Такі елементарні помилки...

Колись давно, в далекій юності, я написав такі ось, може, й, наївні чи банальні рядки, присвячені вчителям: 

«О, вчителю, ночі недоспані, 

Збагнув я лиш зараз, - оті:

Проґавиш помилку у зошиті, 

А вийде – в чийомусь житті..».

Ніби все на місці, йдеться про високу місію й високу відповідальність педагога. Та перекидати наші власні помилки на «сіячів доброго, розумного, вічного» не спішімо. Далеко не все залежить від них. Є ж іще учні. І далеко не всі вони з розкритим ротом слухають на уроках шкільну науку, гризуть, так би мовити, її граніт.

В цьому легко переконатися нині, читаючи інформаційні сайти, переглядаючи новинні програми на радіо й телебаченні... Прикладів – хоч греблю гати! 

Перейдімо до сайту, заснованого замученим за українську правду Георгієм Гонгадзе, – «Української правди». Читаю його віддавна і віддавна болить душа за це українсько-центричне інформаційне джерело.

Йдеться про неграмотність не якогось там «гросмейстерського» ґатунку, а про елементарне. Ось відзначив для себе перше речення («Апетит приходить протягом їжі») Сергія Лещенка в розширеній інформації «Ахметов і Яценюк прикупилися. Найбільші переможці парламентського розподілу» з далекого 2012 року (Сергій Лещенко, УП - Середа, 26 грудня) і очі лізуть на лоба! Цей журналіст не розрізнив, виявляється, їжі від їди. Перше – це харчі, а друге – процес приймання їжі. Але й це не все. Сталий вираз має звучати наступним чином: «Апетит приходить під час їди»! Добре, журналіст написав для «УП» статтю, репортаж… А що, їх більш ніхто не читав, не правив? Чого дивуватися «кровосісям», які виростали десь у російських глибинках, коли українські журналісти (напевно, з вищою журналістською освітою) роблять подібні «ляпи»?

Пишу про журналістів у множині, бо помилок на сайтах, як у лісі дерев! Я не кажу про механічні, де місцями поміняно порядок букв, де не збігаються роди і т. ін.

Рясніє від помилок навіть у заголовках, які є (чи, принаймні, мали би бути) головними реченнями журналістського твору. Ось беру перші-ліпші:

• «Hyundai у середу не виїхав сім рейсів» (виправляється елементарно – «Hyundai: у середу зірвано сім рейсів»);

• «У Нацбанку вирішили, що в українців пропав страх – стали менше купляти валюти» (треба – «купувати», від слова «купівля», а не «купля»);

• «Автобаза Ради замовила палива майже на 2 мільйони» (треба – «пального», бо паливом є вугілля, дрова, а йдеться про автомобілі, які споживають бензин та солярку);

• «Матіос заступилася за Кличка по мовному питанню» (треба – «з мовного питання») …

Є приклади й більш свіжі: 

• «Викрили велику схему ухилення від мобілізації: задіяно посадовців 9 військкоматів» (треба – залучено);

• «Міноборони створило держоператора тилу, який куплятиме продукти для ЗСУ» (треба – купуватиме);

• «Україна не робитиме виключень для угорської меншини, щоб відкрити шлях до ЄС – Стефанішина» (треба – не робитиме винятків).

А ось ще один сайт, який поважаю, наступного дня «утяв» навіть краще: «Україна не робитиме винятку для угорської меншини заради шляху до ЄС, – Стефанішина». Це – заголовок! У ньому – «виняток»! А в тексті – «Україна веде індивідуальні переговори з країнами, чиї меншини живуть на її території, для виконання критерію Європейської комісії для відкриття переговорів про вступ із ЄС. Але “особливих виключень” для жодної меншини не буде». Як бачимо, тут уже «особливі виключення».

Звернімо увагу на ще один «перл». Поважний сайт інформує: «Віце-прем’єр-міністр – Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров оприлюднив відео, в якому українські волонтери Ігор Лаченков, Сергій Стерненко, фонд UNIITED24, MONOBANK та СБУ анонсували на 22 лютого удар по російським військовим кораблям». В останніх трьох словах букву «м» таки треба замінити буквою «х»! Бо ж калькуємо російське закінчення. Недбалість чи незнання? Важко сказати.

Через недбалість чи й незнання у нас «пальне» стає «паливом», «виняток» – «виключенням», «захоплення» – «захватом», «нахабство» – «наглістю», «захід» – «міроприємством»... 

Ми «приймаємо участь» замість «брати участь». Можемо «привести приклад», а не «навести», «прикласти зусиль», а не «докласти»... У нас «йдеться мова», а не «йде...», а «кілька років тому» у нас часто – «кілька років назад»! Є «трудолюбиве» – «працелюбне»; «миролюбиве» замість «миролюбного»!

На хвильку перейдімо до естради. Йдеться про прем’єру пісні «З мільйонів одна». Назва написана правильно, але виконавець Роман Скорпіон вирішив привнести у текст свою правку і співає: «... Яку я шукав, з мілліонів одна, яку я кохав...». Помилку виправити легко: «із мільйонів»!

Треба сказати, що я не єдиний присікуюсь до «вульгаризації» мови. Анатолій Ненцінський на фейсбук-сторінці каже, що треба «напроситися в гості до медійників (йдеться про «Єдиний телемарафон» – І. К), та й сказати в очі, що вони повинні, нарешті, викинути російську мову з голів». 

І далі: «Бо що таке “наші війська поступово просуваються вперед по всіМ напрямкаМ”?! Це – “по всеМ направленияМ”! Так само і мовлять, і пишуть: “загарбники б’ють по містам і селам Херсонщини”, бо в голові “… по городам и селам”! А “не дивлячись на важкі втрати, загарбники…” – це “несмотря на тяжелые потери, захватчики…”. Отако й бачиться: загарбники йдуть кудись, не дивлячись на тіла загиблих. А оте “любий” (з наголосом на И) просто дивує. Невже диктор, ведучий не чує, а блогер не бачить, яку дурню каже (пише): “Любий з цих російських терористів завтра може, оскаженівши, розстріляти своїх...”. Не чує, не бачить, бо в нього в голові досі “ЛЮБОЙ из этих”, а не БУДЬ-ХТО з цих…. Або оце у ФеБе: “... ніколи не пройде наша біль…”. Справді, біль у нас чоловічого роду. І він – минає, а не “проходить”-“проходіт”».

Приклади буцім украЇнського мовлення і пИсання можна наводити й наводити, підсумовує Анатолій Ненцінський, й до запаморочення (до речі, по українському радіо щодня звучить і ніяк не зникне «головокружіння»...). Він дає й слушну пропозицію: щоб самі працівники радіо й телебачення, (блогери і фейсбушні експерти) попросили когось із наших мовознавців проаналізувати, як вони мовлять і титри пишуть, і запросили з цим аналізом до себе в гості. 

А Валерій Степаненко стверджує, що потрібні мовні курси для тих, хто виходить у прямий ефір. Має бути якесь підтвердження володіння мовою.

Тепер перейдімо до іншого Степаненка – Миколи, який 4 січня 2024 року у фейсбуці опублікував наступне:

«Думаю, включу телевізор а там 95 квартал, чи "Свати", а може "Дізель" чи "під Полтавою". Короче суцільна клоунада на любий смак. Та нажаль ці клоуни роблять клоунами чи дурнями нас українців. У всіх постановах українці не хлібороби, захисники Батьківщини а любителі дармовщини, все шукають як прожити на шару, як надурити сусіда ну чисто тобі євреї. Навіть дільничий чомусь участковий і теж суцільний дурень. Особливо мене лютує коли кум чи сват їсть за столом в капелюсі чи кепці. Я прожив в Україні 72 роки але за столом під час обіду в капелюсі українців не бачив. І добре пам’ятаю руку матері на шії коли біг за стіл в кепці».

Я спробував бодай трішки відредагувати цей, характерний для багатьох, набір помилок, що ними кишить загалом не позбавлений сенсу текст: «УВІМКНУ телевізор, а там – “95-Й квартал”, чи “Свати”, а, може, “ДИзель” чи “Під Полтавою”. ІНШИМИ СЛОВАМИ, суцільна клоунада на БУДЬ-ЯКИЙ смак. Та, НА ЖАЛЬ, ці клоуни роблять клоунами чи дурнями нас, українців. У всіх постановКах українці – не хлібороби, захисники Батьківщини, а любителі дармІвщини, все шукають, як прожити НАДУРНЯК, як надурити сусіда... Навіть дільничНий чомусь участковий і також суцільний дурень. Особливо мене ДРАТУЄ, коли кум чи сват їсть за столом в капелюсі чи кепці. Я прожив в Україні 72 роки, але за столом під час обіду в капелюсі українців не бачив. І добре пам’ятаю руку матері на шиї, коли біг за стіл в кепці».

Переймається чистотою рідної мови й Людмила Розсоха. У неї часто складається враження, що наші телеканали зумисне намагаються запроваджувати, силоміць насаджувати до мовного вжитку неукраїнські, російськомовні граматичні та лексичні норми:

«Прикладів безліч. Причому ці помилки ПОСТІЙНІ, що жахливо. І це вже роками! Інколи думається: та ви хоч би раз “помилилися” й правильно сказали! Все частіше в їхньому живому мовленні можна почути “тобіш” замість “тобто”.

Що це? Елементарна безграмотність, недовченість тих людей, які мали б нести зразки мовлення? Чи свідоме, вперте небажання привчати себе до літературних мовних норм? Чи “нездатність щелеп”?

Невже немає в штаті телеканалів якщо не мовного редактора, то хоча б колег чи керівників, які б указали на помилки? Чи й ті так само недовчені й не бачать явного? Це в той час, як багато хто саме з телеекранів навчається української мови. Мені прикро й боляче».

Прикро й боляче також Антоніні Колодій. З присмаком гіркоти пише вона про неправильне вживання граматичних форм іменника «мати» («матір») – одного з базових слів української (як і будь-якої іншої) мови і при цьому дивується:

«Але щоб його не вміли відмінювати журналісти такого популярного видання як “Українська правда” – це вже занадто! 

Сьогодні (йдеться про котрийсь із днів січня 2024 року – І. К.) на УП надруковано матеріал під заголовком “Між патріархатом і фемінізмом. Або що не вчать у школі ПРО "ВЕЛИКУ МАТИ" української літератури Олену Пчілку”. Авторка матеріалу – Аріна Кравченко. Як сказано, літературна оглядачка “УП. Культура”. Судячи з імені та фото, Аріна – молода журналістка з російськомовної сім’ї. І можна тільки порадіти, що вона заглиблюється в історію української літератури. Але щоб писати, потрібно цікавитись іще й мовою. До словників заглядати, граматичні правила вчити та вміти відмінювати слова. 

Отже: Не вчать у школі “про кого?” Це який відмінок? Знахідний. Відповідь буде: про батька, а не “про не батько”; про матір, а не “про мати”! 

Сумно. Невже ніхто з редакції, крім авторки, не читав цей заголовок, щоб зауважити й прибрати цю кричущу граматичну помилку, після якої мені особисто читати матеріал вже не хотілося».

Не надто хочеться нам чути й постійне «дакання» від журналістів та експертів. Там рідко хто каже «так». А це означає, що зі знанням рідної мови щось таки не так. 

Якщо ми протистоїмо сьогодні загарбницькій росії на полі бою, то маємо усвідомити, що війна проти «руського міра» в мовній царині є однією зі складових на шляху нашої національної ідентичності. 

Інша річ, що, обравши шлях європейський, ми з легкістю взялися змінювати українські слова на англійські відповідники. Часто – абсолютно необґрунтовано, без потреби... Але це окрема тема...