Руська Паннонія: Плацдарм Ярослава та Анастасії
У 997 році до влади в Угорському Королівстві приходить Іштван І, правління якого відзначилось тим, що у 1000-му році він запровадив християнство в Угорщині та отримав Корону від Папи, ставши першим королем Угорщини. Його правління згадують як період розквіту Угорського королівства, а самого короля сьогодні вважають Угорським національним Героєм. Водночас його правління також відзначилось поневоленням слов’ян та пригніченням слов’янського церковного обряду, який називали «поганським». З внутрішньою політикою Іштвана не погоджувалося велике коло аристократів слов’янського походження, які утворили серйозну опозицію.
У 1030 році загинув єдиний син короля Іштвана. Утворилась серйозна династійна криза, яка розколола угорську аристократію на дві частини. Аристократи угорського походження не хотіли давати права слов’янському населенню, тому просували кандидатуру сина сестри Іштвана й венеційського правителя Петро Орсеоло. А інша частина аристократів, що здебільшого були слов’янського походження, просували лідера опозиції принца Андрія, що був двоюрідним племінником Іштвана.
У 1033 році частина угорських еліт намагаються вбити Андрія та його брата Белу, але молоді принци змогли завчасно покинути Угорщину. Вони тікають до Польського Королівства, де Бела залишається при польському дворі й згодом одружується із сестрою Казимира та служить новому Королю. А Андрій вимушено тікає далі у Київ, яким правив Великий князь Ярослав-Юрій Мудрий. При дворі Ярослава Андрій часто зустрічався з його донькою княжною Анастасією, через якийсь час вони закохались. Не дивлячись на те, що Ярослав недолюблював «принца вигнанця», він дав згоду на шлюб закоханій парі. Молодята оселились в княжій резиденції у Вишгороді, де вони провели перші сумісні літа, й де народились їхня донька.
У 1038 році помирає мадярський король Іштвана, престол обіймає Петро Орсеоло. Зі смертю Короля Іштвана прослов’янські партії почали піднімати повстання, які новий король жорстоко придушив за допомогою Імператора Священної Римської Імперії Генріха ІІІ. Ціною збереження престолу став васалітет Угорщини від Імператора Генріха.
В Угорському королівстві панувало велике невдоволення народу та аристократів, і вже через кілька років, у 1046 році, за підтримки Києва піднімається сильне повстання прослов’янської партії, внаслідок якого руські дружинники ліквідовують режим Петра Орсеоло та приводять до влади нового короля Андрія з його дружиною королевою Анастасією Ярославівною. Угорська столиця радісно вітала нового короля та королеву.
Однак Імператор Генріх ІІІ мав боронити свого васала, тому віддав наказ Баварському князю розбити руське військо та вбити короля Андрія. Але молодий король разом з руським військом розбив Баварського князя та пішов з військом на Баварію, зруйнувавши її вщент. Від довгої та кривавої війни Угорщини та Руси проти Священної Римської Імперії врятувало те, що Імператор Генріх перемістив свої сили на іншу частину своїх володінь, де Годфрід III, герцог Лотарингії, за підтримки королеви Франції Анни Ярославівни підняв повстання проти імператора, скориставшись тим, що головні сили імператора були знищенні в Баварії. Завдяки могутності Київської монархії князя Ярослава Угорщина змогла скинути німецький васалітет.
Проживши 12 років у Київській Державі, король Андрій вивчив кирилицю та руську мову. На свої власні очі він бачив розквіт культури та столиці, не менш сильно його вразила наявність у Києві 400 позолочених соборів. Король Андрій після приходу до влади припинив пригнічення слов’янського населення й слов’янського церковного обряду та почав зводити пишні собори у своїй столиці – Будді. Варто також зазначити, що багато вихідців з Києва обіймали важливі посади за часів його правління.
Королева Анастасія сумувала за батьківщиною, в Угорщині їй все було чуже, певно через це вона звела на півострові Тихань резиденцію та монастир із каменю, привезеного з України. Також королева почала зводити багато церков слов’янського обряду. Деякі історики вважають, що вона сприяла заснуванню такого монастиря на Чернечій горі (Жоржині) в сучасному Закарпатті.
Королева Анастасія також славилась своїм добрим серцем, наслідуючи свою матір Інгігерду, вона щодня виходила на вулиці своєї столиці й роздавала милостиню бідним та немічним. За це її прозвали «Матір’ю бідних». Приблизно за сім років сумісного правління у молодого короля та королеви народжуються два сини – Соломон та Давид, але після народження другого сина Андрій сильно занедужав й отримав інсульт, внаслідок якого був майже повністю паралізований. Важкі випробування впали на плечі молодої королеви. Анастасія мала доглядати за паралізованим чоловіком, виховувати дітей та фактично правити Угорщиною. Король Андрій сподівався, що його брат Бела відмовиться від претензій на успадкування трону на користь принца Соломона, але ці надії були марними.
Бела вирушив до польського короля, який надав військову та фінансову допомогу для захоплення Угорського престолу. Бела з військом розпочав війну проти свого брата, під час якої загинув король Андрій у віці 45 років. Престол захопив Бела, а молода вдова Анастасія була вимушена тікати з малолітніми синами.
Королева Анастасія змогла втекти до Австрії, де одружує свого десятилітнього сина задля отримання впливу для повернення престолу. За три роки за дивних обставин Бела помирає. Анастасія за допомогою родичів своєї невістки повертає владу над Угорщиною і стає регентом при малолітньому синові. Вона за допомогою вмілої дипломатії владнала конфлікт із синами Бели та на десять років зупинила період міжусобиць. Її правління ознаменувалося періодом спокою та розквіту.
Син Анастасії Соломон згодом виріс та перебрав повноцінну владу у свої руки. Як свідчать хроністи того часу, король Соломон після початку повноцінного правління почав нехтувати порадами своєї матері та слухав лукавих радників при дворі. В результаті через цих радників король Соломон свариться зі своїми двоюрідними братами (синами Бели), та починає проти них війну. В результаті цієї війни король Соломон втрачає владу в Угорщині.
У хроніці, яка дійшла до нашого часу, є слова королеви Анастасії, які вона тоді говорила королю Соломону:
«Сину мій любий, ти ніколи не слухався ні моїх порад, ні будь-кого з твоїх послідовників. Навпаки ти завжди слухав слова Віда (один з радників Соломона – ред.), а тепер ти погубив себе і своє! Чи не я завжди говорила тобі: що досить тобі корони Угорської, що ти повинен жити в мирі зі своїми братами і віддати їм частину князівств? Тепер Ти не матимеш вже точно корони». За словами літописця, Соломон за ці слова розгнівався і тільки через дружину не вдарив матір. Цю сцену добре зобразив відомий угорський художник Шома Орлаї Петрич у своїй картині «Король Соломон проклятий своєю матір’ю».
Соломон після цих подій ще мав кілька марних спроб повернути владу, але робив це вже без матері. Після сварки із сином Анастасія Ярославівна поїхала в Австрію, де жила при монастирі до самої смерті. Дата смерті нам не відома, але є версії, що вона померла того ж року, як приїхала до монастиря – у віці 51 року. Як повідомляє один літопис, після її смерті бідні зі всієї столиці Угорського королівства вийшли на головну площу й почали оплакувати королеву Анастасію.