Чому відвертається світ

Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті

Якщо з вами раптом перестають вітатися сусіди…

Якщо вам не подають руку при зустрічі ваші друзі…

Якщо батьки друзів ваших дітей, зауваживши вас, переходять на інший бік вулиці…

Якщо вам чомусь не відчиняють двері люди, які вас знають…

Якщо вас більше не запрошують на домашні свята в родині і на бізнес-вечірки там, де ви працюєте…

Якщо вам відмовляють на прохання позичити гроші ті, хто завжди залюбки вас виручав вас у минулому…

Якщо вас заносять у чорні списки банки, які не раз з вами співпрацювали…

Якщо вас більше не впускають в ресторан, де ви часто були бажаним гостем…

Якщо місцевий поліційний відділок вже знає ваше прізвище і без питань виїжджає на виклик через скаргу сусідів на ваш п’яний дебош…

Якщо ваші водійські права забирають після того, як ви в’їхали в чийсь паркан…

То винні не сусіди, не друзі, не родичі, не банки, не поліцейські…і не паркан.

Винні ви. 

То ж «вмовляння» про «дайте ще» або образа на весь світ не змінять ставлення світу до вас, якщо не змінитесь ви самі.

А часом і ваша зміна вже не виправить ситуації, бо запізно, бо шкода занадто велика, бо ваша репутація і ваші вчинки зруйнували вже дуже багато чого навколо вас. 

Вам перестали вірити. Вас перестали поважати і почали зневажати. Вас стали боятися.

Це боляче і неприємно, …так, коли від вас відвертається родина і друзі. 

Але коли від вас відвертається весь світ – це вже трагедія.

І основне тут – це зрозуміти, що проблема саме у вас, у вашій поведінці, у ваших вчинках і у вашому нерозумінні, що ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого, як чесне ім’я, бездоганна репутація і чиста душа. 

Якщо ви ще якось намагатиметеся зрозуміти свої помилки і покажете ознаки цього розуміння, каяття і волю до змін – шанс на повернення свого чесного імені ще є, хоч і дуже маленький, і вас чекають важкі часи на стежині очищення, і, можливо, навіть допомога.

Але якщо ви і надалі будете сліпо звинувачувати всіх, окрім себе, і робити шкоду навколо себе і надалі – вас чекає дуже поганий кінець. Ви залишитеся сам на сам зі своєю злістю, зі своїм обуреним і приниженим его і зі вщент знищеним майбутнім, чи радше з його відсутністю взагалі.

Це було продовження моєї реакції на мій допис про «пораду», як мені декого «вмовляти», і ще одна спроба алегорично пояснити ситуацію з драматичною зміною сприйняття України зі сторони певних шарів світового суспільства, зокрема в Америці, і того, що я спостерігаю щодня.

І, на превеликий жаль, власне найвищі особи України і виступають тими персонажами, від яких відвертається світ. 

Треба було дуже постаратись, щоб не тільки не розвинути і не примножити те захоплення і майже одностайне поклоніння образу президента України і його героїчному ореолові (нехай і перебільшеному, і не цілком заслуженому, але….), який мав такий сонцесяйний вигляд у перші тижні війни, і який можна було дуже грамотно використати на благо України. 

Натомість, що ми маємо на сьогодні? Якісь жалюгідні залишки розтрощеного німбу, цілковите несприйняття образу, поведінки, політичного іміджу та репутації. Репутації вже не особи, а цілої країни, що є надзвичайно болючим і вкрай небезпечним сьогодні.

Мені і моїм однодумцям вкрай важко пояснювати, що ж таке моя чудова Україна, які працьовиті і розумні мої браття-українці, яка неймовірна в нас історія і як героїчно Україна бореться з деспотичним ворогом-терористом. Я не знаходжу слів, щоб відбивати важкі, але, чого гріха таїти, справедливі запитання про страшну корупцію, про накрадені статки можновладців, про горе-міністрів і бездарних дипломатів-зрадників. 

Про весілля за мільйон, про вілли за десятки мільйонів, про зниклу гуманітарку і про нові тротуари навпроти алеї з портретами полеглих воїнів. 

Про президента, котрий з трибуни ООН «сватає» Україну за лівацьку ідеологію, яку йому насаджує антиукраїнський недолугий господар Білого дому, який і дозволив комуняці путіну цю війну. Який закував Україну в кайдани свого світового порядку на догоду своїм же слугам і прислужникам.

Який дбає не за народ України, а лише за свої криваві інтереси. Який тримає Україну ледь живою, щоб годувати свіжою кров’ю свої брудні амбіції і свого ж партнера фашиста у поганському кремлі.

Непрофесійність, злочинна недбалість до долі країни, яка (о горе…) спромоглася дати президентську булаву якомусь незрозумілому паяцові з дивним блукаючим поглядом на неголеному обличчі рекетира з 90-х, без розуміння світової політики і суті управління країною в час страшної війни.

Кумівство, панібратство з негідниками і зрадниками, якесь глухе неандертальство у спілкуванні зі світовими лідерами, культ особи совєцького рівня, диктаторство, що не має нічого спільного з демократією…

Це власне той тягар, який і створив цю небезпечну вирву для України, яку бачить світ і з якої вирватись вже майже неможливо.

Це той образ України, намальований преЗЕдентом і його братками в галіфе, «дякуючи» котрому ніякі благання про «рятуйте, дайте ще грошей, ви ж повинні…!» вже майже не працюють.

Все, що сталося з іміджем України – це болючий наслідок діяльності президента і компанії. Цю гірку правду треба зрозуміти українцям , і не шукати винних серед нас, американців, які й оплачують життя країни Україна. І не ділити ще і нас на «правильних» і не зовсім, вказуючи нам що робити, як допомагати і як когось переконувати і «вмовляти»: ви нам гроші тільки шліть, і мовчіть. А ми тут самі… ми ж знаємо, що і як, особливо у вашій Америці… ще й вас навчимо, нерозумних трампістів. Так, вживають це гидке ними ж створене слово і сподіваються на розуміння… і на ще більше допомоги.

Я не знаю, як це все можна виправити, і чи ще взагалі можна…

Але треба, бо ж біда… Україна мусить вистояти.

Але коней на цій важкій переправі мають змінити самі українці.

Ціна – доля країни і майбутнє народу.