«Руки геть від УАД»: боротьба унікального вишу за незалежність

Заклади вищої освіти в Україні – це не лише середовище становлення фахівців різних галузей, а й вічні корупційні схеми, рейдерства, які зіштовхуються з опором активного студентства. На превеликий жаль, скандальних історій з протистоянням свідомої молоді та чиновників назбирається чимало, але нині тема стосується унікального закладу освіти – Української академії друкарства. Унікальність вишу полягає в тому, що це єдиний в Україні автономний заклад вищої освіти, який готує фахівців з медійних технологій та поліграфії. За офіційними даними, упродовж 85 років існування вона випустила десятки тисяч висококваліфікованих спеціалістів, які наразі формують інформаційний простір держави, працюючи у видавництвах, друкарнях, засобах масової інформації, поліграфічних підприємствах, книгарнях, рекламних організаціях, машинобудівних підприємствах, науково-дослідних установах. Наразі ж діяльності ЗВО перешкоджають плани Міністерства освіти на науки щодо реорганізації академії та приєднанню її Львівської політехніки в межах модернізації мережі вищих навчальних закладів. На заваді цим планам став педагогічний колектив та студентство, отже вже можна зробити висновок, що діалогу МОН з ними не веде. Ввійдімо в курс справи.

Розпочалася затяжна історія в листопаді 2022 р. інсайдерською інформацією у фейсбуці, що 8 листопада на засіданні Кабінету міністрів України розглядатиметься ініціатива МОН про приєднання УАД до ЛНУ ім. Івана Франка. Жодної інформації та документів щодо об’єднання чи реструктуризації академії  МОН не надсилало.

Це підняло хвилю опору студентства, яке в день засідання Кабміну розгорнуло активну діяльність у соцмережах, запустивши флешмоб дописів із гаслами #РукигетьвідУАД, #МійвибірУАД. Молодь висловилися щодо неприпустимості ухвалення рішення про реорганізацію академії під час повномасштабного вторгнення росії та ще й посеред навчального року. У МОН осторонь не стояли. Ні, співробітники відомства не налагодили діалог з активною молоддю, а заблокували частину студентів з офіційного акаунту МОН в інстаграмі, щоб не турбували їх позначками в дописах. За кілька днів студенти  організували мирну акцію протесту «Руки геть від УАД» в центрі Львова. В. о. ректора вишу Богдан Дурняк заявив, що «рішення прийнято кулуарно та завуальовано, прикривається фразами реорганізація, оптимізація, а реально є освітнім мародерством».

15 листопада 2022 р. відбулося засідання Ради ректорів Львівщини, на якому розглядали питання реструктуризації УАД шляхом приєднання до ЛНУ ім. Івана Франка. Рада ухвалила рішення про недоцільність проведення реорганізації УАД під час воєнного стану та посеред навчального року. За тиждень на засіданні комітету ВР з питань освіти, науки та інновацій тодішній очільник МОН Сергій Шкарлет заявив, що питання приєднання УАД погоджено з ректорами, що було неправдою. Натомість, навіть станом на 29 листопада 2022 р. академія не отримала жодної офіційної інформації від МОНу, наголосив ректор ЗВО.

Згодом, за неофіційною інформацією, стало відомо, що питання приєднання Української академії друкарства до ЛНУ ім. Івана Франка знято з розгляду на засіданні Кабміну 8 листопада.

І от 12 лютого 2024 р. на засіданні ГО «Спілка ректорів» за участю заступника міністра освіти і науки Михайла Винницького було представлено «Програму о6’єднань 2024», де УАД пропонують реорганізувати шляхом приєднання до НУ «Львівська політехніка» вже у березні! Це все відбувається без офіційної інформації, документів та діалогу.

17 лютого Львів з візитом відвідав міністр освіти та науки Оксен Лісовий. На оприлюднених світлинах із заходу не було ректорів жодного львівського ЗВО, який є у плані укрупнення.

21 лютого 2024 р. на сайті Кабміну зареєстрували петицію з вимогою зупинити процес реструктуризації Української академії друкарства. За кілька днів трудовий колектив УАД на засіданні одноголосно виступив проти кулуарних ініціатив МОН.

27 лютого 2024 р. звернення із 1700 підписами студентів УАД були скеровані до Президента України, Прем’єр-міністра України, Голови ВРУ, Голови підкомітету з питань вищої освіти та Голови Експертної ради студентства з проханням зупинити процес реорганізації через відсутність діалогу та стратегії таких дій.

29 лютого на пленарному засіданні ВРУ «Година запитань до уряду» глава МОН Оксен Лісовий відповів народному депутату Михайлу Цим6алюку щодо оптимізації: «Об’єднання буде відбуватись за сценарієм, що перед6ачаε консультації і діалог з керівниками ЗВО, органами місцевого самоврядування, бізнесом. Виходячи з цих консультацій, і буде залежати темп, з яким будемо йти по шляху оптимізації мережі ЗВО». В УАД наголошують, що, на жаль, жодних консультацій чи обговорень з МОН вони не мали.

6 березня у відповідь на чергове звернення студентське самоврядування УАД отримало лист від заступника міністра освіти і науки Михайла Винницького, де зазначалося, що станом на 6 березня урядове рішення щодо реорганізації УАД відсутнє. Наступного дня у соцмережах був оприлюднений «Проєкт розпорядження про реорганізацію УАД» з підписом міністра освіти і науки Оксена Лісового.

23 березня у Львові відбувся освітній форум «Гроші ходять за студентом», на якому виступив уже згаданий заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький, з яким детально обговорився процес реорганізації Української академії друкарства та її приєднання до інших вищих навчальних закладів. Зокрема, він заявив, що відповідно до стратегії реорганізації, Українська академія друкарства зі своїми спеціальностями повинна стати окремим інститутом в межах Львівської політехніки. 

«Покажіть мені аналогічний університет спеціалізований, галузевий де-небудь у світі. Немає такого!... Це питання в тому, що ми зараз затримуємо, зберігаємо радянську спадщину», – сказав Винницький.

Також заступник глави МОН заявив, що минулого року проводились консультації з ректором, стейкхолдерами та академічною спільнотою про реорганізацію УАД шляхом приєднання до ЛНУ ім. Івана Франка. Це твердження заперечує в. о. ректора УАД Богдан Дурняк. Він додав, що цьогоріч такого ж соціального діалогу про приєднання вищого навчального закладу до НУ «Львівська політехніка» теж немає.

До того ж, Михайло Винницький заявив, що протягом останніх кількох місяців відбувалися зустрічі з Богданом Дурняком, а також з головою Львівської ОВА Максимом Козицьким, міським головою Львова Андрієм Садовим та іншими. А під час зустрічі ректора УАД з ректором Львівської політехніки Юрієм Бобалом нібито «була зроблена спільна стратегія розвитку цих університетів», яку згодом обговорювали під час непублічних засідань ректорату УАД. 

Богдан Дурняк знову ж таки спростував цю інформацію та зазначив, що жодних спільних стратегій розвитку двох університетів на вигаданій зустрічі не розроблялось, документи відповідні відсутні, а непублічних засідань ректорату в УАД взагалі не існує. Детальніше з викриттям неправдивих слів заступника міністра освіти і науки можна ознайомитися, переглянувши відео «Десять пунктів брехні Михайла Винницького» від в. о. ректора Богдана Дурняка.

Загалом, ця реорганізація аж ніяк не про «модернізацію» в освітній галузі. Вона про нові гранти для Львівської політехніки, а також… про землю. Цікавий збіг, що навколо головного корпусу академії в середмісті Львова розташовані житлові комплекси, яким бракує соціальної інфраструктури. Це без урахування того, що є інші корпуси, гуртожитки тощо. Тож ця так звана реорганізація вигідна всім, крім студентів та викладачів. Наприклад, ще торік на фейсбук-сторінці УАД писали:

«Корпус #2 Української академії друкарства, що на вулиці Підвальний, 17 збудували у 1891 році за проектом львівського архітектора Юліуса Гохберґера для міської народної школи ім. Станіслава Сташиця. На фасаді будинку, над одним із входів, є пам’ятна дошка, присвячена відкриттю школи, на ній читаємо: “За правління цісаря Франца Йосифа І ґміна міста Львова під патронатом свого президента Едмунда Мохнацького будинок цей для використання та добра школярів звела в 1891 році”. Бабця Австрія і Найясніший Цісар дбали про майбутнє, розбудовуючи культуру та освіту. Тож, поки ще пишаємось нашим містом – культурною столицею України! Але в часи цифрових технологій, коли все дистанційно, приміщення можна оптимізувати. Студенти і так дуже мудрі! А владомужні про все поклопочуться, ласо поклавши око на споруду освітнього закладу?...».

Академії належать два гуртожитки біля головного корпусу на вулиці Під Голоском (де й відбувається забудова згаданих багатоповерхівок), спортивний комплекс, корпуси на вул. Підвальній, 17, Личаківській, 3, де готують фахівців для поліграфії. Там розміщені: друкарня, лабораторії, кафедра станкової та книжкової графіки, яку очолює відомий художник-скульптор Сергій Іванов, корпус для графіків-дизайнерів на вул. Винниченка, 12 та корпус-пам’ятка на Коцюбинського, 21, де в Академічному домі свого часу проживав Степан Бандера.

Студенти та трудовий колектив Української академії друкарства продовжують свою боротьбу. Їхній інтерес полягає у збереженні улюбленого вишу, плеканні своєї самобутності, розвитку наукової школи, міжнародної співпраці, освітніх програм та майбутнього України загалом. 

ПІСЛЯМОВА

Під час підготовки цього матеріалу, 2 квітня, на сайті МОНу з’явилося повідомлення, що Українську академію друкарства приєднають до Національного університету «Львівська політехніка». В. о. ректора Богдан Дурняк заявив, що проект розпорядження міністерства, спрямований до Кабміну, було  підготовлено всупереч задекларованим МОН процедурам, що мали би цьому передувати. Зокрема, з УАД не було проведено діалогу, консультацій, до навчального закладу не надходило офіційних повідомлень.

«Відбулося повне ігнорування думки академічної спільноти», – заявив він та додав, що нинішнє керівництво освітнього відомства маніпулює фактами та поширює дезінформацію про ситуацію щодо УАД.

Слідкуємо далі.