20 років «Країні мрій»: слово, музика, традиція
Із 21 до 23 червня в Національному ботанічному саду ім. Гришка (м. Київ) відбувався 20-й міжнародний етнофестиваль «Країна мрій». Ювілейний захід, попри війну та всі труднощі, вразив гостей масштабністю, душевністю, фольклором та розмаїттям. Для відвідувачів були представлені дві великі музичні сцени – етнорок та фольклор, 1000 учасників, 16 тематичних майданчиків, свою творчість продемонстрували понад 39 етнічних та фольклорних гуртів. І це ще далеко не все! Прогулюючись чималою територією, можна було потрапити на: книжковий ярмарок, алею майстрів та крафтярів, дитячу галявину, кримськотатарський та японський простір, а також до духовної містичної сцени та поетичної майстерні.
Для проведення події організатори – Олег та Наталія Скрипки й ГО «Країна Мрій» – облаштували 15 тематичних майданчиків та локацій: Сцена Мрій, Сцена Рай, Країна Mістична, Дитяча Галявина, Поетична Майстерня, Книжкова Стежка «Наш Формат», Кримська Сцена «Bağçasaray», Японський Сад, Чайне Королівство, Духовне Коло, Дискусійний Курінь, Крафтова Стежа, Волонтерська Галявина «Печерські Котики», Алея Майстрів та Етно Смакота.
Згодом я ще додатково розповім, чим відзначився цьогорічний фест, а наразі запрошую вас разом зі мною вирушити стежками «Країни мрій». Спойлер: подорож була недовгою, і не безпричинно.
Відразу біля центрального входу зустрічаємо традиційне купальське деревце, прикрашене стрічками – також воно має назву Купайлиця або Марена авторства Наталії Скрипки.
Повертаємо ліворуч і прямуємо до Алеї Майстрів. Не передати словами різноманіття, красу, унікальність та етноскладову кожної ятки, в якій майстри представляли свої вироби. Чи не відразу на очі мені потрапила дуже приємна картина – світова мапа мрії, на якій була відсутня країна терористка. Познайомилася з художником та його дружиною – подружжя виявилося митцями-волонтерами, які до того ж збирають кошти на пошиття адаптивного одягу для поранених військовослужбовців (на світлині). На картину надихнула їхня 10-річна донечка, яка, як зізнається пара, стала ідейною натхненницею мапи світу без росіян.
Рухаємося далі: прикраси на будь-який смак, мило, свічки, дерев’яні вироби, молочна ятка, і ще… і ще… і далі. Неможливо й пригадати всіх. Хоча згодом трапилася майстриня, яка виготовляла традиційні ляльки-мотанки. Лише два слова: фестивалем задоволена, але на третій день уже турбується про свій вигляд – і дарма!
Також наприкінці Алеї Майстрів охочим пропонували приєднатися до гурту людей, які плели маскувальні сітки. Корисна атракція.
Що ж, а нам час провідати сцени – фольклорну та етнорокову. На останній ввечері запалював публіку всіма улюблений артист та співзасновник фестивалю Олег Скрипка.
На фольклорній сцені жінки та дівчата співали русальні пісні. Їхній спів, що розливався долиною, поєднувався з освітянською місією розповісти глядачам традиційність та цінність таких обрядових пісень.
Ремарка: насправді, хто хоч раз був у столичному ботсаду, розуміє, наскільки велика там територія. Зізнаюся – трішки поблукала, і кілька разів обійшла вже знайомі місця. Принаймні, це спонукало придбати мене соснового квасу – вкрай цікавий напій, до слова.
Отже, далі у моєму маршруті був пункт із виступом головного редактора «Сурми» Назара Мухачова в Дискусійному курені фестивалю. Повний виступ ви можете переглянути на ютуб-каналі «Свій до свого по своє».
Але до цього я вирішила поглянути на Кримську сцену Bağçasaray – вона є одним з ветеранів руху етнофестивалю. На сцені Bağçasaray відбулися читання поезії та прози українською та кримськотатарською мовами, виступи артистів, дискусії та виставки. Окремої уваги заслуговує частування кримськотатарськими стравами з благодійною метою – збору коштів на потреби Сил оборони України.
Повертаючись до теми, чому ж моя подорож «Країною мрій» була не такою тривалою, як цього хотілося. Банально просто – погода внесла свої корективи. Я, звісно, не з тих, хто боїться літнього дощу, але, на превеликий жаль, після грозової зливи і неможливості дістатися до нормального укриття ваша оповідачка втратила презентабельний вигляд і змушена була залишити територію цього прекрасного дійства.
Ще трішки інформації про ювілейний фестиваль: спеціальними гостями стали Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Мацуда Кунінорі та Посол Індії в Україні Харш Кумар Джейн.
На сцені етнороку були представлені: МAHДРИ, KARTA SVITU, OT VINTA, ЯРРА, ЙОСИФОВИЧ ROCK BAND, ЛЕЯ, ТaRuta, МNISHEK, МОВА, Пиріг і Батіг, FOLKULAKA, КОРАЛЛІ, Lemko Bluegrass Band, Бартка і Pororoka та АNKA.
Також на головній сцені прозвучав гімн фестивалю – однойменна композиція «Країна мрій».
На фольклорній сцені свою творчість демонстрували гурти «Хорея Козацька», «Королівна», автентичний колектив з Івано-Франківщини «Стратинські музики», «Стодивниця», «Ладовиці», які брали участь у фестивалі ще 20 років тому, «Древо», «Київ Етно Тріо», «Божичі», «Володар», «Гуляйгород», кримськотатарський колектив «Чаїр», «Два Три», «Баламути», «Ясно-Красно», «Шум’я», «Роксоланія», «Дриґ», «Коралі», ансамбль давньої музики Костянтина Чечені та «Бурдон».
Фестиваль «Країна мрій» – це справді місце сили та відновлення духу. Велич природи, переплетена віковічними традиціями, скроплена сучасними практиками, сповнена творчістю й талантом.
Фото Діани Царук та
організаторів фестивалю.