: зелений – це колір надії. Такої потрібної нам сьогодні… У нашому Храмі цього разу букети кленових гілок, квіти і, звичайно ж, різноманіття вишиванок присутніх парафіян, їхніх діток та внуків.

...Переступивши в неділю, 24 червня, поріг нашого Храму, згадалось дитинство та шкільні роки у своєму селі (Вінниччина), коли на це свято різноманіттям густих гілок, – кленових, липових, дубових, – заквітчувались ікони (у нас називали «образи»), портрет Шевченка, рідних та набір фото в рамках під рушниками на свіжовибілених стінах, а пахучою рогозою (зіллям) з самої річки (Сіб) або осокою з берега маленької річечки (Кислячки), а ще м’ятою густо обсипалась свіжозмащена жовтою глиною долівка. Букети всіляких квітів (чорнобривців, пом’яків, ружі з городів та волошок з колгоспного пшеничного поля) розставляли по можливих закутках у різних посудинах (такої розкоші як вази в селах в ті часи ще не було). Хіба що глиняні глечики для молока. У кого вони були… А в нашому селі у «чистій кімнаті» (світлиці) ставили ще «гільце», схоже на весільне. Це зрізане деревце. Його заквітчували різнокольоровими стрічками, всім, що могли нафантазувати господині зі своїми дітьми в ті часи (у моєму випадку – мама зі мною). Це все разом… Боже милий! Які пахощі! Яка краса! Яка свіжість! Любила стояти на порозі після заквітчання і довго-довго любуватись… Незабутньо! Тоді ми, діти, знали, що це Зелені Свята. Так це свято називали всі. І дорослі теж. Слово Трійця або П’ятидесятниця (Зіслання Святого Духа на апостолів через 50 днів після Воскресіння Хрестового), по-моєму, дуже мало хто знав…

…Ось такі спомини промайнули миттю, теж свіжими кленовими букетами заквітчаний Храм і скоро всю увагу привернула вже церковна Служба. На амвоні – родинний дует: отець Тодор та диякон Адріян Мазури. За доброю традицією нашого Храму, на великі свята завжди запрошують священників з інших церков. Не раз і не два любили завітати до нас в таку світлу неділю Митрополит Православної церкви в США Антоній та Архієпископ владика Даниїл… Цього разу запрошені для участі в проведенні Святкової Літургії земляк нашого щирого українця в четвертому поколінні з Румунії отця Тодора, англомовний Iohаn Proteasa (Іван Протіса) із церкви Св. Андрія, Квінс; а також молодий священик отець Юрій Підгірський з України – помічник настоятеля православної Церкви св. Володимира в Нью-Йорку, Мангеттен. Ласкаво просимо до нас ще не раз.

Триєдине Божество

Як на мене і, думаю, що для всіх присутніх парафіян та гостей була важливою роз’яснювальна проповідь отця Тодора «Слово про Пресвяту Тройцю». Двоє із них – Отець Бог та його Син Бог (Ісус Христос) – зрозуміло. А звідки взявся Святий Дух? Згідно з церковними писаннями, Ісус Христос перед Голгофою, прощаючись зі свої учнями (апостолами) пообіцяв, що він випросить для них у свого Отця нового «утішителя» (порадника)… «І на 50-й день після свого воскресіння він посилає від свого Отця Божественного Духа, який зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків і наділив їх Божественними дарами». Святий Дух (очевидно Божественна енергія, яку ми завжди молимо, просимо її для себе і добрих справ), і є Третім в цій Божественній Трійці. Вони невіддільні і називаються Божеством. 

Отож, Дух Святий – це енергія Бога. Він є третьою Особою Святої Трійці. Святий Дух діє повсякчас, перетворюючи тих, хто приймає його, на Божих дітей. Коли Дух Божий сходить до людини і осіняє її повнотою Свого натхнення, тоді душа людська сповнюється невимовною радістю, бо Дух Божий дає радість і божественну благодать всьому, до чого б Він не доторкнувся.

Так пояснює і світська література: Дух Святий – це надприродний прояв (іпостась, сила, енергія, еманація) Бога. Термін був застосований людьми з метою описати триєдиного Бога – три співіснуючі, вічні Особи, кожна з яких є Богом, і разом Вони утворюють єдине Божество.

Є свято Трійця, а є ще Зішестя Святого Духа, також відоме як П’ятидесятниця, – одне з найважливіших свят, яке відзначає момент сходження Святого Духа на апостолів і відзначається в один день. В цьому році 24 червня у православних.

Отець Тодор наголосив на зрозумілій життєвій аналогії: церква (Храм Божий), отці (її служителі) і парафіяни – це одне ціле. Ми рівні між собою, як рівними є Бог – Отець, Бог – Син і Дух Святий. Трійця божественна і трійця людська – тотожні по смислу. Принаймні, ми намагаємось бути одним цілим і разом дбати про духовне вдосконалення, праведне життя, підтримку добра та справедливості у світі. Служити добру означає служити Богу. Підтримав трохи пізніше цю ідею єдності і наш гість, отець Іоан Протіса, взявши слово вдячності за запрошення і гостину.

Родина, родина – від батька до сина…

 Ось ми своєю парафією, як однією родиною відсвяткували це світле свято у гостинній залі. Воно розпочиналось спільним виконанням Славеня України та Гімном США (солісти: парафіяни Катерина Івасюк та Іван Семиренко). І тут же наш харизматичний парафіянин Іван Климкович пройшовся з тарелею повз столи і дуже скоро оголосив, що зібрали $1 500. Це ще не все. Під час обіду попросила слова англомовна гостя Ларису Горн-Бієла, яка принесла пожертву $500 на потребу народу, що воює, тому що в неї далекі родичі в попередніх поколіннях були з України (м. Кременчуг). Хвилюючись, вона побажала Україні якнайскоріш позбавитися підступного сусіда-ворога. Дякуємо вам, пані Ларисо, за ваші українські гени, які зберегли. Чи просто маєте добре, розуміюче серце. Україна потребує помочі всіх людей доброї волі. І ми вдячні таким людям, а, отже, і вам.

Про відзначення свята. Є у нашій парафії добра традиція: у свята – обід після Літургії (скільки б людей не прийшло) чи інколи щедра кава, приправлені обов’язковим концертом. Найімовірніше самодіяльними, власними силами. Так було й на цю Трійцю. Храмово-родинне свято.

Ведучий концерту вже теж традиційно – парафіянин-соліст Григорій Бобул. Він і розпочав, – можна уже стверджувати, – Гімном нашої парафії, піснею Назарія Яремчука «Родина, родина – від батька й до сина // Від матері доні добро передам // Родина, родина – це вся Україна // З глибоким корінням, з високим гіллям». Від глибини коріння більшості залежить доля України…

У пісні йдеться про родину по крові, а ось наші парафії чи інші громадські організації українців в закордонні – це родини по духу чи інтересах (не без винятків, як все і всюди). На щастя, наша парафія має характер першої і другої. Сімейність нашої родини підтвердив у розмові хормейстер церковного хору Станіслав Косів, який спробував піти на пенсію, але на святі був з нами: «Таких теплих ставлень одне до одного та атмосфери важко буде знайти деінде». Дякуємо.

Далі Григорій запросив 11-річну «солістку філармонії ім. Святої Трійці» Софійку Гембу з піснею «Радуйся, Маріє». Вона ж на закінчення концерту заспівувала улюблену світом «Червону калину», виконану разом. Вихованець української школи при нашій церкві для наймолодших Габрієль Івасюк виконав свій коронний номер «Гуцулка Ксеня». Майже з мініконцертом виступив дует подружжя Катерини Івасюк та Івана Семиренка. В їхньому репертуарі – і Володимир Івасюк, і Кузьма Скрябін, і англомовна опереточна сценка 1947 р. Талановиті, завзяті молодята. Вдячні їм подвійно, потрійно, бо задля цих виступів вони перенесли свою відпустку….

Звичайно, Григорій Бобул порадував кращим зі свого репертуару, натхненно, по родинному представляв наших самодіяльних зірок.

Завершує завжди наша поважна, активна, талановита і плодовита на нові поезії патріотичної тематики поетеса Катерина Гаврилюк, яка завжди має для таких випадків свіжих двійко зворушливих, від усього серця власних віршів. Цього разу освідчилась в коханні Україні «Я люблю тебе, Україно» та розповіла чужинцям, що означає наш прапор: «Хай знає вся чужина: блакитне небо, жовтий лан пшениці – це наша Україна».

На завершення отець Тодор висловив заслужену подяку невтомним, терпеливим, талановитим у своєму кулінарному мистецтві господиням кухні, що вміли і приготувати, і подати. Довелось потрудитись кілька днів немало, бо ж наша «родина від батька до сина» – «Дай, Боже!». Не віриться, але факт – саме найвірніші кулінарки – вони й найголосніші у церковному хорі: Людмила, Галина, Наталя… Світлані, і ще одній Наталі, і ще четвірці Галь хоч і не співають на криласі – заслужене «Thanks». А також, додам від себе, постійно, невтомно працюючих для парафії родинам Ігоря та Галини Гебурів і Руслана та Наталі Максимишин. Але вони не виняток, а лиш приклад.

А ще Отець дякував за допомогу «полагодженої електрики» двом Юріям та нашому незмінному фото-звукооператору пану Михайлу Годенюку, і тим, хто пожертвував на церкву, частину яких Отець пообіцяв додати до 2-х тисяч зібраних парафіянами та доброчинною пожертвою пані Лариси для ЗСУ. Всім окремо відспівали хором «Многая Літа». Теж традиція. 

Дякуємо за щедрий обід насамперед Отцю Тодору, як його організатору, як модератору і духовної, і світської частин свята. Шлемо Вам, отче Тодоре, нашим гостям і всім, хто причетний до підготовки та проведення Храмого свята катедри Святої Трійці ще й віртуальне «Многая літа».

Це свято у нашій церковній громаді – одне із прикладів успіху триєдиного дружнього дійства: лідера, виконавців та Божого благословення і Його допомоги через Святого Духа. Молимо справедливого миру і вірних народу правителів в Україні! 

І Світі.

Скріншоти cвітлин з фоторепортажів Тодора Мазура та 

Михайла Годенюка