Чому Вікторія Спартц не голосувала за допомогу Україні?

Чому єдина етнічна українка в Конгресі США Вікторія Спартц не голосувала за надання допомоги Україні? Яка в неї була аргументація; що взагалі відбувається всередині американської політики, зокрема щодо допомоги Україні у війні з московією? Про це, а також про свободу слова та сигнал Держдепу США щодо інформаційної політики в Україні читайте далі в другій частині розмови зі співзасновником Ukraine Victory Foundation, активістом і людиною, яка особисто відвідує Конгрес США та володіє певною інформацією «із перших рук» Юрієм Кондеревичем.

– Пане Юрію, розпочнемо із Вікторії Спартц, адже це питання болить багатьом українцям. Обсяги критики величезні. Що ви знаєте з цього приводу? 

– Щодо пані Вікторії Спартц – це великий патріот України. Вона – американка, і, звичайно, відстоює інтереси американців. Водночас їй болить за Україну, вона робить все можливе, щоб допомогти Україні. Пані Спартц є комісаром у так званій Гельсінській комісії, що є потужним інструментом, де відбувається багато слухань, що безпосередньо стосується України: від гуманітарних питань, вивозу українських дітей у росію, міграційних проблем біженців до зброї. Вікторія Спартц особисто переймається цими питаннями, зокрема відвідала Україну понад 10 разів. Якщо не помиляюся, після повномасштабного вторгнення вона побувала в Україні 17 разів; у Польщі та інших країнах ЄС, які відвідує, лобіює інтереси України з позиції того, що вона – патріот США, а перемога України потрібна Сполученим Штатам так само, як і власне Україні. 

Також пані Вікторія є CPA (Certified Public Accountant) – сертифікований аудитор. Саме тому для неї вкрай важливим є баланс сум та чисел. Як консерватор, республіканка від штату Індіана, конгресвумен її хвилюють питання витрачання коштів. 

У всіх своїх публічних зверненнях Вікторія Спартц виступає за надання Україні летального озброєння в максимальній кількості в найкоротший термін. Також вона активно боролася через свою позицію в Гельсінській комісії за надання далекобійних ракет ATACMS та літаків F-16. З минулого року її публічні заяви, листи-вимоги до адміністрації Байдена можна відслідкувати як на її особистій сторінці на офіційному сайті Конгресу, так і в соціальних мережах. Пані Спартц разом з великим другом України Джо Вілсоном – теж республіканець, голова Гельсінської комісії, авторитетна фігура – борються, щоб адміністрація Байдена справді надала Україні все необхідне озброєння. 

Як я вже зауважував, дії Конгресу – обмежені. Повноваження передачі озброєння, швидкості, кількості – виключно президентські. Конгрес може робити запити, публічні заяви, вимагати, але вплинути на адміністрацію Байдена – ні. Відповідно пані Вікторія Спартц виступала за те, щоб надати Україні більше озброєння. Її питання щодо закону про надання допомоги Україні ключове – Україні потрібна зброя. А в 60 млрд доларів для України швидкого озброєння по PDA передбачено приблизно 7,8 млрд. Є ще 7,8 млрд на бюджетну підтримку – буцімто кредитні кошти, які Конгрес та президент згідно з повноваженнями можуть прощати Україні. Вікторія Спартц виступала за те, щоб не надавати бюджетну підтримку – тобто зарплати корупціонерам. Адже питання корупції в Україні дуже хвилює Вікторію Спартц та республіканців загалом. До речі, чув від впливових конгресменів, що їх хвилює, коли довіра до суддів в Україні перебуває на рівні 1%, водночас хочуть отримати кошти на зарплати цих суддів. Адже бюджетна підтримка має на увазі, зокрема, зарплати для суддів, прокурорів, поліції тощо. Виходить, що республіканці не хочуть платити зарплати корупціонерам і я поділяю їхню позицію. Пані Спартц приблизно таких же поглядів. Кошти, передбачені в законі на бюджетну підтримку, вона хотіла би бачити у військовому пакеті – найшвидшій передачі озброєння Україні. Я поділяю її позицію, адже насамперед Україні потрібна зброя. 

Якщо не брати до уваги чутки та з холодним розумом прочитати документи, то багатьох можуть шокувати дослідження, проведені Рахунковою палатою США. Це звіти за березень 2024 року. Почну з того, що хвилює пані Спартц – з гуманітарного. Звіт був оприлюднений 28 березня, і там детально пояснено, куди пішли 9 млрд доларів, які Конгрес виділив у 2022-2023 рр на гуманітарні потреби України. Із цієї суми Україна та країни Європи, які приймали українських біженців, отримали 2,9 млрд доларів. Країни поза межами ЄС – 6,1 млрд доларів. У репорті не вдавалися до деталей, що це за країни, але сказано, що це допомога різного штибу, вирішення міграційних проблем, кошти на різні організації. Тобто левова частка з цих 9 млрд пішла не в Україну. Саме такі речі хвилюють консервативних республіканців та пані Спартц. Адже 60 млрд доларів звучить потужно, але якщо розібрати на цеглинки, то не впевнений, що Україна отримає 25% з цих коштів. І це хвилює республіканців, про що ми говорили в попередньому інтерв’ю. 

Стоїть питання того, що допомога роздувається. Американці, маючи власні проблеми, чують про те, що відправляють в Україну сотні мільярдів доларів. Це я особисто чув на пікетах і від консервативних, і від демократичних (ліберальних) представників. Є пацифісти-демократи, які виступають проти допомоги, бо, мовляв, купується зброя, гинуть люди. Я вже розповідав, що довелося пояснювати, що Україна не отримала 113 млрд доларів. А нині пані Спартц чує такі ж закиди про 60 млрд. Тобто досить скоро ми можемо почути в американських ЗМІ, що завдяки Байдену Україна отримала 175 млрд доларів. Я думаю, що притомна, адекватна людина розуміє, що цих коштів Україна ніколи не отримувала і не отримає. Це кошти, які були виділені, отримали різні країни. От, наприклад, як ми бачимо у зазначеному звіті, підрахували, що 40 країн світу годують з пакетів допомоги Україні. Пані Спартц з цим не згодна, я з цим не згодний і консервативні республіканці теж. Вони хочуть відділити те, що не стосується України, і голосувати за те, що стосується. Це було би правильно.

Чому пані Спартц проголосувала проти? Вона банально розуміє наслідки того закону. Я теж скажу публічно і грубо: враховуючи важку ситуацію на фронті та все, що відбувається в Україні, – я не фанат закону, який прийняли. 

Спікер Джонсон і пан Маккол зробили із закону Байдена, який подав Сенат, найкраще, що можна було. В ідеалі, вони хотіли його переписати. До речі, адміністрація Байдена блокувала допомогу Україні, шантажем вимагаючи кошти від Конгресу, без роздумів ухвалити закон, який не має стосунку до України – ця гра відбувалася і політично, і медійно. Люди мають розуміти, що в США почалися вибори – значною мірою це виборча кампанія пана Байдена. Ви можете чути, що республіканці і Джонсон недобрі. І Трампа сюди замішали, що нібито це він особисто сказав блокувати. От наприклад: Трамп активно виступав проти закону по TikTok – 197 республіканців проголосували «за». В мене питання до українців: то контролює Трамп Республіканську партію, якщо 90% конгресменів-республіканців голосують за закон, проти якого він виступає? Це риторичне запитання.

Також звіт по зброї Ukraine Security Assistance Initiative (USAI) – по якій виготовляють і поставляють зброю для України, – довготривала ініціатива. В українській пресі говорять про 6 млрд доларів, які збирається виділити Байден. А якщо прочитати – йдеться про законтрактувати і постачання відбудеться впродовж років. До чого це я. Останній звіт GAO засвідчив, що державні аудитори США провели перевірку переданих пакетів допомоги. Зі 118 пакетів в Україну доставлено 8 (з тих, що перевірили); 25 (21%) – вони не знають де; 29 (25%) пакетів – у процесі доставлення; 47% – у звіті не знають, де є. 

U.S. GAO займається тим, про що казали республіканці, пані Спартц – контроль за тим, чи отримує Україна оголошену допомогу. Але вони проводять поверхневу перевірку. Щодо PDA перевірили 135 елементів озброєння: 71 – доставлено. В Пентагоні зазначили, що доставлено 212. З того, що відмічено в складі на Польщі, дізналися про 135; з того, що склад в Польщі позначив «доставлено» – 71. Потім перевірили 12 – 4 були доставлені в Україну. У звіті зазначили, що точну кількість амуніції або патронів дізнатися не вдалося. Це також впливає на рішення пані Спартц та республіканців, які розуміють, що немає належного контролю і не факт, що Україна все отримає, що має отримати.

– Коли в США йдеться про державні органи, які виконують свої функції (цей звіт є прикладом таких функцій), передбачена кримінальна відповідальність за брехню. Тому цей звіт є надзвичайно важливим і показує нам реалістичні процеси щодо надання допомоги. І ці реалістичні процеси виливаються в ріки української крові. 

Щодо ухваленого закону. Впродовж останніх півроку ситуація на фронті була певною мірою контрольовано доведена до критичної, відповідно Україні ухвалений законопроект був надзвичайно необхідний. Хоча в ньому дійсно не передбачено надання саме Україні таких фінансів. Адже йдеться насамперед про фінансування американської збройної промисловості, оновлення збройних складів тощо. У цьому контексті серед контраргументів прозвучало обвинувачення в корупції, зокрема суддів, в дечому воно так і є. Адже зарплати величезні не тільки там, а й у наглядових радах, які створюються, щоб дерибанити залишки потужних держпідприємств, наприклад, Укрзалізниці. На мою думку, тим паче у країні, що воює, зарплати в державному секторі мають бути обмежені. 

Моє наступне запитання в контексті корупції та прав людини. Телемарафон «Єдині новини» було внесено у звіт Держдепартаменту США про порушення прав людини. Що це за звіт? Що означає це внесення? Які це можуть бути наслідки? Наскільки добре Держдепартамент США, Конгрес розуміють ті процеси, які відбуваються в Україні з порушенням прав людини, з порушенням прав журналістів?

– Звіт Держдепартаменту США – це кабінетна позиція адміністрації Байдена. Тобто ми бачимо пряме свідчення того, що попри теплі відносини адміністрації президента Байдена з Офісом президента України, із Зеленським, з Єрмаком, вони незгодні з тим, що відбувається. США – це країна законів, де на брехню звертають увагу, тут першочерговою є свобода слова. І коли в будь-якій країні, в будь-який час (військовий, не військовий стан) блокується свобода слова, є нападки на журналістів, нападки на протести або мітинги – це завжди дуже болюче сприймається американцями. Насамперед американці є виборцями, тому це впливає на вчинки, ухвалення законів, вислови публічних людей, конгресменів, сенаторів, президента США. Вони не могли цього проігнорувати. Це кричущий випадок, мовчати неможливо. Я вважаю логічним, те, що Держдепартамент звернув увагу на телемарафон, який, як мені відомо від українців, вводив в оману про ситуацію на фронті. Зрозуміло, навіщо це було зроблено на початку війни, але навіщо надалі це продовжувати і давати людям нереальні надії? Це призвело до того, що багато людей розчарувалися результатами осіннього контрнаступу. 

– Тотальна деморалізація.

– Так. І це впливає на військових – вони потом і кров’ю проводили титанічну роботу, а від них чекали нереальних просувань. І це при тому, що генерал Залужний написав колонку в The Economist, де сказав, що його змушують воювати луками та стрілами. Не маючи достатньої кількості зброї, українці вимушено пішли в контрнаступ, і українці (як в Україні, так і діаспора) чекали неймовірних результатів. Даруйте, але я скажу чесно: для мене був очікуваним результат контрнаступу. Це було боляче, але очікувано. Я моніторив пресу, військових аналітиків, спілкувався з американськими військовими, які розповідали, що росіяни будують фортифікації та лінії оборони.

Телемарафон проводив державну пропаганду, що от ми зараз як вдаримо кулаком (західною зброєю), резервами, які тренувалися на Заході, оборону прорвемо і до москви дійдемо. Це стратегічно був великий промах. Зокрема, це вплинуло на ситуацію з мобілізацією, яка відбувається зараз. І це все телемарафон, вираження певних позицій Офісу президента. Певною мірою я розумію, чому вони це робили: в росії – своя пропаганда, в Україні – своя. Тим не менш, з українцями треба було бути чеснішими. Українці своєю мужністю та кров’ю захищають українську землю. Те, що Держдепартамент США звертає увагу на питання свободи слова в Україні, це слугуватиме майбутнім проблемам, які чекають на Україну, коли потрібно буде приймати додаткові пакети допомоги, ухвалювати рішення та очікувати від Сполучених Штатів певної допомоги. В США на такі речі реагують критично: як сенатори з Демократичної партії, так і з Республіканської. Те, що про це сказали, – дуже погано. 

Пригадаймо і ситуацію з нападом та залякуванням вас, пане Назаре, – це є неприпустимі речі. У цивілізованому суспільстві і в ситуації, в якій перебуває Україна, будучи залежною від західної підтримки, вона бавиться на тонких нервових нитках європейських і американських партнерів, коли допускаються напади на журналістів. Наскільки я розумію, по вашій справі розслідування відбувається не дуже ефективно. 

Залякування журналістів, виділення колосальних ресурсів на телемарафон, витіснення раціональної критики Офісу президента за промахи, витіснення альтернативної точки зору для президента Зеленського – що думають інші військові експерти, колишні чиновники з багатим досвідом, дипломати, – все це велика проблема, яка матиме наслідки для України в майбутньому. 

– Треба розуміти, що під так звані московські наративи прописують абсолютно все. Якщо ми говоримо про глобальний рівень, то навіть повідомлення у виданні The Economist про конфлікт Залужного та Зеленського – всі казали, що це московське ІПСО. Хоча про це писала вся західна преса: The New York Times, The Washington Post, The Wall Street Journal та інші. Так само розмінування Чонгару – московське ІПСО, відкрита столиця з півночі без захисту, через що фактично московська армія в перші дні дійшла до Києва, ледь не захопила Гостомельський аеропорт – це все також записують в московське ІПСО. І це величезна проблема. Мені здається, ті, хто пишуть такі звіти в Держдепі США, також все це розуміють. Особисто я перебуваю у такому відчутті, що має бути логічне продовження. Адже ми в Україні розуміємо й очікуємо якогось «закручування гайок», бо ситуація всередині країни стає критичною. Ну й власне журналістика – це одна з найважливіших сфер, яка має можливість не допускати «закручування гайок», створювати вікно можливостей, щоб ситуація розгорталася інакше. Попри те, що у звіті Держдепу США є відтінок негативу, бачу позитив. Принаймні, хочу сподіватися, що на Заході буде адекватна реакція.

 – Ви абсолютно маєте рацію. Скажу більше, на Заході реагують. Те, що про це публічно заявив Держдепартамент, результат того, що говорилося довго і багато непублічно. Спекулятивно від себе додам, можливо, ігнорувалося адміністрацією Зеленського: Андрієм Єрмаком, президентом Зеленським особисто, послом Маркаровою. Вони знають, що є аргументована критика позиції чинної влади в Україні щодо ставлення до свободи журналістики, нападів на журналістів. Як українець в душі розумію напади на суто проросійські сили, кремлівські проплачені кадри на кшталт Шарія. Але я не розумію, коли йдеться про нападки на інших журналістів, наприклад, на вас. Заради справедливості, ваша діяльність зацікавила мене більше після нападків. Незрозуміло, чому на людей, які дають раціональну оцінку ситуації, факти для розуміння українським суспільством, що коїться, стаються напади. Допущення погроз, нападів, зокрема на вас – це шокуюче. Анонсую, що в нас були розмови, щоб порушити це питання на вищому рівні тут, в США, але ви в цих умовах все одно хвилюєтеся за репутацію України. Сподіваюся, правоохоронні органи України дадуть належну оцінку цій ситуації, всі причетні будуть покарані. 

Коли такі речі зі свободою слова відбуваються – це кидає тінь на країну, що активно у своїх цілях може використовувати москва. Це потрібно викорінювати. Добре, що адміністрація Байдена публічно про це заговорила. В дипломатичних колах – це сигнал, що Зеленський має відреагувати. 

– Сподіватимемося на це.