За що здебільшого йдуть війни?
За що здебільшого йдуть війни? Здебільшого, про яку б там не говорили ідеологію, але війни ведуться за територію — за землю і ресурси. Українці все це уже виставили на продаж, але все-таки війна нас не оминула. Тому, що хтось просто хоче купити нашу Землю, а хтось «рейдернути» в результаті війни. І це варто зрозуміти.
І коли постійно, навіть під час війни, українська влада, не припиняючи земельні торги, шукає якогось міфічного інвестора, то я хочу наголосити, що найбільшого українського інвестора ця ж влада і виставила на торги.
Давайте поставимо просте питання — УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ — ТОВАР ЧИ МОГУТНІЙ ІНВЕСТОР?!!
Тож я тим невігласам і зрадникам, які потирають руки і ніяк не дочекаються, коли Україна уже вся піде з молотка, хочу ще раз нагадати, що не потрібно так запопадливо шукати для української Землі інвестора, тому що Земля України є сама ефективним і могутнім ІНВЕСТОРОМ.
Колись, виступаючи перед студентами, я розказував, як в далекому 1600 році такий собі бельгійський вчений Ян Ван Гельмонт поставив нескладний експеримент. Він посадив гілочку верби (попередньо записавши її початкову вагу) у мішок, в якому було 80 кг землі. А потім протягом п’яти років рослина поливалася виключно дощовою водою. Яким же було здивування вченого, коли по закінченню п’яти років вага рослини збільшилася на 65 кг, при тому, що маса землі зменшилася лише на 50 грамів, звідки взялася настільки значна прибавка у вазі? Але невдовзі після цього був відкритий процес фотосинтезу, який дав відповіді на ці та інші питання.
Процес фотосинтезу є одним з найважливіших біологічних процесів, що протікають у природі, адже саме завдяки йому відбувається утворення органічних речовин із вуглекислого газу і води під дією світла, саме це явище і називають фотосинтезом. І чим вища родючість землі і сприятливіші кліматичні умови, тим кращі результати фотосинтезу і тим вищі урожаї с/г культур. Українські землі та кліматичні умови — це унікальне місце на земній поверхні, де зернина, яка потрапила у землю, може без людської присутності через дуже короткий час дати сотні таких самих зернин чи плодів. І як говорить «фізична економія», що це і є той чистий прибуток, яким ділиться Земля з людиною. І саме тому українці ніколи не голодували, крім штучного голоду у 30-х роках минулого століття.
Можливо, саме ось ця щирість і багатство української Землі заколисує українців, і вони не хочуть бачити трагедії у так званому «ринку землі».
Адже саме українська Земля, усі ці роки виступала і виступає найбільшим Інвестором для України, а її врожаї, надра, ліси тощо, при усій тій
навалі зрадників, корупціонерів і грабіжників, не дають нам звалитися у прірву.
І коли продажні «консультанти» і представники влади говорять, що українська Земля — це такий же товар, як і автомобіль чи квартира, то ви порівняйте і покладіть десяток зернин у квартиру чи автомобіль і погляньте, що з ними буде через деякий час? А покладіть ці зерна у землю..! Наша Земля і Всевишній створюють нам умови для життя у достатку. Послухайте Ісуса: «Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли» (Євангелія від Івана 4:38). То чому ж ми ті плоди, які наша Земля і Всевишній створюють для усіх поколінь українців, маємо віддати, щоб їх «жав» хтось інший? Чому з нас хочуть зробити дурнів? Чому влада виступає проти щасливого майбутнього України й українців?
Тому я і не вірю, що ті, хто вночі під час карантину, порушуючи усі моральні закони і Конституцію України, голосували за розпродаж сільгоспземель України, а це 60% території, зараз прагнуть перемоги. Можливо, лише тому, що путін завадив їм це продати й отримати комісійні?
І хто б там не перефарбовувався у «патріота», але та людина, яка ініціювала та раділа голосуванню за розпродаж України, ніколи не викличе у мене довіри, що вона так полюбила те, що раніше уже вирішила продати. Єдина виникає думка, що десь просто не зійшлися у ціні, а ще заважають ЗСУ...
Зупиніть продаж української с/г Землі, тоді, можливо, українці повірять, що ви хочете зберегти Україну.
Змінити ідеологію ведення війни, щоб перемогти!
Один мій знайомий при зустрічі запитав, що, крім зброї і геройства, нам ще потрібно, щоб перемогти путіна? Я йому сказав свою думку. І ось зараз хочу цією думкою поділитися із вами.
Ви розумієте, окрім того, що наші воїни все роблять задля перемоги на фронті, то нам потрібно змінити ідеологію «ведення війни» і в тилу.
І коли Ердоган говорить, що українська влада мала б інакше ставитися до путіна, то я вважаю, що він тут має рацію. Враховуючи психотип путіна і те, що це зла, безжалісна, мстива і хвора людина, то, можливо, варто й вибудовувати по іншому нашу інформаційну атаку проти нього і росії? Ви ж помітили, ще з перших днів війни, що ракети летять туди, де у нас показують успіх?
Поїхали представники влади на ремонтний завод і похвалилися, як там добре ремонтують військову техніку, і туди ж зразу «прильот», показали на весь світ, як на Яворівському полігоні готують бійців, і зразу ж «прильот» і накрило казарму тощо. Проаналізуйте, що більшість ось таких «прильотів» відбувається туди, особливо по цивільних об’єктах, де це згадувалось, або ж цей об’єкт ставав символом чогось.
Путіна це дратує і він б’є по тому, що для нашої свідомості є важливим. Ось це і є психологія тієї злоби «гопника», що коли він програє у відкритому двобої, тоді десь збирає «шобло» і нападає з-за кущів, або ж нападає на менших братів чи сестер, щоб так «помститися».
І це б уже давно варто врахувати українській владі і припинити ось ті «смі**йочки» яким наповнений ефір, відосики, фотографії на глянці та інше. Ми росію і путіна цим не переможемо.
Що із того, що Зеленський уже вдруге оголошує наступи на півдні?
Та путін без жалю туди кине тони і тони «м’яса», але не дасть, щоб ця реклама наступу відбулася. Невже не можна було, щоб цей наступ провести без реклами і тихо, коли будемо до цього готові?
Коли уже влада нарешті зрозуміє, що йде війна й анекдотами з екрану тут не переможеш. А анонсування наступу — це відкрита зрада і передача
таємної інформації прямо через екран телевізора. Тут навіть і кротів не потрібно.
І ми не повинні вихвалятися, що знаємо, хто там відрізав геніталії нашому солдату, а спочатку знайти його і поставити перед судом, а потім про це
розказувати.
Що багато уже спіймано ось таких злочинців? Ні. А путін їх нагороджує і ховає далеко-далеко, стимулюючи їх, змінюючи їм навіть паспорти та насміхаючись над нами.
Якщо ми не припинимо бахвальство, а будемо й далі смішити тих, хто далекий від війни, слухаючи наших клоунів, вважати, що ми уже виграємо війну, то путін на це і розраховує.
Війна — це горе, біль, кров, смерть… І перемогти у війні здатен лише той народ, в якому кожна людина це розуміє і, знаючи це, робить для перемоги все те, на що вона здатна, чи то на фронті, чи то у тилу.
Ми маємо все робити для нашої перемоги, а це щоденна і важка праця. І ось тут «веселий балаган» посідає аж останнє місце.
Війна — це не вистава, і щоб її виграти, має бути зовсім інший сценарій і виконавці.
Мене моя мама навчала: «Ніколи не вихваляйся перед тим, як щось маєш зробити. А як уже зробив, то також, чого його хвалитися, якщо результат твоєї роботи і так усі бачать».
Слава ЗСУ!!!