Якби Конституцію виконували, то війни з росією не було б!

28 червня ми відзначаємо чергову річницю прийняття Конституції України. Цей день є державним святом. І за традицією всі президенти, прем’єри, міністри, депутати Верховної Ради в цей день говорять багато пафосних фраз про важливість, демократичність, права людини тощо. І водночас саме всі вони, в переважній своїй більшості, є злісними порушниками Конституції.

Особливим цинізмом в цьому відзначається Володимир Зеленський, який нібито ще й має юридичну освіту. Саме тому в 2021 році під час святкування 25-ї річниці прийняття Основного Закону два його співавтори – Степан Хмара та Віктор Шишкін – одягнули у Верховній Раді футболки із надписом «Зеленський – вбивця Конституції». 

Нині покійний Герой України, політв’язень совєцьких таборів (як він сам себе завжди підписував) Степан Ількович Хмара ще раніше сказав фразу: «Після руйнівників Порошенка, прийшли ліквідатори Зеленського». 

Впродовж багатьох років я мав за честь працювати із вищевказаними співавторами Конституції, а також спілкувався із іншими дотичними до цього процесу людьми. І тому, власне, я й хочу пояснити зміст Конституції в його цілісності та поєднанні із причинно-наслідковими зв’язками.

Заголовок сьогоднішньої статті може здатись «перебором». Ну як же ти, авторе, пишеш, що якби виконували Конституцію, то й війни б не було?! Проте саме це я і хочу довести, водночас показавши необхідні елементи державотворення для побудови України Майбутнього – тієї України, за яку вчергове проливають Святу Українську Кров кращі сини та доньки нашого народу.

На кого зазвичай нападають? На слабшого. Чи системно слабшого – за всіма ресурсами та потенціалом, чи ситуативно – ослабленого внаслідок кризи, війни тощо. 

Україна в 1991 році здобула формальну Незалежність. Пишу «формальну», адже справжню Незалежність ми здобуваємо саме зараз.

Яка спадщина нам дісталась? Розвинута економіка, оцінки якої в тогочасному світовому рейтингу коливались між 6 та 20-м місцями. Третій ядерний запас – і стратегічна, і тактична ядерна зброя, сама вартість виробництва якої перевищує 200 мільярдів доларів. Величезна армія, сучасне озброєння – авіація, ракети тощо, найбільший офіцерський кадровий резерв з-поміж усіх колишніх республік срср. 3,8% від усіх світових корисних копалин. 42 тисячі гектарів землі сільськогосподарського призначення. Космічна промисловість, якою і до цього часу володіють менше десятка держав. Підприємства з розряду «Чорноморського морського пароплавства», які входили в топ-5 світових корпорацій за величиною та 1992-1993 роках показувало прибутки, що перевищували 500 мільйонів доларів (купівельна спроможність долара тоді була суттєво вищою, ніж зараз, а гроші ще не були настільки «повітряними» – із відсутнім забезпеченням).

Китай в 1991 році оцінив масштаби та потенціал України і повівся дуже логічно – відкрив у нас найбільше посольство на території Європи. Хіба могли китайці додуматись, що за 30 років ми дозволимо все зруйнувати-пограбувати-зґвалтувати та ще й привести війну?!

Фактично ядерне роззброєння України можна вважати відправною точкою – з того моменту розпочалась підготовка до війни проти України. Нападають на слабких. Наявність ядерної зброї вказує на силу. 

Процеси прихватизації, запущені Кравчуком-Кучмою, сформували в Україні кланово-олігархічну систему. З того моменту ми почали свій рух у прірву. 

Конституція приймалась в 1996 році, дерибан України тоді лише набирав обертів. Фактично із виконанням Конституції той дерибан міг закінчитись, але організованість ворогів та неорганізованість українців зробили свою чорну справу, яка з 2014 року стала кривавою.

Стаття 13 Конституції каже: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу».

Стаття 14 – поглиблює та доповнює: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави».

Саме в 13-14 статтях заховано економічні ключі, відповідно до яких Україна може бути надзвичайно багатою державою. 

Автори Конституції керувались чіткою логікою, адже якби величезне національне багатство використовувалось в інтересах всього українського народу, то грошей би вистачало і на ЗСУ, і на правоохоронні органи та спецслужби, і на освіту, і на медицину, і на культуру, і на інфраструктуру. На все. Адже в наших надрах сама лише вартість корисних копалин вимірюється десятками трильйонів доларів. Навіть теперішня аналітична економічна група при так званому Рамштайні вказує, що вартість частини (!!!) корисних копалин на території підконтрольній Україні становить від 12 до 15 трильйонів доларів. 

Головною проблемою є те, що економічна рента від використання всіх наших економічних багатств йде в кишені транснаціональних корпорацій, московської агентури та/або українських олігархів. Серед останніх, за абсолютно випадковим збігом обставин, відсутні етнічні українці. 

Україна не бідна, а пограбована. З часу перших корупційних скандалів, пов’язаних із закупівлею міністром оборони Резніковим яєць по 17 гривень, в соцмережах почало гуляти таке перефразування Тараса Шевченка: «Якби ви грошей так не крали, то й танки би були свої». І не тільки танки, а й літаки, ракети, боєприпаси, амуніція тощо. Понад 10 років триває війна, понад 2 роки – повномасштабна, і за цей час ані влада Порошенка, ані влада Зеленського не побудували в Україні патронного заводу! Який би, між іншим, не тільки забезпечував патронами українських воїнів, а ще й заробляв би при цьому гроші. Виробництво зброї є виробництвом зі створенням високої доданої вартості. Саме висока додана вартість є основою розвинутої економіки. Не вивезення сировини, а висока додана вартість. Переробка сировини на території України, поєднана із інноваціями, технологіями, із залученням західних інвестицій, але при збереженні власності на землю та надра за усім українським народом. Зокрема, і за майбутніми ненародженими поколіннями українців!

Конституція, як і будь-який Закон, сама себе не виконує! Виконувати її повинна вся система державного управління, а судово-правоохоронна система повинна за цим слідкувати та дуже жорстко бити по руках і голові тих, хто порушує Конституцію.

Проте, українці зараз опинились у «правовій пастці» – Конституцію порушує президент, міністри, депутати, а керівництво судово-правоохоронних органів призначається тими ж злочинцями. І, як наслідок, не слідкує за виконанням Конституції, а виконує злочинні накази керівництва. 

Яскравим та болючим прикладом цього є розпродаж української землі і надр. Всупереч 13-14 статтей Конституції. Під час повномасштабної війни та зростання геополітичної боротьби за ключові ресурси! Фактично цей розпродаж є тим самим викраденням, просто здійсненим шахрайськими політико-економічними методами!

Держава – насамперед організація. Вища форма організація певного народу. Польща – вища форма організації поляків. Ізраїль – євреїв. Україна – українців. Так має бути.

Головними ознаками держави є народ, територія, влада. Влада є інструментом, який перебуває в конкретних руках. Поясню на прикладі ножа. Ніж в руках кухаря – готує їжу, скальпель хірурга (різновид ножа) – рятує людське життя, і той же ніж в руках маніяка – масово вбиває людей. Інструмент – один і той самий. Влада є інструментом. У ворожих до українців руках. Зараз – у зелених слуг неукраїнського народу.

Як змінити цю ситуацію? Конституція дає нам для цього правову основу. Стаття 5 КУ каже, що український народ є носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні. Не просто джерелом влади (як нам постійно кажуть політики), яке раз в 5 років ходить на вибори і обирає із ЧУЖОГО ВОРОЖОГО МЕНЮ. Обираєш ти ніби й сам, але тільки з того меню, яке тобі запропонували олігархи, глобалісти та московська агентура. 

Носій суверенітету – вища влада в державі. Вища від президента, Уряду, ВР. Від усього. Так записано в Конституції. Проте Право працює тільки там, де є Сила. Саме Сила завжди лежить в основі Права. Сила народу залежить від його Організованості. Саме наша неорганізованість, розділеність, нерозуміння, невміння розпізнавати своїх та чужих – лежать в основі теперішньої національної катастрофи. І саме Організованість Українців є ключем до виходу із ситуації. До Перемоги над внутрішнім ворогом, зовнішніми ворогами. До побудови України Майбутнього як держави українського народу, в якій влада та власність належить українцям. Все залежить від нас. Запитайте себе – що ви особисто готові робити заради цього?