Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №11
Давно обіцяний та надмірно інформаційно розігрітий «зеленим спецназом» у вигляді подоляків-арахамій контрнаступ не приносить тих результатів, до яких призвичаїли споживача українських інформаційних новин.
Видання The Wall Street Journal написало: «Контрнаступ України може зайти в глухий кут через відсутність достатньої кількості зброї та підготовки українських військових».
Як зазначають у статті, коли навесні цього року Україна розпочала контрнаступ, західні військові знали, що Київ не має достатньої підготовки і озброєння – від снарядів до бойових літаків – для витіснення російських військ. Однак вони сподівалися, що українська мужність і винахідливість переможуть.
«Але цього не сталося. Глибокі й смертоносні мінні поля, розгалужені укріплення і російська військово-повітряна міць значною мірою заблокували суттєве просування українських військ. Натомість кампанія ризикує зайти в глухий кут, що може призвести до загибелі людей і техніки без суттєвої зміни імпульсу», – йдеться в публікації.
Свідомо подаю цитату великим обсягом для розуміння всього контексту. Величезні мінні поля та система укріплень московської армії місцями сягає 40 кілометрів завглибшки. Ось що означає готуватись до нападу! В цьому місці згадайте Чонгар, Південь України, зайнятий практично за 1 день, штурм Києва, до якого дорогами з Білорусі також добрались за 1 добу. Згадайте. Викарбуйте в голові та серці. Бо за це все заплачено українською кров’ю. І хто винен у такому «провалі»? Пишу з лапками, бо вважаю це свідомою продуманою роботою, а не випадковим провалом.
Але повертаючись до статті видання. Перш ніж перейти до післясмаку та висновків, додам ще один акцент: « …західні військові знали, що Київ не має достатньої підготовки і озброєння – від снарядів до бойових літаків – для витіснення російських військ. Однак вони сподівалися, що українська мужність і винахідливість переможуть». Це, мабуть, найбільш цинічне з усього, що я читав з приводу нашої війни проти московії. Аналітики не можуть сподіватись, що з автоматами ти успішно будеш протистояти танкам, артилерії та авіації. Тільки в цій цитаті «військові» правильно було б замінити на «політики». Не просто так генерал Залужний в інтерв’ю The Washington Post фактично кричав про брак всього, про невідповідність наступу ані доктринам НАТО, ані московським – адже ворог має перевагу в повітрі і не тільки. А ЗСУ та, зокрема, Залужному напередодні того інтерв’ю в західній пресі деякі виродки посміли дорікати, що контрнаступ йде надто повільно! Спеціально згадую ці деталі, бо вони є дуже важливими. Фактично, відповідно до певного закулісного сценарію, контрнаступ мав принести певні результати, але захлинатись кров’ю. І на певному етапі, виходячи із знекровлення та ослаблення, враховуючи дозовану військову допомогу, політичне керівництво України сяде за стіл перемовин. Зеленський власне перші кілька місяців війни вже й так був готовий це зробити, Арахамія в Стамбулі вже навіть пункти домовленостей озвучував. Якби Борис Джонсон екстрено не прилетів та не «вставив» щось кудись. Нагадую ці моменти, бо їх не можна забувати.
Залужний не пішов цим шляхом, через що крісло під ним ще більше захиталось. Адже його перебування на посаді напряму залежить від підтримки США, а «регент» Єрмак вже давно спить і бачить на посаді головнокомандувача ЗСУ генерала Сирського. Висновки на підставі статті:
1. Перший етап контрнаступу не дав очікуваних результатів. Та й не міг дати.
2. ЗСУ не може звільнити наші території у так званій симетричній війні, адже московська армія переважає нас в живій силі, техніці, авіації та БПЛА.
3. Втрати українських воїнів є дуже значними – не менше 100-150 вбитих щодня, і не менша кількість поранених легкої та середньої складності (які відразу потребують заміни). І якби не певні дії командування, то все було б ще гірше.
4. Ми тримаємось завдяки зусиллям наших військових і волонтерів.
5. Стаття The Wall Street Journal є черговим кроком до організації мирних перемовин.
«Піонер» Портніков та корейський сценарій для України
«Якщо не буде політичного рішення, ЗСУ не зможуть добитися закінчення війни» – під таким красивим заголовком вийшло інтерв’ю Віталія Портнікова на сайті «BBC News Україна». Інтерв’ю глибоке, об’ємне, а сам його повний аналіз не помістився б у формат нашого політичного дайджесту, бо потребував би набагато більше місця. Гримуча суміш правди, брехні, правдивих висновків та брехливих псевдовисновків, які повинні повести свідомість українців у певному напрямку.
Перш ніж перейти до ключових тез щодо інтерв’ю Портнікова, вчергове закцентую увагу наших читачів на системі координат. Українцям в масовій свідомості створили абсолютно викривлену картину світу, в якій досить часто антимосковську риторику починають сприймати як прояви українського патріотизму. Але давня африканська мудрість говорить: «якщо крокодил з’їв твого ворога, то це не значить, що він твій друг».
І тепер власне до системи координат. В публічному інформаційному просторі політики, журналісти, експерти, блогери та інші «пасажири» діляться на 4 групи, залежно від того, чиї інтереси вони захищають:
1. Інтереси українських олігархів, серед яких, за випадковим збігом обставин, відсутні етнічні українці.
2. Інтереси москви та її агентури.
3. Інтереси глобалістів та транснаціональних корпорацій. В нас ця група щедро представлена штучно вирощеними грантоїдами – так званими «соросятами».
4. Інтереси українського народу. Ця група найменш чисельна і, на превеликий жаль, практично відсутня на вищих рівнях політики та інформаційного поля. Інколи можуть дозовано дати можливість висловитись якомусь представнику, та й то виключно для того, щоб українці не згадали добрих гайдамацьких традицій, раптом усвідомивши, що і влада, і власність в Україні належать комусь іншому, але не самим українцям. До слова, наша газета «Сурма» непохитно стоїть та діє на позиціях 4 групи. І всі, хто допомагає нам в інформаційному поширенні та/або фінансово, стають нашими співучасниками.
Віталій Портніков, будучи талановитим глибоким журналістом та аналітиком, належить до 3 групи – глобалістів-транснаціоналів. Причому значна частина олігархів так само в той чи інший спосіб вже «лягла» під 3 групу. Включно з Петром Порошенком, який любить спекулювати на українських цінностях. Пан Портніков завжди відстоював інтереси когось іншого, але не українського народу. Антимосковськість риторики жодним чином не означає проукраїнськості позиції. Це, шановний читачу, українці повинні дуже добре засвоїти. Власне це інтерв’ю Портнікова є не першим подібним інформаційним вкидом до патріотичного сегменту українців. Для громадян України, чиє життєве гасло «какаяразніца», із подібними тезами вже звертався і продовжує це робити Арестович. Проте порівняно із Портніковим робота Арестовича є досить поверхневою та примітивною, хоча це може бути пов’язано з тим, що були суттєво інші військові та політичні обставини.
А тепер до ключового висновку. Інтерв’ю Портнікова я сприймаю як один з елементів зовнішньої підготовки/зондажу українців щодо корейського варіанту розділу країни і «вічного перемир’я». Рекомендую читачам особисто ознайомитись із цим об’ємним текстом, аналізуючи все в ключі розподілу інтересів олігархів, московитів, глобалістів та українців. Саме в такій системі координат з’являється можливість цілісного бачення реальної картини політики.
Стаття путіна про зернову угоду
Знаковою є поява статті московського царька після припинення дії «зернової угоди». У статті «росія і Африка: об’єднуючи зусилля для миру, прогресу та успішного майбутнього», яку опублікував кремль, путін пише, що минулого року росія нібито зобов’язалася сприяти реалізації Чорноморської зернової ініціативи, оскільки вона від початку була націлена на забезпечення глобальної продовольчої безпеки, зниження загроз голоду і допомогу найбіднішим країнам Африки, Азії та Латинської Америки.
Однак «зернову угоду», за його словами, «безсоромно використали винятково для збагачення великого американського і європейського бізнесу, який вивозив і перепродував зерно з України». Зокрема, у статті стверджується, що за майже рік у межах «угоди» понад 70% експортованих з України вантажів нібито надійшли до країн із високим і вищим за середній рівнями доходів, включно з ЄС, тоді як до таких країн, як Ефіопія, Судан, Сомалі, Ємен та Афганістан, – менше 3%.
Весь кремль на чолі з путіним, разом із доктриною «масковскава міра» є очевидними ворогами для українського народу. Екзистенційними ворогами – такими, що становлять загрозу нашому існуванню. Проте цей факт не повинен нас засліплювати в питаннях аналізу. Адже та ж сама ідеологія «масковскава міра» чому сприймалась частиною українців? Тому що антинародну кремлівську імперську брехню завертала у традиційні цінності та культуру (носіями яких ніхто із представників кремля не є та не був!). І від того, що московити спекулювали на українських цінностях, наші цінності не стають брехливими чи неправильними.
Так само і від того, що путін є ворогом всього українського, всі його слова не стають брехнею. Навпаки – він аналогічно використовує правду, для того, щоб завертати у неї свою брехню.
Статистика щодо вивезеного з України продовольства, яку озвучив путін, опирається на числа президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. І в цьому контексті нам варто було б задуматись над всім інформаційним нагнітанням щодо того, як «Україна рятує світ від голоду». Водночас ми нічого не знаємо про наявність (або відсутність) стратегічних запасів у нас. І як вишенька на торті – Кабмін так і не озвучив, скільки грошей надійшло до державного бюджету від вивезення українського зерна і продовольства. Вивезли понад 33 мільйони тонн. Хто заробив? Україна та українці? Олігархи-латифундисти? Корпорації?
Водночас в цій статті путіна я вбачаю і натяк на майбутнє. Одним із аргументів для того, щоб посадити нас за стіл перемовин буде також і «планетарний голод». І тоді ж і буде відновлено зернову угоду в межах більш широких домовленостей.
Арешт Гіркіна
На московських болотах свій 95-й. І не бензин, а таки квартал. Пригожина, який «повів» свою банду на столицю, царьок приймає особисто, а Стрєлкова-Гіркіна, який багато говорив – і правди, і брехні – посадили в тюрму. Додайте сюди те, що відбувається певна зачистка в армії. Опозиційні до чинної влади кремлівські вежі поки що притихли.
До сліз пробирає «душевна підтримка» Гіркіна з боку ліберастичного кандидата на посаду наступного царька – Олексія Навального.
«Доки він залишається під вартою за цим безглуздим і очевидно політично вмотивованим звинуваченням, він є політичним в’язнем», – заявив Навальний.
За його словами, Гіркіна затримали не за звинуваченням у катастрофі малайзійського «Боїнга» в липні 2014 року, а «за фіктивною та сфабрикованою справою про екстремізм». «Просто кажучи – за критику влади. А саме Шойгу та путіна», – додав Навальний.
Додайте до цього ПЕРШІ мусульманські протести в москві проти свавілля поліції. І підсумково все має такий вигляд, ніби діло йде до розвалу росії. Проте цього разу мирного розвалу імперії, як це було вчинено з СРСР, не буде.
Спостерігаючи за перебігом подій на болотах, українці мають пам’ятати, що кожен московський демократ закінчується на українському питанні. І лібераст – так само.
Товари подвійного призначення для московії
Тиждень розпочався з новини, що Мальдіви допомагають рф обходити санкції, за рік після повномасштабного вторгнення невелика острівна держава експортувала до країни-терориста близько 400 тис. напівпровідників на понад 53 млн доларів. Про це повідомляє Nikkei Asia, посилаючись на російські митні дані, отримані від індійської дослідницької фірми Export Genius. Через Мальдіви до рф було поставлено близько 400 тис. напівпровідників на загальну суму 53,6 млн дол. Загалом Мальдіви були другі після Китаю, включно з Гонконгом, за обсягом такого імпорту в рік після 24 лютого.
Експортний обсяг американських напівпровідників до рф становить близько 20% від загального експорту Мальдівських островів у 2021 році, який, за оцінками ООН, становив 280 млн дол. Тобто при посередництві Мальдів московія отримала американських напівпровідників на 56 млн доларів.
Проте тема Мальдів на цьому себе не вичерпала – народний депутат України Юрій Арістов, заступник голови комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки (!!!), відпочивав на Мальдівах.
Побачивши цю інформацію на сайті видання «Слідство.Інфо», я відразу подумав, що насправді Арістов не відпочивав на Мальдівах! А, дізнавшись про продаж московії напівпровідників при посередництві Мальдів, невідкладно вирушив на Мальдівські острови для налагодження відносин із тутешньою владою та усунення цього неподобства! Адже не може депутат від такої патріотичної президентської фракції під час війни відпочивати в 5-ти зірковому готелі в апартаментах, вартістю від 100 до 323 тисяч гривень за добу.
Проте мою «наївність» (сарказм) нещадно розтоптали працівники СБУ та Генпрокуратури. «За даними слідства, народний депутат України у липні 2023 року на три дні виїхав до Польщі на підставі службового відрядження з метою поглиблення двостороннього співробітництва з урядом Литовської Республіки. Після цього дистанційно відкрив лікарняний в одному з приватних медичних закладів міста Києва без проведення медичного огляду. Під час лікарняного народний депутат разом із сім’єю перебував на території Мальдівської Республіки», – вказано в повідомленні.
Для того, щоб ми не сумнівались в роботі нашого СБУ, при зйомці фото з місця проведення обшуку у нардепа (тепер вже колишнього), працівники СБУ навіть нарукавні пов’язки вдягнули на різні руки – щоб вся Україна бачила невтомну та нелегку працю.
Заступник голови комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки має доступ до державної таємниці. Щодо таких людей в умовах війни діє особливий порядок контактування з будь-якими представниками інших країн. Цікаво, чому не проводиться розслідування на предмет можливої передачі державної таємниці? Чи не пов’язана відсутність такого розслідування із тим, що Арістов був бізнес-партнером самого Зеленського?
Порохобот Льоша Гончаренко, який колись став депутатом ВР від партії регіонів на лозунгах захисту московської мови «Ми уважать себя заставім», з приводу цієї ситуації написав, що тепер Єрмак особисто буде по телефону вирішувати, кого випускати, кого ні. Певно обманює і наговорює на найвеличнішого лідера сучасності та регента при ньому, ні?
Не Мальдіви єдині. Китай
Китай активно нарощував торгівлю товарами подвійного призначення з росією попри власні заклики до миру – пише видання Politico. Зокрема, цього року росія імпортувала з Китаю безпілотників на понад $100 мільйонів, а імпорт китайської кераміки (використовується в бронежилетах) збільшився на 69%.
Цікавим є те, що ця інформація була опублікована після Мальдівської. Можливо, для того, щоб ще більше підштовхнути українську масову свідомість до вибору проти Китаю в поляризованому геополітичному просторі, що зараз активно змінюється.
ЄС скасував санкції проти Пшонки – генпрокурора Януковича
Суд Євросоюзу скасував рішення Ради ЄС про запровадження санкцій проти колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки, який працював за президента Віктора Януковича і втік до росії на тлі подій Євромайдану. Таке ж рішення ухвалене щодо його сина Артема, повідомляє агенція Blomberg.
Суд, зокрема, вказав на «помилки в оцінках» Ради ЄС і висловив сумнів у тому, що рішення про санкції ґрунтувалося на досить «твердій фактологічній основі».
Віктор Пшонка та його син потрапили під санкції ЄС у 2014 році. У вересні минулого року суд ЄС задовольнив позов колишнього президента України Віктора Януковича проти Ради ЄС та скасував рішення про продовження блокування його активів в Україні. Таке ж рішення було і щодо Віктора Пшонки та його сина. Санкції були запроваджені на підставі кримінальної справи про розкрадання державних коштів та їхнє незаконне переміщення за межі України.
Проте, перш ніж кричати про зраду ЄС, треба холоднокровно замислитись. Європейські бюрократи судової системи мають справу з документами, а не емоціями. Зняття санкцій з Пшонки чи припинення блокування активів Януковича пов’язані з однією простою істиною – ані влада Турчинова, ані Порошенка, ані Зеленського не спромоглась надати доказову юридичну базу щодо відповідних злочинів Януковича та Пшонки. А судочинство не опирається на емоції. Цікаво, чому не надали доказів? Не спромоглись чи не хотіли?
Совість чи страх Горбунова?
Юрій Горбунов заявив, що його компанія відмовилася від державного фінансування на серіал «СМТ Інгулець» через суспільний резонанс. Проте під формулюванням «суспільний резонанс» приховані, зокрема, дуже критичні коментарі воїнів ЗСУ. Настільки критичні, що в силу обмежень цензури не буду їх наводити у статті. А коли воїни, зокрема ті, які пережили дуже страшні поранення і мало чого бояться, починають тобі вказувати на аморальність твоєї поведінки та можливі важкі наслідки, то фінансування розміром 33 млн гривень вже не здається таким ласим шматком. 33 млн держаних гривень за комедійний серіал про бидло та ухилянтів під час повномасштабної війни.
Чи то паразити в політиці та економіці, чи то гельмінти в (анти)українській культурі будуть інакше поводитися, тільки якщо відчуватимуть страх. Така їхня паразитарна природа.
Проте мені у всіх цих скандалах із виділенням величезних коштів здавалось, що інформація не є повною. Багато чого можна прикрити цим інформаційним шумом. Цей тиждень запитання всі зняв. Обласні військові адміністрації просять в уряду щонайменше 12,8 мільярда гривень для залучення коштів на придбання систем оповіщення.
Свої проектні пропозиції ОВА подали на вимогу народного депутата від групи «Довіра» Сергія Шахова та через відповідні розпорядження прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Із листів Шахова зі зведеною інформацію по областях стало відомо, що ОВА визначилися з необхідними витратами на суму щонайменше 9,8 мільярда гривень. Серед них:
● Полтавська область – 4,5 млрд;
● Тернопільська – 2,5 млрд;
● Сумська – 984 млн;
● Дніпропетровська – 930 млн;
● Запорізька – 744,6 млн;
● Закарпатська – 600 млн;
● Івано-Франківська – 200 млн;
● Чернівецька – 109 млн;
Проектна пропозиція від Вінницької ОВА, у якій на системи оповіщення просять 3 мільярди 600 тисяч гривень.