Твої знання про зайву вагу впливають на твою вагу

Поведінка безшерстого примата – це добуток його біології на ідеї, які живуть в його голові. Віриш, що заробити великі гроші чесним шляхом неможливо – помреш злиднем... або почнеш красти. Думаєш, що твоє здоров’я визначається генетикою – будеш пити, курити, об’їдатись фаст-фудом – проживеш менше. Думай, що думаєш, твої переконання керують тобою. Погане життя відображає погані переконання.

А як щодо переконань щодо зайвої ваги? Чи можуть погані думки про зайву вагу спричиняти зайву вагу? Еммм... можуть. 

Я авторитетно заявляю: ОСНОВНА ПРИЧИНА ЗАЙВОЇ ВАГИ І ОЖИРІННЯ – ПЕРЕЇДАННЯ. В цьому нема жодного сумніву. Цікаво, що люди, які зі мною згодні, мають меншу масу тіла, ніж ті, що бачать проблему зайвої ваги в низькій фізичній активності чи генетиці. І це логічно. Коли ти знаєш, що зайва вага – результат надмірної роботи жувальних мускулів, то слідкуєш за тим, що і скільки пхаєш до рота. Якщо ж ти віриш, шо причина в недостатній роботі всіх інших м’язів, помотилявши пів годинки кінцівками, ти винагороджуєш себе добрячим куском торта за старанне тренування. А якщо ти віриш, що мати 100-сантиметрову талію тобі на роду написано, то сенсу відмовляти собі в матусиних пиріжках зі сливовим повидлом взагалі нема: краще бути круглим, але ситим і вдоволеним, ніж голодним... і теж круглим, але обділеним. От тобі сила думки, і це не ізотерична дурня, а реальність: ти дієш згідно з переконаннями – маєш результат згідно з діями. 

Якщо говорити мовою цифр, то серед людей, які вірять, що сидячий спосіб життя – основна причина зайвої ваги, вдвічі більше людей із зайвою вагою, ніж серед тих, які знають, що «жрать нада мєньше». От така ціна невігластва. 

І зрозумійте мене правильно, рухатись треба, і технологічний прогрес, який всадив наші товсті задниці в крісло, вносить свою лепту в пандемію ожиріння. Але основна причина зайвих кілограмів – смачна, калорійна і доступна їжа, яка спонукає безшерстого примата переїдати.

Гаразд, люди, які не знають, що переїдання – основна причина випуклої талії, мають ширшу талію, ніж ті, що це знають. Та чи є між цими явищами причиново-наслідковий зв’язок? Володіння правдивою інформацією дійсно звужує талію, чи ми побачили зв’язок там, де його нема? Зрештою, півень може вірити, що він зранку будить своїм зойком сонце, але ж ми знаємо дійсну причину зміни дня і ночі. Потрібні експерименти, які покажуть, що переконання щодо причин зайвої ваги впливають на масу тіла. І, на щастя, такі дослідження проводились...

Китайським студентам пообіцяли залік автоматом, якщо візьмуть участь в простенькому експерименті. Їх запросили в лабораторію і дали прочитати уривок дослідження (вигаданого) про основну причину зайвої ваги. Але не всі читали однакове. Одні читали про «експеримент», в якому винилась низька рухова активність, інші довідались про «експеримент», в якому вчені виявили, що зловживання їжею є основною причиною зайвих кілограмів. Таким чином, одним вселили в голову ідею, що в ожирінні винен сидячий спосіб життя, інших переконали, що причиною переїдання.

Опісля перед ними поставили шоколадні цукерки, налапшивши їм, що цукерки лишились з попереднього експерименту, мовляв, пригощайтесь, нам не жаль. А самі тим часом фіксували кількість спожитих солодощів кожним учасником. І, що ви думаєте? Студенти, які прочитали про «експеримент», в якому йшлось, що основна причина ожиріння – низька рухова активність, втоптали значно більше цукерок, ніж ті, кому надали більш правдиву інформацію про причину зайвих кілограмів.

«У нас в родині всі по маминій лінії товсті, то генетика» – ще одне деструктивне переконання. Люди думають, що є якийсь «ген ожиріння», і якщо «поталанило» з ним вродитись, то все, доведеться все життя віджартовуватись: «харошева челавєка далжно бить многа», «чоловіки на кості не кидаються». Ні, зовсім ні. Зрозумій, що від мами ти міг отримати не тільки «гени огрядності» , а й звичку наминати вареники, їсти борщ зі шматом білого хліба, уникати овочів і фізкультури, проводити пасивно дозвілля і ще купу всього. Спосіб життя успадковується не гірше від генів.

Немає ніякого гену ожиріння (насправді є, але це не про тебе точно), на масу тіла людини впливає безліч різних генів.

Є гени, які зв’язані з харчовою поведінкою і впливають на апетит, ситість, голод і любов до солодкого і калорійного. Але розумні харчові звички і правила здатні дати відсіч генетичній схильності до переїдання.

Є гени пасивності. Але факт відсутності фізкультури в твоєму житті може не бути результатом генетики, ти міг це набути: в тебе був негативний досвід виснажливих тренувань, перший тренер ричав на тебе, як скажений, та й 20 зайвих кілограмів в тілі не додають радості від руху. Ти завжди можеш знайти той вид активності, який буде приносити тобі радість. Ти можеш поєднати фізкультуру з чимось приємним, як от музика. Ти можеш полюбити рухатись. Навіть всупереч «поганим» генам.

В тебе можуть бути «економні гени», і під час схуднення твій метаболізм знижуватиметься сильніше, ніж у Катрусі. А під час переїдання твій організм не подавитиме жодних ознак того, що він намагається спалити зайве (в середньому метаболізм під час переїдання дещо підвищується). Але послухай мене, чоловіче/жінко. При схудненні метаболізм вкрай рідко знижується більше ніж на 300 калорій, тобто ти можеш ефективно худнути всупереч «поганій» генетиці. Так, твій метаболізм може не розганятись під час переїдання. То не переїдай і не буде проблем. Чи тобі хтось силоміць пхає хліб зі смальцем до рота?

Генетика – це не вирок, а лише схильність. Все в твоїх руках. І знаєш, мабуть, звички мають більшу силу, ніж гени, коли йдеться про периметр талії.

Народне розуміння впливу генетики на масу тіла в купі з переконанням, що генетика – основна причина ожиріння, можуть зіграти з людиною злий жарт. Люди, які вірять, що генетика має великий вплив на масу тіла, менше займаються спортом і споживають менше фруктів та овочів.

«ОК, але не вірю. Вимагаю експеримент!» – схрестить руки на грудях скептичний підписник. Буде тобі експеримент...

Теж студенти, теж обіцяний залік автоматом, але тепер канадці. Піддослідним дали прочитати статтю в газеті (статтю, звісно, писали самі дослідники, і спеціально для експерименту). Як ви здогадалися, були дві різні газети, призначені для двох груп піддослідних. В першій статті йшлось про те, що генетика – причина зайвої ваги; в другій наголошували на впливі соціальних мереж. Опісля чтива студентів потягнули в іншу кімнату і попросили продегустувати шоколадне печиво, яке нібито приготоване для іншого експерименту. Ви вже здогадалися, що вчені фіксували, хто скільки накуштувався, як і, мабуть, здогадалися, що читачі генетичного пояснення ожиріння надегустувались більшою кількістю печива.

Який напрошується висновок?

Коли ми думаємо, що наша фігура в руках генетики, яку не змінити, ми стаємо безпорадними, в нас опускаються руки і ми пускаємо життя за течією: не тренуємось і не слідкуємо за харчуванням. Не треба так.

А загальний висновок статті який?

Є реальність, яку не знає ніхто, і не пізнає ніхто ніколи. Все, на що ми здатні – будувати моделі реальності. Малювати мапи дійсності і по них рухатись до своїх цілей. Якщо на твоїй «мапі зайвої ваги» – генетика і фізкультура намальовані як основні фігуранти, а харчування десь в куточку на фоні, то з такою мапою ти не виберешся з густого лісу. 

Instagram: viktor_mandziak

Facebook: Мандзяк Віктор