Про новий світовий порядок в контексті виступу Зеленського на G20

Реакція на виступ Зеленського на G20 проявила значну частину вимогливих і незадоволених вУкраїні. З’ясувалося, що від виступу президента очікувалися проривні ідеї, які він мав сказати безпосередньо перед лідерами країн великої двадцятки. Відмова прийняти запрошення від організаторів саміту в Індонезії трактується ними як помилка і пояснюється відсутністю бачення архітектури світової безпеки. Зеленський мав би, на їхню думку, представити нові правила нового світового порядку. Ні багато ні мало. 

Для тих, хто не дуже розуміється на українській політиці, може скластися враження, що вимогливість до Президента проявили якісь дуже проукраїнські прогресивні експерти. Але насправді йдеться про тих, хто до 24 лютого насміхалися над небезпекою повномасштабного російського вторгнення, не забуваючи при цьому про освоєння російських бюджетів. Після 24 лютого вони вже говорили про картинку світу і місце у ній росії як обов’язкову умову отримання Україною важкого озброєння. До них приєдналася армія візіонерів-футурологів, які щиро прагнули добра Україні, але переконували у безальтернативності перемовин з рф. Сьогодні уже ніхто не згадує, що гаубиці тасистеми реактивної артилерії ми отримали, так і не представивши світові бачення повоєнного світу і не сівши за стіл перемовин з тими, хто прийшов нас вбивати, але від претензій на інтелектуальність і масштабність мислення вимогливі та виняткові, як ми бачимо, відмовлятися не збираються.

Претензії на нові правила та західні еліти

Російсько-українська війна, на думку не лише українських політиків, має стати причиною нового світового порядку. Якщо так, то з цієї думки логічновитікає, що причиною війни став старий світовий порядок, а якщо точніше — пороки цього порядку. 

Президент Німеччини Штайнмаєр та високий представник ЄС з питань закордонних справ та політики безпеки Боррель спробували назвати недоліки старого порядку, і це викликало ефект цеглини, яка впала на плесо тихого європейського озера. Ось тільки хвилі від падіння не дійшли навіть до берега. За тиждень після програмних статей ніхто не може згадати, про що в них йшлося. Тому що поважні високопосадовці місцями назвали другорядні недоліки, а місцями вигадали неіснуючі пороки старих правил. Але якщо вигадати зручні пороки, або замаскувати їх поверхневими, то з цього всього не витікатиме новий порядок. 

Претензії на нові правила та український істеблішмент 

Якщо Україна хоче заявити про нові правила співіснування у світі, то вона має назвати пороки старого порядку, а не захоплюватися тезами Борреля та Штайнмаєра, які каються за безпечність у взаєминах з росією. І це не лише претензія до команди Зеленського, але й до вимогливих та невдоволених. Ми живемо в часи, коли доступ до публічного простору має будь-хто, і якщо сказане є настільки потужним, що його неможливо проігнорувати, то воно обов’язково проявиться у риториці Президента. Однак ми цього не спостерігаємо, а це означає, що критики так само порожні, як і команда Зеленського. Можна, звичайно, щось «прокукурікати» з трибуни G20 чи трибуни ООН, і це навіть може стати новим світовим порядком, але нові правила не встановлять справедливість та безпеку. 

Наступне. Правила нового світового порядку представляє переможець. Вимогливі і незадоволені невиразністю Зеленського на саміті країн великої двадцятки натомість якраз робили і роблять все можливе, щоб Україна не була переможницею. Мабуть, складне мислення не дозволяє їм зрозуміти простих речей: є різниця між «наваляти» і домовитися. Саме бій на стороні добра покращує ментальні процеси та допомагає артикулювати почуття, народжені в бою. Не домовленості з метою задоволення інтересів зла. Домовленості зі злом не народжують ані нового світу, ані нових правил.

Перемогти — це не відбитися від нападника і не втекти від нього. Перемогти — це покарати нападника. Ба більше, ми не помічаємо, як вища політична влада донині намагається отримати компенсацію замість покарання злочинця. Погодьмося, є різниця між тюремним покаранням ґвалтівника й отриманням від нього фінансової компенсації. Той, хто міняє гідність на гроші, не пише правила і не встановлює новий світовий порядок. 

У виступі Зеленського нічого не прозвучало про суд над росією та російською ідеєю. Цей суд мав бути анонсований як новий Нюрнберзький процес, хоча б в українській Бучі, якщо не в Воронежі. Важливість публічної позиції у цьому питанні вказує на серйозність намірів та масштабність амбіцій. І знову ж таки, експерти-критики роблять вигляд, що суду над росією робити не потрібно, замість нього можна вдовольнитися безпековим документом від весільного генерала Расмуссена, колишнього генсека НАТО, який разом із Андрієм Єрмаком склепали договір, що нібито гарантує нашу безпеку від росії після нашої великої перемоги. Дивна перемога, чи не так?

Пороки старого світового порядку

Встановлення та озвучення реальних та базових недоліків старого світового порядку мали би стати драйвером для українських інтелектуалів, але, схоже, останні завмерли в очікуванні гонорарів та грантів від тримачів смислів збанкрутілих західних еліт. 

Недоліки встановлених правил, які й призвели до нинішньої війни, були закладені ще на початку повоєнного часу, коли ці правила формувалися. Обпікшись на вертикальних ідеях та їхніх носіях (Гітлерах-Сталінах), Захід оголосив головною цінністю не ідею, ідеологію, лідера тощо, а людину. Формально все правильно і логічно. Тільки ось людина — це не «програма мітозів». Головною цінністю є не фізичне життя людини, а така ілюзорна категорія як гідність, до якої, до речі, належить і свобода. Оголошення найвищою цінністю «програми мітозів» стало причиною спочатку компромісів зі злом, а потім і використання зла задля добра. Все це прикрито ширмою безпеки і держави-сервісу і є в загальних рисах старим світовим порядком.

Нові правила нового порядку

Сома (тіло) не є найвищою цінністю. Ось з цієї заяви може початися новий світ і новий світовий порядок. Ця заява одразу означає примат індивідуального над колективним, наявність трансцендентного, прибирає насильство з держави як форми організації суспільного життя навіть у період надзвичайних ситуацій чи війни. Україна нарешті має поховати ідею держави-левіафан, запропонованої Гоббсом. 

У такий спосіб новий світовий порядок — це не історія про торговельнотранспортні коридори і центри контролю над ними, це не історія про кліматичні зміни і таке інше. Світовий порядок — це історія про добро і зло, яка має визначати справедливість, а не профіт.

Для чого нам жити, якщо ми не можемо перемогти зло? Таке запитання поставили собі українці з 24 лютого. І дали на нього відповідь. Тому українців турбує зло, а не ядерна війна.

Автор: Анатолій Якименко —мислитель, медичний експерт, автор ютуб-каналу TRIGGER MMA(https://bit.ly/3mLZ437).