Про Різдвяний цикл та віброаналітику

І З ВОЛІ БОГА СЛОВО СТАЛО ПЛОТТЮ,

ПО БЛАГОДАТІ БОЖІЙ, ЩОБ ЛЮДИНА

ЗВОРОТНІЙ ШЛЯХ СВЯЩЕННОЇ ТРАНСФОРМИ

ЗБАГНУЛА ДУХОМ, І ДУХОВНИЙ СПАДОК

ПРИЙНЯЛА ГІДНО, ПОЄДНАВШИСЬ З СИНОМ.

О. Асауляк

Коли згадуємо про Різдвяний цикл, то саме слово цикл — говорить про рух по колу, а отже складається враження, що людина, яка ходить по колу, — їй бракує вміння обійти невидимий бар’єр і рушити хоча би по спіралі — вверх. Різдвяний цикл дуже підходить до теми «трансформації ума», що її ми розглядаємо цього року. В РізДВІ (в другі Іпостасі) Творець, що сотворив людину вінцем творіння — прийшов у цей світ особисто, щоб на піку безчинств людських (пожинаня плодів дії «его інтелекту») дати руку допомоги. Звернімо увагу, що в Творця було дуже багато варіантів «подання руки», а він вибрав власне цей — через воплочення в тілі немовляти... Це земним інтелектом не збагнути, але інакше не перейти «за межу». 

Але щоб народитись немічною дитиною в середовищі Іродового переслідування, треба мати не менше ніж ВСЕцілу довіру і посвяту себе в руки Божі. І це, до речі, метод! Колись, на початку ери моїх внутрішніх пошуків, я думав, що чим більше зможу отримати таємних знань про світобудову, тим легше і швидше зможу допомогти як собі, так і людству «осідлати це віртуальне колесо самсари» сірих людських буднів. Сьогодні би дуже хотів донести до всіх думку, що знання попередніх епох, еонів та пралай можна сингулювати в методиці під назвою Вертеп. Так,і це не слова для Різдвяної листівки чи новорічного вітання — це спосіб «отримання відповіді» на те, як «осідлати колесо самсари» в житті кожного з нас.  Погляньте на факт, що те, за чим ви спостерігаєте, — стає для вас реальним. І якщо згадати, що часу в глобальному сенсі не існує, то розважання над подією Різдва Бога нас всіх «включає» в позачасовий потік і в ту реальність, у якій поєднались три Вищі неба і світ людей, тварин та мінералів (гора). Якщо людині вдасться стати ОДНИМ ЦІЛИМ з персонажами та реаліями Вертепу, то відкриється паралельна реальність, а релігійна деномінація не станена перепоні в прийнятті Христа, бо недарма зображаються не лише юдеї (перші «хрещені Духом» християни), але і «звіздарі». Хритиянство — це не релігія — це інша модель бачення реальності.

Чому святкові традиції для багатьох стають перепоною чи причиною до руху по колу (до переїдання, пиятики, сварок, пліткувань чи й воєн з людьми своєї віри, але іншої конфесії), тобто бар’єром в духовному розвитку? Все просто — формалізм в підході до спільної справи! Бо якщо святкувати із розумінням символізму, то і душа наповниться енергією проживання прихованих, містичних змістів СЦЕНИ БУТТЯ. Чому? Ну подумайте самі — в Різдві приходять на святкування представники всіх світів: тварин, людей, ангелів, святих і навіть сам Бог... Не дарма ж співають християнські коляди на древні дохристиянські мотиви. Тут же ж і Єдність епох присутня, і перехід одного календаря в інший!

А якщо все звести до гедоністичного ублажання плоті, то і розум, обтяжений як кількістю страв, так і кількістю алкоголю чи пліток, потребуватиме нового швидкого переформатування, тобто припливу енергії. А його, як відомо, наше тваринне начало зазвичай шукає у близькій до нього вібраційній зоні — в похотях і пристрастях. Ми часто не беремо до уваги тонких провідників, свідомості людини яких, при ходженні по колу, затягує у вир світських пристрастей та турбот. Так невидимий бар’єр лише підсилюється новими «батарейками», а матриця знаходить нових адептів... а Істина і далі залишається лише дороговказом, дороговказом Різдвяної зірки. Дай нам Боже мудРОСТИ і простоти немовляти, щоб змогти оминути цю «УМність світу цього» на Шляху трансформації ума. Чи не в цьому суть Різдва?

Помисл, самоконтроль, абстрактне мислення. Як часто ми чуємо ці терміни, але все одно не знаємо, як впоратися з мінусовим бажанням? Проблема з’являється, коли ми фіксуємо гріх і беремо собі його присутність в нашому внутрішньому просторі за вину, замість зробити енергозаміщення і поглянути на протилежну йому чесноту. Як? Пропоную метод, що я зву його «віброаналітика».

Якщо люба вібраційна зона притягнулась до вас, то це значить, що ви перебуваєте зараз в пошуку нової енергетичної капсули. Брак енергії змушує вас шукати джерело, а середовище пропонує те, що є доступним, що на поверхні. І ось тут головне не осудити середовище. Якщо гріх Адама то є і мій гріх, то тоді і гріх середовища я сприймаю як терпіння братів моїх, які труять свої душі енергією «тваринних програм». Цей помисл спрацьовує як нагадування про те, чим цей океан світських страстей поїть людство. І тоді без осуду я згадую про ціль свого життя і налаштовуюсь на нову хвилю, хвилю чистої енергії тонких світів.

Коли думаємо про переХІД, то все в голові в людини виникає образ людської активної дії. А чи задумувались ми, що для того, щоб злетіти в нову реальність, треба не лише відштовхнутись від комфортного напрацьованого стану буття, але й проявити сМИРення перед неВІДОМим. Коли ми згадуємо термін сМИРення, то розуміємо, що невипадково сам Бог показав приклад, як це робиться і в чому воно полягає. «Товаришування», як у недавньому інтерв’ю описала суть смирення сестра Марія, і є той приклад, що Він показав нам, ставши частиною сім’ї Св. Йосифа. До речі, зауважте, що Бог не прийшов, щоб авторитарним рішенням змінити Світ та світобудову, а сам взяв і поетапно та щоденно розвивався і приймав «виклики» сьогодення. 

Часто пишу про те, що якщо людина не стала товаришем Головного Архітектора, то братись до зміни світобудівних умов, мабуть, не варта... А люди часто вважають за обов’язок розвинути свій інтелект і ним все поставити на місце, не розуміючи, що без сердечного розуміння процесу, ум сам по собі здатен лише констатувати негативні факти, від чого стає все більше невдоволеним й агресивним. Цей малюнок показує наслідки, до яких приводить ум, що не пізнав змісту світобудови, а розлютився і почав «наводити порядок» своїми силами.

Людина, що не досягнула рівня духовного просвітлення, потрапляючи в зони дії ума руйнівного: або сама себе руйнує, або виводить руйнівну силу у фізичний світ. Тому і згадується в колядах Ірод та убиті ним діти, щоб зрозуміти, що дія «ума руйнівного» в цьому світі приводить до наслідків жахливих й активізовувати його — це запускати маховик, що самі ми потім не в силі (без Різдвяного Дива) зупинити. А спосіб боротьби зі злом через рух «зі своїми до Своїх і по своє» — це чиста модель Вертепу на противагу імперським амбіціям Іродів та Пилатів — і в ньому гарантія нашої перемоги. Духовних перемог кожному на полі особистої внутрішньої брані!

Автор: Святослав син Ігоря —

філософ, богослов, автор методики

«Сходи на Шляху», видавець серії

«Книга Вогнів»).