А пісня духовна, як і молитва, злітає увись, до небес…

Щасливою є та людина, яка вміє розмовляти з Богом. І не буде перебільшенням сказати, що тим, хто вірить в Отця небесного, така розмова потрібна всюди і повсякчас. Тоді, коли смуток на серці, — щоб Господь утішив. Тоді, коли горе, — щоб допоміг його пережити. Тоді, коли розпач, — щоб подарував віру та надію. Коли сповнюєшся з якихось причин ненавистю чи злобою, аби замінив їх умінням прощати і любов’ю. А коли радість на серці, то мусимо пам’ятати, що маємо дякувати Богу за неї і за всі ті ласки, які Він посилає нам у житті.

Розмовляти з Богом можна по-різному — думкою, словом, молитвою… Або піснею, щирою духовною піснею. Для тих, хто її співає, вона стає тією невидимою дорогою, яка веде нас до Бога; вона підштовхує до роздумів над сенсом життя; вона трансформується у своєрідну сповідь, передаючи силою слова і силою музики безмір почуттів, якими сповнена душа. І цього не слід соромитися. Святий апостол Павло у посланні до колосян каже: «Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні». Бо вони і справді величні. Бо вони, як і молитви, злітають увись, до небес…   

Вкотре переконалася в цьому на фестивалі духовної музики «Господь — моя сила і моя пісня», який відбувся в Українському православному катедральному соборі святого князя Володимира у Чикаго. Проходив фестиваль уперше, тому не був надто велелюдним. Хоча організатори повідомляли багатьох і готові були прийняти значно більшу кількість учасників і глядачів. Наразі ж вдячні тим, хто відгукнувся. Про це сказав у привітальному слові настоятель собору отець Іван Лимар. 

Також на цьому святі був присутній і Генеральний консул України в Чикаго Сергій Коледов.

Свою воістину високу духовно-мистецьку творчість дарували на фестивалі вокальний ансамбль «Анафора» (диригент Володимир Лимар), до складу якого входять парафіяни собору святого князя Володимира та студенти музичної школи університету DePaul, хор «Ірмос» Української греко-католицької церкви святого Йосифа Обручника (диригент Богдан Кулешко), чоловічий хор «Ставрос» парафії святого Йосифа Обручника (диригент Руслан Рольний), вокальна формація «Прикарпатська» (диригент Марта Фрейзер), зведені в один колектив хори осередку СУМ імені Павлушкова, «Славута» Української Католицької кафедри святого отця Миколая та «Боян» Православної Катедри святого князя Володимира (диригент Володимир Попович). Серед інших, звучали твори Дмитра Бортнянського, Кирила Стеценка, Ми-коли Леонтовича, Михайла Вербицького, Миколи Дилецького, Артемія Веделя — тих українських композиторів, які є авторами класичних зразків ук-раїнської духовної музики. «Да воскресне Бог», «Отче наш», «Благослови, душе моя, господа», «Ангел звістив», «Єдинородний Сину», «Тебе, Бога, хвалимо», «Покаянна»... Це та музика, яка справді відлунює тихою молитвою, спонукає думати, переживати, очищатися чистою сльозою, сповнюватися щирою любов’ю, якою благословляє нас Господь. Оскільки ж фестиваль проходив безпосередньо у приміщенні храму, де особливо намолена атмосфера, де особлива акустика, то й сприймалися духовні пісні по-особливому трепетно, зворушливо, дозволяли відчути єднання людської душі з Богом. А виконаний усіма учасниками свята духовний гімн України «Боже великий єдиний» прозвучав з неймовірним піднесенням.

… Кожна повноводна річка починається з маленького струмочка. Так і тут: є всі підстави сподіватися, що гарний початок — перший фестиваль духовної музики — матиме гарне продовження. У всякому разі на це сподівається настоятель собору святого князя Володимира отець Іван Лимар, який говорить: «Усі ми, наприклад, знаємо, що фестиваль колядок традиційно відбувається у катедрі святого отця Миколая. От і я давно виношував думку про те, щоб організувати якесь гарне об’єднавче свято у нашому соборі, щоб воно стало традиційним для нашої парафії. Вибір зупинили на святі духовної пісні. А час для його проведення вибрали післявеликодній. Бо всі ми і справді ще перебуваємо у світлі цього величного свята. Усі ми сповнені радістю цієї величної події — Христового воскресіння. Маємо надію, що через рік Господь поблагословить наші наміри на проведення другого фестивалю, уже більш масового. А поки що і нині, і присно славімо Бога, уповаймо на Його милість, звіряймо своє життя з Богом, віддаймося під Його опіку. Бо Господь направду і наша сила, і наша пісня».

Фото: Тетяна Дрожжина.