Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №13

Арабська Джидда, сестра Оману

Верхівка політичної влади в Україні не може жити без Оману. Тягне їх туди. Проте не слід шукати цьому містичних пояснень, все банальніше. Ці регіони славляться своєю «офшорністю» та «політичною всеядністю». І якщо питання з офшорами ще якось можна вирішити за допомогою Кіпру, Мальти, Лондону, підставних компаній тощо, то зі «всеядністю» – гірше. 

У питанні війни України проти московії «всеядність» з боку іноземних держав означає позицію «і вашим, і нашим». Саме таку позицію наразі посідає основна частина арабського світу. Тому й обрали Джидду – для проведення блискучих зелено-єрмаківських дипломатичних перемог. 

У січні 2020 року Володимир Зеленський літав в Оман. Разом зі своїм помічником Андрієм Єрмаком, який на той момент ще не став головою Офісу президента. Зеленський провів дві офіційні зустрічі – з виконавчим президентом Державного генерального резервного фонду Оману та з міністром, відповідальним за закордонні справи Султанату Оман. На останній зустрічі на фото «засвітився» його помічник – Єрмак. Який тоді не мав жодних повноважень.

Абсолютно випадково в той же день в Оман прилітав Микола Патрушев – директор Федеральної служби безпеки (ФСБ) росії з 1999 до 2008 року. А з 2008 року – обіймає посаду секретаря Ради безпеки рф.

Ця «випадковість» – не єдина. Відповідно до розслідування журналістів проекту «Схеми», опублікованому на «Радіо Свобода», Володимир Зеленський терміново (у зв’язку зі збиттям Іраном українського літака) повернувся з Маската до Києва, в Оман прилетів… із москви. Саме на його борту, за даними джерела «Схем», 8 січня близько першої години ночі до Оману з москви прилетів Микола Патрушев.

Патрушев – друга людина за своїм впливом на московії. Він – «силовик», і всі роки правління путіна належав до його «найвужчого кола». 

Злі, але добре поінформовані українські язики, причетні до діяльності українських спецслужб, колись висловили «конспірологічну» версію про те, що під час зустрічі Зеленського із Патрушевим, лідеру 95-го кварталу продемонстрували московські можливості «онлайн» – показавши збиття українського літака в режимі прямого часу. Цю версію неможливо перевірити, як і спростувати. Проте саме після візиту в Оман, Єрмака було зроблено головою ОП. Додайте до цього повністю відсутню підготовку до московського вторгнення, відкрити південь (Чонгар) та північ (білоруські дороги) – шлях на столицю… Ще одна випадковість? Чи не забагато «співпадінь»?

Традиція спілкування московських спецслужб із країнами арабського світу (та й не тільки) сягає ще далеких 60-х та 70-х років 20 століття. Тому вибір арабської Джидди для проведення такої конференції здається не випадковим – відносини із США через продаж «нафти» дуже сильні, а значить – вплив глобалістів зберігається. Відносини із московією – дружні. Спільний заробіток. 

У Джидді (й не тільки там) Україну вчергове представляв Єрмак – ніким не обраний і не уповноважений на таку роль українським народом посадовець, якому Зеленський регулярно передає свої повноваження.

Перша зустріч в цьому форматі проходила в Копенгагені, друга - в Джидді. Друга була вже більш широкою та статусною. Україна та Саудівська Аравія запросили дипломатів з близько 40 країн на переговори в порт Джидда на Червоному морі. Серед них: Китай, Індія, Бразилія, Південна Африка. 

Найкраще свідчать про такі зустрічі – їхні результати, які ми зможемо оцінити в майбутньому. Проте вже зараз мусимо відзначити кардинально різну оцінку представниками та журналістами різних країн. 

За відсутності на цьому заході українських журналістів, тепер мусимо вірити тезам Єрмака про те, що «саміт був успішним, адже всі його 42 учасники одностайно засвідчили відданість принципам Статуту ООН, міжнародного права та поваги до суверенітету й непорушності територіальної цілісності держав».

Українські ЗМІ пишуть про ледь не «прорив», «поглиблення ізоляції росії», «титанічні зусилля Єрмака» тощо.

Китайську делегацію в Джидді очолював спеціальний представник КНР у справах Євразії Лі Хуей, який у травні відвідав Україну, кілька європейських столиць та москву для обговорення можливості політичного врегулювання війни.  

«Лі мав широкі контакти та спілкування з усіма сторонами щодо політичного врегулювання кризи в Україні... вислухав думки та пропозиції всіх сторін і надалі консолідував міжнародний консенсус», – наголосили в китайському МЗС.

Проте представник Китаю заявив, що його країна продовжить «зміцнювати діалог» на основі власної мирної пропозиції з 12 пунктів і «накопичувати взаємну довіру». І ця конкретика не грає на користь України, адже китайський мирний план категорично відрізняється від так званої «формули Зеленського». І його реалізація вже точно не є «перемогою».

Важливими є ще й інші оцінки, зокрема від Франції. «Китай застосував «конструктивний підхід» до переговорів, але наполягає на припиненні вогню, заявив високопоставлений чиновник Міністерства закордонних справ Франції. Франція заявила китайцям, що це неприйнятно, оскільки це фактично заморозить позиції росії на місці, сказав чиновник», – передає Bloomberg.

Якось на цьому не акцентують увагу українські ЗМІ, за рідкісними вийнятками.

Але далі – ще гірше, а, можливо, й страшніше. Видання Bild пише, що представник Саудівської Аравії на цьому саміті висунув ініціативу (яку тут же підтримав Китай та інші прихильники росії) про початок «мирних» перемовин України з росією, виходячи із сьогоднішньої лінії фронту! 

Українська делегація на чолі з Єрмаком цій ініціативі не заперечила, проте при цьому Єрмак і контрольовані ним ЗМІ постійно говорять про «формулу Зеленського», пункт 6 якої говорить про виведення російських військ та збройних формувань з усієї території України і відновлення Україною контролю над усіма ділянками нашого державного кордону з росією як обов’язкову умову припинення війни. 

Виходячи з усього вищезазначеного, зустріч в Джидді слід вважати черговим етапом затягування України до «мирного договорняку» під путінської диктовкою, проте при передачі головних ролей Китаю. Що, як не дивно, влаштовує і глобалістів, і кремль. Хоча чому ж дивно? Весь світ – театр… Біда в тому, що Україна – театр бойових дій і ллється свята українська кров…

The Economist про Контрнаступ

Окремої уваги заслуговує стаття видання The Economist щодо нашого контрнаступу – і через зміст, і через виваженість, і через статус самого видання, яке є одним із найсильніших та фахових рупорів транснаціоналів. Наведу кілька ключових тез:

1. Західні партнери очікували прориву на півдні, виходу до Мелітополя і далі – до узбережжя. «Це перевернуло би всю війну. Сили росії були б розрізані навпіл, позбавлені підкріплення. А Крим став би ізольований». 

2. На жаль, цього не сталось. Проте ще не задіяно 10-й армійський корпус, куди входять 3 бригади, які пройшли тренінг на Заході й оснащені озброєнням НАТО. 

3. Звільнено лише 200 кв км. Тоді як росія далі утримує 40 000 кв км. Тобто, звільнено 0,5% від загарбаного. Лінія фронту майже не змінилася з листопада минулого року. 

4. Контрнаступ перетворився у війну на виснаження. 

5. Україну не потрібно критикувати за її повільність – це лише зашкодить бойовому духу і потішить пана путіна.

6. Потрібні поставки, поставки і ще раз поставки: HIMARS і ATACMS, більше снарядів, більше безпілотників, більше касетних бомб і більше патронів. В ідеалі – більше танків і винищувачів.

Останні два пункти – саме те, що нам і потрібно.

«Бавовна» в москві

Однією із необхідних передумов для припинення війни є те, щоб московський обиватель відчув її своєю тонкою «шовіністично-імперською шкуркою». Саме тому важливими є операції ЗСУ, пов’язані із переходом кордону, діяльність диверсійних груп, удари бойових дронів.

В даному контексті позитивним явищем є поступове збільшення кількості ударів по території московії. І особливо важливим тут є удари по москві, хоча й вони зараз носять більше психологічний характер. Проте вони доносять просту істину до московського обивателя – війна це не десь там щось, що ми дивимось по телевізору і радісно підхрюкуємо колективному скабеєєво-соловйову, попиваючи спиртову настоянку глоду – «бояришніка». Ні, війна це ось тут. У когось сусід став одним із понад 250 тисяч денацифікованих московитів, у когось родич, хтось став інвалідом. А тут ще й прилітати по московських бізнес-центрах почало…

Додайте до цього удар надводного дрона по десантному кораблю «Олєнєгорскій горняк». І картина стає ще яскравіша. Хоча, як на мене, то потрібно бити саме по тому, що розташоване ближче. Це і дешевше, і дає можливість збільшити масштаб ударів. Маю вагому підозру, що наступна зима буде для України складнішою від попередньої – через удари по інфраструктурі. Потрібно готуватись до дзеркальних відповідей – відповідати ударом на удар. Попри ресурсну перевагу ворога.

Чергові «зашквари» зелених неукраїнців

«Хліба і видовищ» – прагнув давньоримський плебс. Український обиватель попри нестачу «хліба», при рівню безробіття 38%, згідно із даними Світового банку, щедро отримує «видовища». 95 квартал в цьому є майстром, проте останні «видовища» виникають не через бажання кварталівців, а всупереч їм.

9 серпня Верховна Рада позбавила мандата депутата від «Слуги народу» Андрія Холодова. Раніше сам він написав відповідну заяву після того, як журналісти з’ясували, що Холодов уже пів року живе за кордоном. Пікантності ситуації додає те, що Холодов є кумом Медведчука. 

Ще раніше депутатського мандату позбувся Юрій Арістов. Декілька депутатів стали фігурантами гучних кримінальних проваджень. Цікавою в цьому випадку є позиція хламідії, перепрошую Арахамії, голови президентської фракції у Верховній Раді – з партії «Слуг Народу» можуть виключити ще кілька депутатів, якщо вони «не проголосують за ключові закони, витягнуть картку, не прийдуть на засідання». 

Тобто не за злочини та корупцію, а за «не проголосують». 

8 серпня було вручено підозру колишньому «слузі», нардепу Олександру Дубінському, якого виключили з фракції ще на початку 2021 року. Нині Дубінського підозрюють у внесенні неправдивих відомостей до офіційних документів, на підставі яких він виїхав за кордон нібито під приводом супроводження батька на лікування. Проте щодо Дубінського історія може бути набагато цікавішою, в силу його зв’язків із Андрієм Деркачем, колишнім депутатом-регіоналом, який зараз переховується на московії. 

Також Арахамія вимагає від колеги Богдана Торохтія, який отримував із бюджету компенсацію за оренду житла, поки його дружина купувала нерухомість в Болгарії, скласти мандат та повернути бюджетні гроші.

«Наше терпіння не вічне. Богдан Торохтій мав час на те, щоб пояснити свою поведінку під час війни і спробувати якось реабілітуватися. Як варіант – продати що-небудь з елітного автопарку своєї родини та передати кошти на потреби оборони», – зазначив голова «зелених слуг» у парламенті. Хороша практика: вкрав мільйони чи мільярди, дещицю пожертвував на ЗСУ і вже стає незрозуміло – злодій ти чи патріотичний меценат.

Ще одного нардепа – Анатолія Гунька та двох його спільників затримали на одержанні неправомірної вигоди розміром 85 тисяч доларів. За гроші нардеп обіцяв бізнесмену забезпечити надання в обробіток державних земельних ділянок Національної академії аграрних наук України. Не дає спокою зеленим недодепутатам українська земля, все її хочуть дерибанити – тому й запущено зараз розпродаж України – землі, надр та залишків промисловості. 

Проте і це ще не все. У 2018 році Гунько був серед затриманих Генпрокуратурою членів угрупування, яке звинувачували у незаконному привласненні майна держпідприємства «Радіопередавальний центр». Гунько розглядався слідством як організатор цього угрупування. В оборудці була замішана кампанія «Інтер-профіт», що офіційно належить Гуньку. Але той вийшов з-під варти під заставу в 1,7 млн грн.

Дружина депутата – Наталія Іванівна Гунько – є депутаткою Київської обласної ради. І не просто депутаткою: до травня 2023 була головою Київської обласної ради!

Але і це ще не вся інформація. «Вишенькою на торті» є зв’язок Анатолія Гунька із олігархом місцевого масштабу Вадимом Поліщуком, який є далеким родичем колишнього московського президента та прем’єра – Дмитра Медведєва. Який і зараз є вірним соратником путіна, що старається доводити практично після кожного випитого стакану «водки», погрожуючи ядерною зброєю «гнилому Заходу» та Україні. 

Але ж партнер родича Медвєдєва та кум Медведчука до «Слуг Народу» потрапили випадково, еге ж? Той, хто не вірить у «випадковість» – нехай гляне високопатріотичні відосики Зеленського. Цар же хороший, бояри – погані.

Повернення бізнесу Януковича

Кабмін під керівництвом прем’єра Дениса Шмигаля у 2021-2023 роках ухвалив низку рішень, які дозволили скандальному виробнику документів у 2000-х, колишньому консорціуму «ЄДАПС» монополізувати цю сферу знову. Фактично йдеться про те, щоб завдяки владним повноваженням дати можливість «своїм» приватним структурам стати свого роду «посередником» при друці документів між громадянами та державним поліграфкомбінатом «Україна». Посередництво штука дуже корисна.

За підрахунками видання «Українська Правда», посталий із попелу ЄДАПС за майже два роки отримав держпідрядів лише від поліграфкомбінату на щонайменше 2,3 млрд гривень. Компанія мала й інших, але значно менших державних замовників. 

Як то кажуть, Янукович пішов, але справи його живі. Хоча мені особисто здається, що в президента-зрадника Януковича при спогляданні дій Зеленського в голові постійно сидить одна думка: «А що, так можна було?».

Як би це дивно не звучало, але влада Януковича краще дотримувалась Конституції і законів України, ніж його наступники. І перш ніж грабувати нас, вони змінювали відповідні законодавчі акти. Водночас Зеленський розтоптав Конституцію із перших днів свого перебування на посаді. А найцинічнішим є фактичне викрадення української землі і надр, всупереч статтям 13 та 14 Конституції. Проте це викрадення здійснюється політико-економічними методами, що ніяк не зменшує його страшні загрози для самого існування та збереження українського народу. 

Непокаране зло зростає

8 серпня 2008 року (08.08.08) московська армія напала на Грузію. Цьогоріч виповнилось 15 років тому вторгненню. Млява реакція міжнародної спільноти, фактична відсутність дієвих санкцій показала всю гниль міжнародної політики. Фактично напад на Грузію став передвісником нападу на Україну в 2014 році та теперішній повномасштабній війні, яку путін розпочав 22 лютого 2022 року (22.02.2022). 

Випадкові нумерологічні співпадіння? Чи це якось пов’язано із сатанізмом кремлівських владик, що прийшли до влади після 1917 року та принесли людству небачені раніше злочини та репресії, зокрема і найбільший з них – Голодомор, яким було вбито понад 10 мільйонів українців.

Українці нікому нічого не винні. Ми всім за все заплатили. Своєю кров’ю. А от нам, українцям, – винні. Але ми зможемо за це спитати тільки згодом, коли при владі будуть україноцентричні патріоти, а Україна стане суверенним суб’єктом міжнародної політики.