Колишній «кріт» у НАТО. Угорська Республіка

Угорщина продовжує демонструвати союзницькі відносини з державою-агресоркою росією та виношувати плани на встановлення контролю над Українським Закарпаттям. У Будапешті чудово розуміють, що іншого способу повернути «втрачені території», крім як зробити це в разі розгрому України російською федерацією й розпаду нашої держави, не існує. Проте угорська армія, що хвацько передислокувалася до українського кордону вранці 24 лютого 2022 року, тепер, поглядаючи на наш Південно-Східний кордон, хреститься й дякує, що не наважилася тоді перетнути кордон з Україною, очікуючи «падіння Києва». Росіяни обманули уряд УР (власне, помилилися), обманюють і зараз, мобілізуючи офіційний Будапешт на дипломатичну боротьбу з Україною, й надалі обіцяючи йому Закарпаття.

Віктор Орбан, «як лев», боровся за російські інтереси на останній сесії Генеральної Асамблеї ООН, провівши від імені уряду рф (!) конфіденційні бесіди з представниками щонайменше 9 країн. Головні російсько-угорські меседжі полягали в тому, щоб домогтися припинення міжнародної військово-технічної допомоги Україні, «з розумінням» поставитися до російських «історичних інтересів», змиритися з «новими реаліями», тиснути на Київ з метою подальшої пацифікації України на користь агресорки. Думай тепер, Угорщина – член НАТО чи членкиня?

Очевидно, в захопленні від «проделанной работы» за кордоном, Орбан виступив з відповідними тезами й у власному парламенті. На головному місці промови – Україна. Власне, угорський прем’єр повторив російські наративи про необхідність «припинення війни» за рахунок передачі агресорці якоїсь частини території України. Не забув і про Закарпаття, де, на його думку, діти етнічних угорців не повинні вчити української мови, а навчатися лише угорською. За задумом, тоді «закарпатський анклав» мав би бути ізольований від України й, у разі окупації або розпаду України, безболісно перейти до складу Угорщини.

Просто в урядовому приміщення лідер члена (?) НАТО запевнив кремль, що Угорська Республіка й надалі блокуватиме прийом до Альянсу нових членів. Зокрема, Швеції. А що не так?

Те, що Угорщина закликала Захід «надати гарантії безпеки росії», коли агресорка віроломно напала на сусідню державу й заливає кров’ю українські поля, міста і села, взагалі, не піддається аналізу з точки зору здорового глузду. Якщо він ще десь залишився.

Тепер Угорщина вже не «кріт» у НАТО. Кремль офіційно перевів її зі статусу «крота» в статус розкритого «агента (агентеси?) впливу» й союзника агресорки.

Після низки поразок і невдач в Україні москва витягуватиме з підпілля дедалі більше «кротів» та «консервів» і нещадно палитиме їх заради власних національних інтересів. А якщо треба буде, так само легко продасть їх, як продала Вірменію. Продасть і Угорщину, якщо того потребуватимуть «російські національні інтереси». Тоді знатимемо ще більше.

Дивний оборонний блок – НАТО. Адже навіть на рівні логіки й прогнозування середньої школи уже сьогодні можна легко передбачити, як будуть поводитися угорці у випадку, наприклад, російсько-румунської війни, коли рф «пообіцяє» Будапешту «повернути» Трансільванію. Або на чиєму боці твердо стане Угорська Республіка в разі нападу рф на Словаччину, бо й там є «втрачені угорські території». Принаймні, блокування консенсусу Альянсу й заборона на транзит військової допомоги гарантовані. Парадоксально, але «великій» Угорщині, як і «великій» росії, схоже, поки що заважає лише «маленька» Україна.

росія продала Вірменію, або одна Угорщина – добре, а дві – ще краще

Оборудка відбулася в Сочі 4 вересня під час зустрічі президента рф путіна й президента Туреччини Ердогана. Заради справедливості, москві й так уже не було чим протистояти Азербайджану в Арцаху (Нагірному Карабахові), проте рф була й залишається великою ядерною державою з поки що нескінченним мобілізаційним і військово-технічним ресурсом і ракетами, тож Баку для деокупації так званої «ДНР» на власній території потрібні були гарантії невтручання. Їх могла надати лише Туреччина. І це, мабуть, чи не єдина причина, чому президент цієї країни поїхав в рф домовлятися.

Якось так «випадково» в період між самітом у Сочі й початком «контртерористичної операції» в Арцаху Ердоган линув воду на російський млин. Він заявив, що не має підстав не довіряти путіну й росії, як не має підстав і вірити Європі (й побідкався, що Анкару вже 50 років не приймають у ЄС). Тобто лідер турків у своєму баченні справедливості в сфері міжнародних відносин поставив лютого агресора і країни мирної Європи на один щабель. Ще раніше турецькі ЗМІ зарясніли слоганами, скопійованими у нацистських російських пропагандистів, де у війні з росією звинувачувалася Україна (!). Мабуть, європейці перехрестяться, що не приєднали Туреччину до Європейського Союзу.

Отже, предметом торгу стала Вірменія, яка свого часу спокусилася на обіцянки, запевнення і навіть гарантії з боку кремля й захопила частину суверенного Азербайджану. «Союз навіки» пішов туди, куди перед цим пішов і весь російський ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку), куди рф в контексті встановлення військового домінування на пострадянському просторові й поновлення СРСР затягнула кількох чи то довірливих, чи то схильних до нетрудової наживи керівників Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану й Узбекистану разом з усіма тими країнами. І що довше ті країни залишатимуться в оманливому оборонному союзі з москвою, то вища ймовірність і їхнього продажу в інтересах російської федерації. Я, знаючи росіян не за переказами, не виключав би навіть «продажу» Таджикистану Талібам за афганський героїн. Коли решту каналів буде перекрито.

Зрозуміло, що в оборудці одна сторона щось купує, а інша – продає. Тепер Туреччина винна москві. Газовий хаб, транзити енергоносіїв і АЕС «Аккую» на півдні Туреччини – то вже справи минулого й вирішуються вони «в робочому порядку». Росії потрібна зброя, військова техніка і військове спорядження. А також посередник (в ідеалі – член НАТО), який може купувати на світовому ринку те, що нормальні люди давно вже не продають росіянам: ту ж саму зброю й техніку, спорядження, електроніку та різні технології, запчастини, чіпи тощо. І, звісно, вето Анкари, у разі потреби консенсусного рішення НАТО щодо участі у війні з росією. Одна Угорщина – добре, а дві – ще краще.

«Кидок» «братнього вірменського народу» росіянами був таким брутальним, що можна припустити: путін отримав від Ердогана згоду на все, що просив.

Не виключено, що слідом за пропозиціями від США реформувати ООН незабаром почуємо й пропозиції щодо реформування НАТО. Уже принаймні два члени цієї організації не лише заявили про симпатії до російської агресії в Україні, але й почали гру на боці агресора. Поки що політичну й економічну.

https://t.me/Vasyl_Laptiichuk