Маніфест європейських консерваторів
Європейські консерватори та реформісти на засіданні ради ECR у Страсбурзі під головуванням президента партії та прем’єр-міністра Італії Джорджії Мелоні (FdI) і за участю колишнього прем’єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького (PiS) одноголосно прийняли свій передвиборчий маніфест.
Нагадаю. 6-9 червня 2024 року відбудуться вибори до Європейського парламенту. Це десяті вибори після перших прямих виборів 1979 року. Вони стануть першими після виходу Британії зі складу Європейського Союзу. На них оберуть 720 членів Європейського парламенту, які представлятимуть понад 400 мільйонів виборців з 27 країн-членів ЄС. Оновлення складу Європейського парламенту спричиняє переобрання керівників Європейської комісії, Європейської ради, Європарламенту та Європейської служби зовнішніх справ.
Крім підтримки суверенітету національних держав, маніфест ECR також визначає пріоритетами зміцнення європейської оборонної промисловості, співпрацю між ЄС і НАТО, інвестиції в технології та безпеку.
ECR твердо стоїть на боці України проти московської агресії та працюватиме над тим збільшити допомогу та забезпечити ефективність санкцій.
ECR закликає до комплексної стратегії безпеки кордонів, яка охоплює всі можливі точки в’їзду, включно з повітряними, сухопутними та морськими кордонами. Міцні зовнішні кордони та краще управління міграційними потоками також вважаються важливими. Жодна країна не повинна бути змушена приймати нелегальних мігрантів.
ECR виступатиме проти розповсюдження «культури скасування», оскільки європейці є плодом глибоко вкоріненої тисячолітньої думки, філософії, релігійних заповідей, культури та мистецтва.
ECR хоче підтримувати більш збалансовану та локалізовану кліматичну стратегію, яка не забуває про звичайних людей, надає пріоритет соціально-економічному добробуту та перестає нехтувати турботами громадян і бізнесу.
ECR також виступатиме за покращення глобальних торгових відносин із широким колом партнерів і диверсифікацію для зменшення надмірної залежності та посилення конкурентоспроможності.
*****
Мова формує дійсність
Вартою уваги є гіпотеза Сепіра-Ворфа, яка говорить, що «дійсність, яка нас оточує, формується нашою мовою».
Свого часу один із засновників лінгвістики як науки Вільгельм фон Гумбольдт визначив мову як головну форму людського пізнання світу – адже людина сприймає світ крізь мовну призму.
«Батько» структурної лінгвістики Фердинанд де Соссюр зазначив, що мова парадигмальна – саме вона диктує правила висловлювань, можливості постановки різних лексичних одиниць, визначає поєднання членів речення та його порядки.
Тією ж самою мовою можна вимовити нескінченну кількість промов, які будуть використовувати кінцеву кількість базових елементів.
Тому рівень дискурсу завжди має конкретні члени речення, вибрані з варіантів, що містяться у мові, і має їх у суворо визначеному логічному порядку.
Дискурс набуває сенсу, тільки виходячи з його співвідношення з мовою. Дискурс завжди акуальний, а мова – потенційна.
Цей поділ на структурний і незмінний рівень мови та змінний рівень дискурсу, що розгортається в часі і є незворотнім в своїй логічній послідовності і є основою структурної лінгвістики.
Тепер щодо політичного дискурсу. В чому полягає наша «мовна поведінка» в міркуванні щодо політичних процесів? Адже мова наших міркувань не береться нізвідки – ми з різних галузей запозичуємо логіку, аргументацію, терміни. Відповідно ми можемо один і той же аргумент викладати в різних мовних полях, змінюючи його зміст.
Наприклад. Християнська «свобода» та ліберальна «свобода» – це цілком абсолютно різні речі. Хоча і там, і там ми вживаємо термін «свобода».
Але як тільки починаємо розбиратися, що він насправді означає, з’ясовується, що це цілком протилежні речі.
Таким чином мова є не лише інструментом передачі думок, а й засобом формування мислення та світогляду. Це я до чого. «Змінити мову» означає радикально скасувати одне світосприйняття та ствердити інше. Адже саме зі зміни мови починалася будь-яка соціальна та політична революція. Як там радив Стефан Маллярме? «Il faut changer la langue».