Медалі та визнання для пристосуванців

Під час війни у нас з’явився хороший шанс покарати не тільки московитів, а й всіх їхніх агентів і корупціонерів, які однаково є ворогами України. Запит на це у суспільстві дуже великий і влада це прекрасно розуміє, хоч і не готова до цього кроку, оскільки це означатиме посадку багатьох її представників. Фактично це буде перемогою України, але це буде також самогубством для паразитів, які перебувають при владі, яка ніколи не захоче вийти на саму себе. Тому влада вирішила піти шляхом боротьби з іншими ворогами України. Хоч справжньою причиною цих переслідувань є навіть не боротьба з корупцією і точно не бажання покарати собі подібних ворогів України, а лише зачистка російськомовного електорального поля від політичних конкурентів напередодні парламентських виборів, до яких влада готується. І коли Нестору Шуфричу вручають підозру і беруть під варту – це на руку Українському народу, бо, як не крути, цей чоловік є очевидним ворогом України. Чим менше буде таких персонажів, тим краще для нас, українців.

Інша справа, коли з таких неприхованих виродків намагаються зробити справжніх героїв. Ні, це не витівки чинної влади. Це відомий всім нам борець за українську державність, який завжди себе позиціонував націоналістом. Але те, що він зробив нещодавно, свідчить про його незацікавленість у покаранні внутрішніх ворогів нашої держави. Скоріше навпаки. Йдеться про командувача Української добровольчої армії (УДА) Дмитра Яроша. Кілька днів тому він підписав наказ про нагородження Олександра Вілкула ЛИЦАРСЬКИМ ХРЕСТОМ УДА. І якщо зрозуміло, чому ексміністр-мародер Резніков нагородив цього виродка-корупціонера медаллю «Золотий тризуб», як собі подібного, то Дмитро Ярош шокував своїм вчинком притомну частину українського суспільства. Фактично він зіграв на руку ворогу. Після цього у моїй голові виникла низка запитань. Навіщо він це зробив? Навіщо намагається відбілити наскрізь чорну сутність, яка ще з початку незалежності завжди тяжіла до московії та представляла її інтереси в Україні? Виродка, який разом з іншими представниками п’ятої колони в Україні постійно затягував московський зашморг на нашій шиї та спільно з олігархами та іншими корупціонерами обкрадав Український народ. Виродка, який своєю діяльністю зробив можливим анексію Криму й частини Донбасу та призвів до великої війни з московськими нелюдами після повномасштабного вторгнення.

Хтось скаже, що з початком великої війни з Олександром Вілкулом відбулися позитивні метаморфози, що він став патріотом, який до сьогодні допомагає Україні у війні з московитами. Але, на жаль, так не буває. Не в цьому світі. І не в цьому житті. Наступного року цьому паразиту буде 50. І майже всю цю дистанцію він пройшов з непомітним для багатьох українців російським прапором в руках. Він як був московською консервою, так і залишається нею. В цьому плані нічого не змінилося. Коли бліцкриг московитів провалився і все пішло не так, як планував кремль, Олександру Вілкулу, як і Михайлу Добкіну, щоб вижити в нових воєнних реаліях, довелося одягнути вишиванку і заявити, що він за Україну, що московити – це наші вороги і з ними потрібно боротися. Я впевнений, що насправді йому в цій ролі дуже некомфортно, але на кону стоїть його життя та політичне майбутнє. З одного боку, московські куратори не хочуть втрачати «свою людину» на українській політичній шахівниці, тому обома руками за те, щоб українці повірили у «божественне перевтілення» цього виродка. З іншого боку, у Вілкула вибір невеликий. Або він з Україною і в нього ще є шанс на виживання, а в разі окозамилювання українців – навіть політичні перспективи. Або безславна втеча у московію та життя у політичному вигнанні разом з Януковичем, Азаровим та іншими московськими прихвостнями. А це втрата статусу політичного гравця та впливу в Україні. Хоч корупційних грошей, вкрадених в Українського народу, у Вілкула більше ніж достатньо, але виїхавши з України, йому можна забути про владу, яка конче потрібна таким дегенератам, як людині кисень. Мені прикро, що Дмитро Ярош, прекрасно розуміючи ситуацію, своїми діями допомагає Вілкулу не тільки уникнути справедливого покарання. Він допомагає йому знову претендувати на владу в Україні. І коли Вілкул у себе на фейсбук-сторінці хизується, що з початком повномасштабної війни з московитами отримав 27 нагород, серед яких є відзнака Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, то цей факт ще можна зрозуміти, знаючи, що Залужному щодня підсовують велику кількість наказів на підпис і він міг навіть не здогадуватися, що серед них був наказ на нагородження ворога України Вілкула. Але коли командувач УДА Дмитро Ярош підписує наказ про нагородження цього виродка ЛИЦАРСЬКИМ ХРЕСТОМ УДА з формулюванням: «За особисту жертовність і патріотизм, значний внесок в обороноздатність держави, самовіддане служіння Українському народу», мені стає страшно. Страшно за наше майбутнє, в якому, здавалося б, більше не повинно бути місця виродкам, які своїми діями обкрадали, розвалювали Україну і призвели до геноциду Українського народу, який зараз триває в Україні. Я переконаний, що Дмитро Ярош теж це все прекрасно розуміє. Тільки тут його слова під дописом Вілкула на його фейсбук-сторінці «Друже Олександре, нагорода заслужена. Дякую за все, що робите, з початку повномасштабного вторгнення росії, в ім’я України!» не можуть бути аргументом. Як не може бути аргументом жодне виправдання на користь будь-кого з ворогів України. Тому що ми повинні пам’ятати все, що вони зробили нам і нашій державі, і їхню роль у тому, що зараз відбувається в Україні. Ми повинні виводити всіх виродків-корупціонерів на чисту воду і карати, а не робити з них героїв. Тільки так ми зможемо очиститися від цієї нечисті, що заполонила нашу славну Україну.