Що означає для України вислів Наполеона: географія – це доля?

Війна московії проти України призвела до багатьох речей, які вимагають нашого національного переосмислення. І одним із них є практично невідомий українському загалу вислів Наполеона: географія – це доля. Звичайно, говорячи про це, а за ним назирці ходило два чоловіка, які записували все, що мовив цей геній, Наполеон не мав на увазі Україну. Він говорив взагалі, про те, що підходить до будь-якої країни і людини. Але нині виявилося, що саме до України цей вираз століттями пасував і особливо пасує в наш час, а ми про нього нічого не знаємо.   

То що ж хотів виразити Наполеон цією короткою дефініцією? Все дуже просто. Долю будь-якої держави, на його думку, визначає її географічне розташування. Тобто, в яких природних умовах вона перебуває, які держави і народи її безпосередньо оточують, який ресурсний потенціал вона має для власного розвитку тощо. Відносно природи і природних ресурсів в України все гаразд. Навіть більше того. На думку німецьких кліматологів, Україна розташована в тій частині нашої планети, яка має найкращі природні умови для життя і господарської діяльності людини. Ці вчені навіть визначили область нашої держави і місто, де весь комплекс природних умов є найсприятливішим. Це Вінницька область і її місто Немирів. Україна також розташована на ділянці Європи з найскладнішою геологічною будовою, що визначає унікальне багатство нашої держави практично на всі види корисних копалин. Найоптимальнішими у світі для землеробства є і ґрунти України. Відомо, що еталон найродючішого ґрунту планети, який нині є в Паризькому музеї ґрунтів, взятий в самому центрі України, на її Правобережжі.

І тут нетерплячий читач зауважить, а як же це так. Ще до початку широкомасштабного вторгнення московії на нашу землю і навіть до анексії Криму і початку воєнної інвазії московії на Донбасі у 2014 році Україна вже була найбіднішою державою Європи. Як так може бути? То що ж тоді, виходить, що Наполеон помилився? Нічого такого. Наша біда саме в нашому географічному розташуванні, тобто розміщенні в безпосередньому сусідстві з московією. І це понад 2500 кілометрів кордону, а якщо нині сюди ще додати тисячу кілометрів фактично окупованої нею Білорусі, то масштаби географічного сусідства справді вражають. Водночас московія з самого власного виникнення використовувала безпосереднє сусідство з Україною для перманентної агресії проти сусідки в усіх можливих сенсах, включно з військовою.

Так, якщо фізико-географічне розташування України є вкрай сприятливим для її розвитку, то політико-географічне можна назвати вкрай несприятливим. І цей останній чинник, як показують реалії нашого життя, нині є визначальним. Використовуючи просторово-територіальну близькість з Україною, московія вже понад 300 років дестабілізує всі сфери суспільного життя нашої держави і нації. В наш час це відбувається через три основних чинники. Перший – це створення олігархічної системи в нашій країні, яка повністю пов’язана в один соціально-економічний і політичний організм з такою ж системою в московії. Злі язики говорять, що всі українські олігархи є агентами кремля. У це нескладно повірити, оскільки без благословення москви в нас останні 30 років нічого не відбувалося. Другий – так звана УПЦ московського патріархату. Через цю сатанинську церкву, філію РПЦ в Україні, з нашої держави викачувалися багато мільярдів доларів. Ті ж злі язики плещуть, що жоден піп цієї, з дозволу сказати церкви, не міг не бути агентом ФСБ, а інакше він не був би призначений в ту чи іншу парафію. Третій чинник – це величезна кількість агентів кремля на всіх ієрархічних і територіальних рівнях влади в Україні. Від самої гори до самого низу. Від самого низу – до самої гори. І завданням всіх цих трьох чинників було і є не давати Україні розвиватися, насаджувати скрізь корупційні схеми, викачувати з України величезні гроші до московії.

Звідки ж така нестримна й невситима ненависть до України, постійне намагання не дати не те що розвиватися українцям, але й жити їм. Якщо в минулі часи московити намагалися все це завуалювати розмовами про «дружбу», «братерство», «один народ» тощо, то нині під час московсько-української війни їхні пропагандисти відкрито і відверто заявляють про те, що їхнім завданням є знищення держави України і української нації як таких. Витоки цієї страшної ненависті є історико-генетичними. За часів Руси чотири українських князівства – Волинське (Володимирське), Галицьке, Київське і Переяславське задля отримання данини з диких племен московитів-андрофагів, які жили в лісах і болотах центральної московії, вирішили збудувати там чотири міста-фортеці. Тоді в Європі дуже цінували шкірки хутряних звірів, насамперед горностаїв і соболів, які у величезній кількості водилися в лісах угро-фінських племен меря, мещора, мурома, ерзя тощо. Волиняни спорудили Володимир, який московити нині називають Владімір, кияни – Ярослав, нинішній московський Ярославль, галичани – костромський Галич, а переяславці – Переяслав на землях ерзі, який нині відомий як Рязань (Ерзянь). Русини навіть річки назвали по-своєму. Тому серед низки угро-фінських назв типу москва, калуга, кострома, тверь, тула, вологда тощо, в московському Ярославлі протікає київська річка Либідь, а в Рязані переяславська річка Трубіж. 

У цих чотирьох містах-фортецях жило декілька сотень молодих чоловіків-воїнів на чолі із синами київських, галицьких, волинських, переяславських князів. Ці молоді чоловіки місцевих угро-фінів андрофагів, тобто людоїдів, і за людей не мали. Але природа брала своє. Їм були потрібні жінки. І вони брали місцевих угро-фінок кожен стільки, скільки могли подужати. Від цих шлюбів народжувалися метиси, як майбутні нинішні московити. Величезна кількість метисів. Сини князів теж собі брали жінок угро-фінок. Саме вони і прививали своїм дітям ненависть до русинів-українців. Тому Андрій Боголюбський, московський князь, нащадок сина київського князя і місцевої угро-фінки ще до монгольської навали спалив такий ненависний йому Київ. І в 2022 році угро-фіни з московії прийшли до Києва вчергове захопити й зруйнувати його. Річ у тім, що відтоді питома вага угро-фінської крові у московитів за останні понад 700 років сильно зросла. 

Генетичний механізм перетворення угро-фінів андрофагів (за Геродотом) абсолютно той самий, що й перетворення індіанських племен Мексики з індіанців на нинішніх метисів мексиканців. Так само з Іспанії прийшло декілька сотень конкістадорів, які спорудили свої міста-фортеці і назвали їх так, як називалися міста, звідки вони прийшли – Малагою, Валенсією, Мадридом, Кордовою тощо. Так само вони вважали місцевих індіанців дикими племенами. Так само вони брали данину золотом з них. Так само вони брали собі в наложниці сотні індіанок і від цих шлюбів народжувалися тисячі і тисячі метисів. Так само ці метиси нині ненавидять Іспанію і різниця з Україною лише в географії. Іспанія, на щастя для неї, безпосередньо не межує з Мексикою.

Завершення війни, навіть неминучий розпад московії кардинально не змінять ситуацію. Угро-фінська московія все одно на північному сході безпосередньо межуватиме з Україною. Враховуючи ментальність цього народу, не важко передбачити, що з часом вони знову почнуть «збирати землі». Як показує історія це «добровільне» приєднання до московії сусідніх народів завжди відбувається шляхом агресивних воєн. Водночас агресивність цієї країни буде на дуже високому рівні. Як бачимо після розпаду Радянського Союзу вона постійно зростала, допоки не призвела до масштабної війни з Україною. І цю війну не важко було передбачити. По-перше, зник пом’якшувальний вплив цивілізованіших, ніж московити, народів Балтії, України, Грузії, Вірменії тощо, які почали витрачати цивілізаційну енергію на будівництво власних держав. По-друге, в московії різко зросла питома вага агресивного первинного угро-фінського субстрату.

Треба завжди пам’ятати, чому московити-андрофаги є такими, якими є, тобто неймовірно жорстокими, лукавими, брехливими. Цивілізовані європейські народи й особливо їхні керівники з огляду на власне генетичне походження і виховання просто не здатні осягнути, що люди, які схожі на них зовні, належать за власною ментальністю до людей кам’яного віку. Вони здатні брехати просто у вічі, не червоніючи і відстоювати власну брехню іншою брехнею. І так без кінця і краю. І причина тут криється в тому, що пращурами московитів ще нещодавно, в історичному сенсі, були людоїди (за Геродотом, батьком історії, андрофаги). Нині на це вказують розкопані археологами на землях центральної московії залишки розщеплених в пошуку кісткового мозку вперемішку кістки тварин і людей біля поселень.

Ті ментальні особливості, які нині демонструють московити в України під час війни, а також на світовій арені у спілкуванні з іншими народами, саме й притаманні для народів, пращури яких ще порівняно нещодавно були канібалами. В основі цієї ментальності лежить ставлення до людини, як до витратного матеріалу, тобто м’яса. І хоча нині вони вже людей не їдять, підсвідоме ставлення до собі подібних як до їжі все ще залишається.

У такий спосіб Наполеон, враховуючи особливості нашого географічного розташування, рекомендує нам не розслаблятися і після війни збудувати стіну, яка б відгородила нас від московії, на кшталт тієї, яка відгороджує Ізраїль від арабських держав, США від Мексики чи КНДР від Республіки Кореї. Особливості генетики московитів не дають нам підстав сподіватися, що вони в найближчий історичний період зміняться на краще.