Пресконференція Зеленського: головні тези
25 лютого Президент України В. Зеленський дав велику пресконференцію, присвячену другій річниці російського вторгнення. Пропоную увазі читачів головні тези із своїми коментарями.
1. За словами В. Зеленського, на війні загинула 31 тисяча українських військових, московські втрати президент оцінив у 500 тисяч, із них – 180 тисяч вбитими.
Важко щось коментувати, зважаючи на те, що дуже хотілося б, щоб число наших загиблих було якомога меншим.
З озвученої Зеленським цифри випливає, що українські непоправні втрати можна поповнювати одними лише резервістами, яких станом на початок вторгнення було 55 тисяч, а зараз аналітична агенція Global Firepower називає цифру 250 тисяч. Додайте сюди кілька сотень тисяч силовиків, які вже склали присягу та мають певний набір навичок.
2. Проте в іншій частині пресконференції Володимир Зеленський, відповідаючи на питання щодо мобілізації, сказав, що в законопроекті є певні складнощі, проте «народні депутати мають працювати, а потім відповідати країні, що буде далі».
Фактично президент в такий спосіб перекладає політичну відповідальність за непопулярні рішення (які місцями суперечать Конституції) на Верховну Раду, яка насправді є йому підконтрольною.
За його словами, новий документ необхідний для того, щоб вирішувати невирішені питання на кшталт демобілізації, ротацій, підготовки тощо: «Необхідно порушувати питання резервів і ротацій, навести в усьому порядок. Зараз Головком Сирський проводить аудит, він хоче бути у кожній бригаді».
Проблеми мобілізації та, як наслідок, і демобілізації, об’єктивно існують, є критичними та потребують вирішення. Проте в наявній ситуації, нормального вирішення нема і не може бути, адже ключовим фактором проблеми стала деморалізація суспільства. Причин деморалізації чимало: провал підготовки до війни, відсутність реформування самої армії (паперова армія), недостатня соціальна захищеність військовослужбовців, зокрема й у випадку смерті та поранення, соціальна несправедливість – практично не чіпають грошовитих та/або тих, хто безпосередньо причетний до влади, корупція, зокрема і в питаннях забезпечення ЗСУ, а головне – відсутність довіри до політичного керівництва держави. Без роботи над усуненням цих першопричин деморалізацію подолати не вдасться. І телемарафон тут не допоможе, а швидше лише нашкодить, адже саме він створив серед українців настрої про «двє-трі нєдєлі максімум», «каву в Криму вже літом 2023-го», водночас пояснюючи розмінованість Чонгару та втрату півдня словами Арестовича «про*балі». Кожен має право на помилку, сказав випускник «трускавецьких курсів», беручи в руки скальпель над пацієнтом, що лежить на хірургічному столі. Чомусь в людей викликало б велике здивування, якби людина без знань, освіти та навичок раптом заявила, що вона стала лікарем чи юристом. Але коли зелені пройдисвіти стали «політиками» і почали руйнувати основи держави, зокрема в питаннях оборони та антиконституційного розпродажу землі і надр, то «кожен має право на помилку». Ні, не кожен. Не на рівні керування державою та впливу на життя десятків мільйонів українців.
3. Влада України збирається запропонувати московському диктатору формат, в якому він зможе погодитися з тим, що програв війну. Зеленський вважає, що путін не подзвонить йому, бо не хоче припинення війни. Великі очікування Президент покладає на перший Глобальний саміт миру, який запланований на весну у Швейцарії.
З одного боку, ця теза є важливою, з точки зору її ретрансляції на Західну аудиторію та розставлення акцентів щодо негативної природи кремлівської влади. Проте вона знову ж таки є оманливою з точки зору реалізації. Адже путін не для того перевів економіку на воєнні рейки, запустив виробництво в три зміни, активізував кремлівську пропаганду в усьому світі, щоб «погодитись із поразкою». А підписання так званих безпекових угод із різними державами в межах просування «формули миру» має дуже мало спільного із гарантіями. Точніше – нічого не має, з огляду на юридичну позицію.
«Наша угода, як і ті, що передбачені Францією, Німеччиною та Британією, не матиме обов’язкової юридичної сили. З тексту не випливають ні зобов’язання за міжнародним правом, ні фінансові зобов’язання. Немає автоматичних гарантій політичної чи військової підтримки», – пояснив раніше міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні.
4. Чи програє Україна у війні? «Україна навіть не розглядає варіант свого програшу у війні. Якщо допомога партнерів не ослабне і буде достатньо зброї, російському диктатору доведеться визнати поразку та свою помилку. Україна дасть йому таку можливість – юридично та політично».
Ця відповідь, спрямована на Захід, де триває потужна внутрішня боротьба в питаннях подальшої допомоги Україні, є безумовно правильною. Проте потребує доповнення правильними супроводжувальними кроками, серед яких і максимальне переведення економіки на воєнні рейки та активізація роботи вітчизняного ВПК в три зміни.
5. Питання щодо наступу московської армії Володимир Зеленський пов’язав із замороженими московськими активами. Пов’язувати це в дипломатичному та інформаційному просторі – помилково.
За словами Зеленського, росія готуватиме наступ на початку літа або наприкінці травня, якщо зможе реалізувати загарбницькі плани.
«Найголовніше для російського диктатора – це гроші, тому він не хоче закінчувати війну проти України». Тож, В. Зеленський зазначив, якщо всі ці заморожені активи рф передадуть Україні – це значно послабить політику путіна.
Проте, з огляду на статистичні дані щодо економіки московії, це твердження не є правдивим – із втратою активів кремль готовий змиритись.
Насправді нам критично необхідно просування окремої тези щодо передачі Україні цих заморожених активів – через шкоду, завдану злочинними діями путіна, порушення московією міжнародного права, Будапештського меморандуму, що гарантував нам безпеку в межах ядерного роззброєння (і апелювати тут можна не тільки до США та Великої Британії, а й до тих, хто підписував його пізніше, – Китай та Франція). Зважаючи на критичну потребу в грошах та дефіцит бюджету розміром 50%, саме таку позицію нам потрібно мати. Апелюючи не просто «дайте, бо ми потребуємо», а надаючи юридичне підґрунтя.
Щодо московського наступу, то він, на превеликий жаль, вже триває – після Авдіївки частина московської армії «вивільнилась» та збільшила тиск на інших напрямках. І найбільш критичною проблемою стає недостатність озброєння та боєприпасів.
6. Про західну допомогу. Україні буде складно в найближчі місяці (в березні-квітні) через коливання у США, проте ЄС підтримкою довів свою здатність бути лідерами, – пояснив Президент. Водночас Зеленський сподівається на позитивне рішення від Конгресу США в ухваленні додаткової допомоги Україні протягом місяця.
7. Про контрнаступ та кротів. Деталі нового контрнаступу не розголошуватимуть, планів буде кілька через ризик витоку інформації. За словами Президента, у разі виконання партнерами вже обговорених і підписаних пакетів допомоги, росіяни матимуть значно менше шансів, а якщо співвідношення сил буде 1 до 1, тоді «Україна покаже результат, як і було раніше».
«Контрнаступальні дії минулого року були на столі в кремлі до того, як вони почалися, – зауважив Президент. – Чим менше людей знає плани – тим швидшою буде перемога, неочікуваний результат для росіян», – впевнений Президент.
Говорити про контрнаступ в умовах, коли всі західні та українські військові експерти наголошують на будівництві стратегічної оборони, та ще й при великій нестачі боєприпасів, я вважаю категорично неправильним.
Щодо тези про «плани контрнаступу на столі кремля до його початку», то відразу виникає кілька питань: чи відкрито кримінальне провадження щодо цього факту і чи внесені в список підозрюваних ВСІ, хто мав доступ, включно із «завгоспом» Єрмаком, який не має жодних законних повноважень для виконання функцій, які виконує? Чи не буде це використано для того, щоб знайти цапа-відбувайла серед генералітету і насамперед інформаційно звалити на «зрадника» всі невдачі та промахи, зокрема політичного керівництва?
8. Зернова криза з Польщею. «Це політична історія і нас використовують як інструмент тиску на ЄС, але є достатньо можливостей для її врегулювання. Нам потрібно зберегти союз із Польщею, але ми захищатимемо наш бізнес», – відповів Президент. В цьому випадку «наш бізнес» – від 4 до 8 найбільших зернотрейдерів-латифундистів та транснаціональних корпорацій, але аж ніяк не український фермер. І попри всю загрозу подальшої ескалації конфлікту із поляками, Зеленський продовжує лобіювати інтереси кількох десятків людей, що, за словами прем’єра Польщі Дональда Туска, «прагнуть отримати надприбутки, користуючись ситуацією». Частину дій українських чиновників в питаннях вивезення зерна потрібно розглядати через призму кримінального кодексу та підривної діяльності. Але тут, як в тому анекдоті: «хто його посадить, він же пам’ятник?».
9. Відповідь щодо звільнення Залужного не містила в собі відповіді. Я його звільнив тому, що я його звільнив. І питання зараз полягає не в захисті якогось одного генерала, а в тому, що українці (щонайменше) мають право знати «чому?». Адже йде війна. Відчепіться, не ваша справа, не царське діло звітувати перед черню – не ті відповіді, які можна давати під час повномасштабної війни на такі питання. Але маємо те, що маємо. Бачили очі, що купували.
10. Легітимність Зеленського після 20 травня. «Тези про мою нелегітимність – це наратив і програма російської федерації. У G7 та США є документи про тих, хто піднімає це всередині України», – зауважив В. Зеленський. Проте саме ця відповідь також не є відповіддю, хоча й очевидно, що тема нелегітимності буде використовуватись кремлем. Конституція в цьому випадку не говорить про продовження термінів повноважень президента автоматично, а тлумачення Конституційного Суду поки що немає. Та й саму роботу КСУ заблокував все той же Зеленський, перед тим як судді збирались скасувати антиукраїнський злочинний розпродаж землі і надр –через суперечність із 13-14 статтями Конституції.
Проте тема «легітимності» має всі шанси призвести до масштабних збурень всередині українського суспільства, які можуть як призвести до знищення внутрішнього ворога, так і до громадянської війни на догоду путіну. Українці мусять бути обережні та ретельно продумувати наслідки своїх дій.