5 міфів про TPS і не тільки: розмова з імміграційним адвокатом
With Ms. Beatriz Ponce de Leon, Deputy Mayor of Immigrant, Migrant and Refugee Rights, City of Chicago
Минулої середи (27 вересня) в етер Radio UA Chicago знову завітав імміграційний адвокат Максим Лоджук. З огляду на обмеження в етерному часі, нам не вдалося представити широкому загалу повний запис розмови із адвокатом. Але з огляду на актуальність питань, які нами були обговорені, ми вчергове люб’язно ділимося із читачами газети «Сурма» результатами такого інтерв’ю.
– Максиме, ти нещодавно повернувся із Вашингтону, столиці США, де брав участь в конференції серед імміграційних юристів США. Розкажи тоді коротенько про цю конференцію слухачам нашого радіо як вступ до нашої розмови!
– Це конференція з імміграційного права та імміграційної політики США, яка щорічно організовується Інститутом міграційної політики та Католицькою правовою імміграційної мережею, а також проводиться на базі юридичного факультету Джорджтаунського університету в окрузі Колумбія. Це була уже 20-та конференція і я мав можливість брати в ній участь ще до епідемії Covid-19. Цього разу конференція знову стала очною, а не онлайн, як це було в попередні роки через Корону, тому професійні адвокати, які практикують імміграційне право США, мали можливість знову зустрітися особисто та обговорити актуальні проблеми в галузі імміграційного права США, обмінятися досвідом ведення тих чи інших імміграційних справ (таких як гуманітарний пароль для України чи інших країн Південної Америки, продовження та розширення TPS для України та багато інших країн, перетин шукачами притулку південного кордону з Мексикою, так звана «заборона» президента Байдена на надання притулку тощо). По-друге, ця конференція проводиться у столиці США, а тому запрошеними гостями та спікерами є діючі чиновники Департаменту домашньої безпеки, Департаменту юстиції, Служби громадянства та імміграції, Митної та прикордонної служби, імміграційні офіцери та імміграційні судді, які завжди діляться останніми новинами юридичної практики із застосування імміграційного законодавства! Особисто я на цій конференції для себе здобув масу важливої інформації правового характеру, яку тепер треба «переварити» та застосовувати в своїй адвокатській діяльності. Також приємно було познайомитися на цій конференції із заступником мера міста Чикаго пані Беатріз Понс де Ліон, яка поділилася із учасниками цього заходу досягненнями адміністрації міста по роботі із новоприбулими іноземцями та мігрантами (українцями, афганцями, біженцями та шукачами притулку з країн південної Америки). До речі, ми домовилися з нею незабаром зустрітися уже в Чикаго та обговорити напрямки можливої співпраці.
– Максиме, після твоєї останньої появи у нас на прямому ефірі місяць тому, коли ти розповідав нашим слухачам про новину про продовження TPS для українців в США, ми отримали багато дзвінків із проханням дати твої координати, а відео на нашому ютюб-каналі подивилося майже 5 тисяч глядачів! Чи бажаєш ти ще поділитися чимось із нашими слухачами, що стосується саме TPS?
– Так, звісно, на тему TPS маю багато що сказати! Але спершу хочу зробити невелику ремарку! За даними уряду США, на теперішній час близько 200 тисяч українців в США мають право поновити чи отримати TPS. Тому ще нам є над чим працювати, оскільки 97 процентів з них не переглянуло це відео та можуть навіть не знати про TPS взагалі. Це я так жартую! Щодо TPS, то бачу в соціальних групах Facebook багато міфів про TPS, які би хотілося розвінчати.
По-перше, на TPS ніхто не «переходить», тобто особа, отримавши TPS, не змінює свій міграційний статус. Іноземець залишається в тому статусі, який він/вона мали на день отримання TPS (особа по паролю, турист, студент, тимчасовий працівник), плюс додатково отримує TPS як захист від видворення (депортації) з території США! Якщо є така можливість, то бажано паралельно із TPS підтримувати і свій основний міграційний статус. Але це дуже важко зробити, практично неможливо для певних типів неімміграційних віз, які дозволяють обмежене в часі перебування в США, а тому рано чи пізно такі іноземці стануть або уже стали порушниками свого основного статусу, але матимуть право перебувати та працювати в США на період дії їхніх TPS.
По-друге, наявність у особи TPS не дозволяє такій особі вільно подорожувати за межі США. Як і з гуманітарним паролем, щоб мати право повернутися в США після тимчасової подорожі, така особа, що має TPS, повинна спершу отримати від Служби імміграції та громадянства США спеціальний письмовий дозвіл на повернення в США за формою I-512T. Щоправда, на відміну від подібного дозволу для осіб по паролю, дозвіл на повернення в США для тих, хто має TPS, отримати набагато легше, якщо є поважна причина виїзду за кордон (як правило, лікування за кордоном, тяжка хвороба членів сім’ї, невідкладні бізнес-справи тощо), а також докази, які це підтверджують.
По-третє, наявність TPS та вищевказаного дозволу на повернення в США для володільців TPS за формою I-512T не є безумовною гарантією чи підставою, що такій особі дозволять повернутися на територію США в пунктах пропуску на сухопутному кордоні чи в аеропорту. Офіцер Митної та прикордонної служби США, з огляду на наявність якихось інших підстав для визнання іноземця таким, що не має право бути «допущеним» (англійською – «admissible») в США, може навіть взагалі відмовити у поверненні до США володільцю TPS. Найбільш поширеними підставами для цього є наявність кримінальних справ та судових вироків, а також невдалі спроби іноземців «легалізуватися» в США через «фейковий» (неправдивий) шлюб або отримання статусу притулку з явно підробленими документами, коли ці факти були встановлені рішеннями Служби громадянства та міграції США або ж імміграційними суддями. Тому таким особам із «особливою» міграційною історією в США треба обов’язково консультуватися в імміграційних адвокатів перед тим, як подавати будь-які аплікації до міграційної служби та знову «нагадати» їм про себе (на жаргоні – «попасти на радар»).
По-четверте, не усім українцям в США, хто має право отримати TPS, це варто робити або ж поспішати це робити найближчим часом. Насамперед, на мою думку, цього не варто поспішати робити тим, хто має можливість підтримувати в США свій неімміграційний статус або ж право продовжувати, змінювати чи скоригувати свій неімміграційний статус для того, щоб в найкоротші строки все-таки отримати таку бажану «грін-карту». Наприклад, я уже мав декілька «онлайн» консультацій із українцями, які зараз повноцінно навчаються в США по студентських візах і цікавляться доцільністю отримання TPS. Моя відповідь їм така: «Спробуйте спершу реалізувати усі опції для отримання тимчасової 5-ти річної робочої візи (H-1B) або ж «грін-карти» на підставі працевлаштування. Якщо уже будете бачити, що не виходить Вам знайти спонсора-роботодавця для цього або ж не встигаєте скоригувати Ваш статус по строках, то уже лише тоді треба розглядати можливість отримання TPS». Аналогічна моя відповідь і тим потенційним клієнтам, які тут перебувають по тимчасових візах, пов’язаних із працевлаштування в США чи введенням бізнесу в США (наприклад, H-2A, L-1B, O-1A). Як правило, ці візи передбачають можливість їхнього подовження, а в деяких випадках – практично «необмеженого». Якщо ж ваш роботодавець захоче виступити вашим спонсором на отримання «грін-карти» на підставі працевлаштування, то ви також зможете скоригувати свій неімміграційний статус в США на статус «законного постійного резидента».
По-п’яте, у випадку відмови шукачу притулку («asylum seeker»), який стане володільцем TPS, у наданні притулку Офісом з надання притулку («Asylum Office»), його справа не буде передана на розгляд до імміграційного суду. Також TPS є підставою для адміністративного призупинення імміграційним суддею справ про видворення іноземця з території США або ж представник уряду США в судовому засіданні може взагалі ухвалити дискреційне рішення про відмову від видворення іноземця через отримання ним/нею TPS та просити суд закрити таку імміграційну справу зі збереженням права уряду на ініціювання аналогічної справи після завершення дії TPS («dismissed without prejudice»). Це добре у випадку, якщо особа-відповідач не має інших видів (способів) для захисту від такого видворення або ж правова позиція чи доказова база для цього є «слабкою», і погано, якщо особа має правові підстави та «сильну» доказову базу на те, щоб імміграційний суддя задовольнив її клопотання та узаконив її перебування на території США за результатами такого судового розгляду.
Тому щодо TPS можу сказати однозначно, що з його продовженням треба поспішати в першу чергу тим, хто уже отримав його раніше, бо дедлайн завершується уже менше ніж через три тижні (20 жовтня). Іншим категоріям українців в США слід спершу проконсультуватися із імміграційними адвокатами щодо доцільності отримання TPS в їхньому випадку.
– Дякую Максиме за таку розгорнуту відповідь про TPS для українців. Ми розвінчали чимало міфів про TPS, я їх нарахував щонайменше п’ять! Які ще є можливості в українців для «легалізації» в США, якщо у них немає спонсорів із близьких членів сім’ї чи роботодавців?
– Одним із таких варіантів є виграш у всім відому лотерею «грін-карт». Чесно кажучи, практично не знаю нікого зі своїх знайомих, друзів чи родичів зі США та України, хто б щороку не брав участь в цій лотереї. Серед моїх знайомих є навіть «щасливчики», які виграли в цю лотерею та приїхали до США як власники «грін-карт». Але лише одиниці знають про те, що кожного року в цій лотереї бере участь більше 20 мільйонів осіб з усього світу, переможцями лотереї є близько 140 тисяч осіб з усього світу, а розігрується лише 50 тисяч «грін-карт», з яких для країн Європи (зокрема для України) виділяється трохи більше 30 тисяч «грін-карт». Виходить, що на одну «грін-карту» є три переможці в лотерею. Це зроблено урядом США з розрахунку на те, що не всі переможці лотереї врешті-решт вирішать іммігрувати в США та почнуть процес отримання імміграційної візи або ж не усі з них формально відповідатимуть вимогам отримання такої візи. Тому, навіть вигравши в лотерею, особа може не отримати «грін-карти», оскільки тих 50 тисяч «грін-карт» уже буде видано раніше, ніж така особа матиме «апойтмент» на співбесіду в посольстві США. Тому правильно говорити не про лотерею чи розіграш «грін-карт», а про розіграш лише права на отримання такої «грін-карти», а точніше кажучи – лотерея на участь в Програмі диверсифікаційних віз до США. Водночас реєстрація на участь в самій лотереї є безоплатною та відносно легкою (потрібні лише біографічні дані особи, дані «закордонного» паспорту та фото як на американську візу). Уже незабаром, 04 жовтня, уряд США відкриє реєстрацію на цьогорічну лотерею по програмі «DV-2025 Diversity Visa Program». Нагадую нашим слухачам, що реєстрація на участь в лотереї, яка триватиме цього року до 07 листопада, проводиться лише онлайн та лише на офіційній веб сторінці Державного департаменту США.
– Супер, наші слухачі дізналися тепер або покращили свої знання про щорічну лотерею, як правильно говорити, на участь в Програмі диверсифікаційних віз до США. Які ще є шляхи для «легалізації» в США, наприклад, для українців по U4U? Приймуть чи ні в Конгресі той законопроект, про який усі так жваво говорять в соцмережах?
– Відповісти на запитання про законопроект для українців насправді дуже складно. По-перше, це більше про імміграційну політику США загалом, ніж про українців конкретно. В Конгресі США давно уже не було компромісу щодо якихось реформ міграційного права США чи навіть більш-менш серйозних змін до міграційного законодавства. По-друге, за статистикою, лише 4% усіх законопроектів, які подаються до однієї з палат Конгресу, стають законами, а якщо говорити про законопроекти в сфері імміграційного права США – то там показники будуть ще меншими. По-третє, незважаючи на, як Ви сказали, «жваву» дискусію про цей законопроект в соцмережах, серед моїх колег-імміграційних адвокатів така дискусія навіть не розпочиналася. По-четверте, на цьогорічній конференції з імміграційного права та імміграційної політики США, про яку я розповідав на початку нашого ефіру, про такий законопроект взагалі ніхто з учасників цього заходу навіть не згадував. А тому нехай наші слухачі самі зроблять висновки з цього питання.
– Дякую Тобі, Максиме. Все виглядає так, що шансів на цей законопроект в українців по програмі U4U небагато.
– Я б навіть сказав, що дуже мало. Більше шансів на те, що весною 2024 року уряд США автоматично продовжить «парольованим» українцям в США по програмі U4U та українцям, «парольованим» на південному кордоні з Мексикою, період їхнього законного перебування на території США ще на два роки. Як імміграційний правник, я в це більше вірю.
Хотів ще би декілька слів сказати про останні зміни до правил Програми U4U. Раніше неповнолітня особа (тобто, дитина віком до 18 років) мала право подорожувати до США лише в складі групи («travel group»), до якої обов’язково повинні були входити один із батьків або опікун такої особи. Тобто, щонайменше один із батьків або опікун дитини повинні бути також мати одобрений статус «бенефіціара» на підставі петиції одного і того ж спонсора зі США, що й неповнолітня дитина. Такі правила фактично унеможливлювали приїзд дітей по програмі U4U, якщо обидва з їхніх батьків уже перебували тут по програмі U4U та не могли отримати повторно статус «бенефіціара» або ж один із батьків чи опікун не міг бути у складі такої подорожуючої групи.
Нові правила передбачають, що батьки/опікуни, які вже перебувають у США (зокрема по програмі U4U), можуть самі виступити спонсорами своїх неповнолітній дітей/підопічних за цією програмою. Але для цього вони повинні не лише відповідати формальним вимогам щодо спонсорства (насамперед, мати достатній рівень доходу, щоб фінансово утримувати дитину-бенефіціара в США), але право вільно подорожувати за межі США, щоб супроводжувати свою дитину/підопічну до США. Тому у випадку відсутності в батьків/опікунів дитини громадянства США, «грін-карти» (тобто, статусу «законного постійного резидента») або діючої неімміграційної візи в США, їм необхідно буде ще й завчасно отримати від міграційної служби спеціальний дозвіл на виїзд та повернення в США. Тому для багатьох українців в США, неповнолітні діти яких ще залишаються в Україні чи тимчасово перебувають в інших країнах Європи, тепер з’явиться реальний шанс спробувати «возз’єднатися» зі своїми дітьми.