Боротьба за «Бушу»: громадськість на заваді знищення унікального заповідника

Вінниччина – це край, багатий на красу та пам’ять української історії. Зокрема, там розташований Державний історико-культурний заповідник «Буша» – визначна пам’ятка національного масштабу. Вона вражає кожного великою кількістю археологічних пам’яток, легенд і таємниць, що огортають цю місцевість. 

Із сайту заповідника ми дізнаємося, що його створено на основі комплексу об’єктів культурної спадщини. На території заповідника розташовані дві пам’ятки національного значення: древній скельний храм, підземні ходи та оборонна фортеця ХVІ - ХVІІ ст., міська ратуша ХVІ ст., а також багатошарові поселення арійської, трипільської, скіфської, пеньківської та давньоруської культури, середньовічне кладовище, Гайдамацький яр – геологічний пам’ятник та унікальна каньйоноподібна долина. Щодо скельного храму – це вкрай унікальна пам’ятка, де є рельєфне зображення на камені дерева, півня, оленя і людини. Науковці не дійшли якогось остаточного висновку щодо його датування, але є дані, що його вік сягає 4-3 тис. р. до нашої ери! Себто він старший, ніж всесвітньо відомі Єгипетські піраміди. 

І це все зібране разом! Своїх гостей заповідник зустрічає найбільшим у Європі музеєм історичних скульптур під відкритим небом, де щорічно проводяться міжнародні пленери скульпторів-каменотесів. Це місце відоме своїми гранітними кар’єрами. На території заповідника розташовані близько двохсот робіт з каменю і граніту на різну тематику, в основному це козаччина і релігійна тема.

Символом Буші та її візитною карткою стала кам’яна вежа. Буша увійшла в історію України як одна зі славних віх визвольної війни 1648-1654 років, що проходила під проводом Богдана Хмельницького. На той час це було велике місто Брацлавщини із замками, підземними ходами та баштами. Одна з них зберегла ту епоху для нас і до сьогодні.

Але, на жаль, просто розповісти вам про красу та цінність цієї місцини – не мета цього матеріалу, адже державний історико-культурний заповідник «Буша» опинився під загрозою знищення через плани будівництва кар’єру поблизу. Як це часто трапляється в Україні: швидкий аукціон, покупець і як результат – паплюження та знищення. 

Свого часу на горі Лисківка виявили родовище корисних копалин. Саме цей об’єкт виставила на аукціон Державна служба геології та надр України. Точніше кажучи, лот виставлявся під назвою «Спеціальний дозвіл на користування надрами родовища “Бушанське”». Організатором аукціону виступила Українська енергетична біржа. Переможець отримав дозвіл на відкриття кар’єру із видобування двох видів вапняку, трепелу та кременистої крейди. 

На аукціоні змагалися дві фірми. За інформацією порталу «Ми – вінничани», кінцевим бенефіціаром результатів аукціону з продажу родовища вапняку і крейди на горі Лисківка біля Буші є впливовий молдавський підприємець з міста Бєльци Сергій Кисельов, який є власником групи компаній «Telius», був депутатом парламенту Молдови минулого скликання та розвивав у Бєльцях футбольний клуб «Олімпія». Утім, формально видобуванням вапняку займатиметься нещодавно зареєстрована київська фірма. Відповідно до інформації, розташованої на Prozorro Sale, територію біля заповідника на аукціоні придбало ТОВ «СІ-ЕВОЛЮШН», засноване 19 лютого 2024 року зі статутним капіталом 1000 грн – що, до речі, відбулося лише за місяць до проведення аукціону. Попри скромний статутний капітал фірма сплатила 2,67 млн грн за спецдозвіл на видобуток корисних копалин терміном на 20 років. За наявними планами, кар’єр планується бути площею 13 га.

До всього вищезазначеного, родовище розташоване в критичній близькості від житлових будівель, геологічного заказника «Гайдамацький Яр», річок Мурафа та Бушанка, джерел питної води. 

«Кар’єр над головою нам не потрібен. Бо до найближчої пам’ятки історії рукою подати – метрів 300-400. До річки – 100 метрів, до найближчого будинку – 200 метрів. Розробка цього кар’єру складається з вапняка малофосфатного, крейди та інших порід, які дуже летючі. Будь-який вітер – і Бушу накриє фосфатний пил. Ще й до того, наше поселення на скелі, як тільки розпочнеться видобуток, хати посипляться. А що буде зі скельним храмом? Ми ризикуємо втратити пам’ятку національного значення, єдину у світі... Тому для нас це питання виживання: або ми, або кар’єр. Є багато таких покладів за межами населених пунктів, але там орні землі і ніхто аграріїв чіпати не хоче. Вирішили чіпати заповідник і людей?.. Але Буша – це не те місце, вона вистояла у найважчі історичні часи, вистоїть і зараз», – розповіли тамтешньому виданню «33 канал» мешканці села.

Водночас директорка заповідника Ірина Захарчук в інтерв’ю «Громадському радіо» сказала:

«Громада та працівники заповідника готові звертатись до суду, якщо не допоможуть інші законні методи. Йдеться про скасування результатів аукціону. Ми готові виходити й ставити намети. Для нас це життєво необхідно. Це майбутнє наших дітей та внуків».

«Бушанське родовище розташоване посеред трьох сіл. Фосфатний пил накриє нашу зелену, гарну долину. Жити тут буде просто неможливо. Про туризм і заповідник ніхто вже не говоритиме. Ба більше, пам’ятки національного значення (замкова вежа, музей археології) потрапляють у зону руйнування через те, що дорога до можливого кар’єра проходить через наш заповідник», – додала Захарчук.

Директорка заповідника зауважила, що наразі Буша є дуже популярним місцем історичного туризму, навівши статистичні дані:

«Туризм у Буші дуже активно розвивається. Останні роки в нас сталося пожвавлення. У 2021 році заповідник та селище з населенням 1200 людей, відвідали близько 38 тисяч туристів. Ви уявляєте, яка це кількість для маленького села? Минулого року до нас приїхали 27 тисяч людей».

Окрім боротьби із власне забудовниками, громада планує активно зайнятися правовим статусом гори Лисківка: 

«Ми будемо ініціювати, щоб наша міська рада розпочала роботу з науковцями для внесення цієї гори до природного заказника або заповідника, оскільки там є дуже багато рідкісних рослин і комах з Червоної книги України. Тому ми будемо всілякими методами працювати з науковцями, щоб вони нам допомогли», – заявила Ірина Захарчук.

Крім історичного значення, територія як в заповіднику, так і довкола славиться на всю країну своєю природою, яка слугує також і релаксантом. Що в наші часи вкрай корисна перевага. За словами директорки заповідника, наразі в Буші відпочиває багато ветеранів і переселенців:

«Це один з таких оазисів. До нас приїжджають ВПО, військовослужбовці на реабілітацію, їхні діти і родини. Ми дуже плідно співпрацюємо з різними громадськими організаціями, щоб люди відпочили душею, хоч на хвилину забули жахіття війни. Я думаю, цей потік тільки буде збільшуватися, тому що люди почали цікавитися своєю історією і корінням. А зараз взяти і просто знищити те, що вони мають, що розвивалося десятками років, як на мене, це взагалі нерозумно і неправильно».

Місце сили, історичний центр з унікальними пам’ятками і просто природній скарб, який здатен зцілювати. Це місце пам’яті та звитяги, тому люди стоятимуть на його захисті – не всі промінюють дух предків на гроші.